150 років «Кредмашу»: історія і сучасність, якою варто пишатися

150 років «Кредмашу»: історія і сучасність, якою варто пишатися

Ні для кого не секрет, що деякі потужні промислові підприємства України епохи кінця СРСР були унікальними – на всю величезну країну існувало лише кілька заводів подібного профілю. До того ж їх продукція успішно конкурувала й на міжнародному ринку. На жаль, багато з них в силу різних факторів чи то взагалі припинили існування, чи, м’яко кажучи, значно втратили як в обсягах виробництва, так і в конкурентоздатності. Як приклад можна навести Полтавський алмазний завод, низку інших підприємств. Але, на щастя, є і зворотні приклади – підприємства, які пройшли через випробування усіх буремних часів, міцно стоять на ногах і з упевненістю дивляться у майбутнє. Одне з них днями святкує свій ювілей. До того ж, можна сказати, подвійний. Кременчуцькому заводу дорожніх машин виповнюється 150 років від дня заснування підприємства, а 90 років тому заводчани почали випуск дорожньої техніки.

Розпочався родовід «Кредмашу» з 70-х років ХІХ сторіччя, в часи, коли Кременчук почав бурхливо розвиватися. На заболоченій тоді околиці Грачівці неподалік залізничного вокзалу був збудований невеличкий завод із виготовлення сільськогосподарського обладнання (реманенту), який складався з ливарного та механічного відділень та кузні на три горни. Завод розпочав випуск продукції (кінних приводів, молотарок, січкарень і запасних частин до них) у 1870 році, тому ця дата вважається роком заснування підприємства. У дореволюційний час його власниками були місцеві заводчики Баутц і Андер. У 1917 році завод був націоналізований і з чавуноливарного перейменований на 2-й механічний. Він продовжував випускати сільськогосподарське обладнання та інструмент. Знаменним у становленні підприємства став 1930 рік: було змінено профіль виробництва, і на заводі розпочався випуск дорожніх машин.
Напередодні ювілею кореспондент «Зорі Полтавщини» зустрівся із заслуженим машинобудівником України, головою Наглядової ради – президентом ПрАТ «Кредмаш» Миколою Івановичем ДАНИЛЕЙКОМ.
– Миколо Івановичу, більша частина Вашого життя невід’ємно пов’язана з «Кредмашем», розкажіть про історію очолюваного Вами підприємства.
– Так, на Кременчуцькому заводі дорожніх машин я працюю вже більше тридцяти п’яти років. Лише про події за цей час розповісти можна дуже багато, взагалі ж про всю 150-річну історію заводу розмовляти можна годинами. Безпосередньо техніку для дорожніх робіт завод розпочав виготовляти на початку тридцятих років минулого сторіччя. Це були канавокопачі, цистерни для пального, гладкі і кулачкові котки, грейдери, копри для забивання паль тощо. У 1934 році, вперше в СРСР, на кременчуцькому заводі виготовили автогудронатор, у якому були застосовані зварювальні технології. Також першим у державі підприємство почало виробляти паливозаправники на базі легендарної вантажівки ГАЗ-АА. За десять передвоєнних років підприємство збільшило випуск продукції у понад двадцять разів, опанувало виробництво майже тридцяти типів дорожніх машин.
На початку війни, у вересні 1941-го, завод евакуювали до уральського міста Курган. Спеціалісти і робітники, їхні сім’ї у неймовірно важких умовах, у згорілій будівлі місцевого театру, налагодили виробництво продукції для фронту, випускали автозаправники, бензоцистерни, вогнемети і різні види озброєння. У роки роботи в евакуації підприємство мало назву «Завод №761». Під час фашистської окупації Кременчука, у 1941–43 роках, виробничі будівлі підприємства були пристосовані під табір радянських військовополонених і склади металобрухту, а коли гітлерівці відступали, вони майже все висадили у повітря. Через війну втрати від знищеного, пошкодженого і вивезеного майна заводу складали більше дев’яти мільйонів рублів, а це величезні кошти на той час.
Після відновлення виробничих потужностей завод освоїв випуск автогудронаторів, бітумних котлів, гладких і кулачкових котків, канавокопачів і дорожніх щіток з гідравлічним управлінням. Також почалося серійне виробництво перших змішувачів бетону. З 1949 року завод почав виробляти асфальтозмішувальні установки. Зауважу, що ця техніка виготовлялася лише в Кременчуці. Установки, а також наші канавокопачі, бітумні котли, котки працювали в багатьох республіках СРСР на будівництві не лише доріг, а й гідроелектростанцій. До речі, саме в той час першими «ластівками» кременчуцької техніки за кордоном стали два канавокопачі ДКА-2, які у 1955 році були відправлені до Індії.
У 1960 році завод був визначений головним підприємством галузі з випуску змішувачів асфальтобетону і грунтоущільнювальних котків.
За п’ятнадцять повоєнних років було освоєно випуск 43 видів дорожніх машин. У 1964 році вперше в СРСР у Кременчуці розпочався серійний випуск автоматизованого змішувача асфальтобетону Д-597. Наступного року було створене спеціальне конструкторське бюро, яке незабаром стало провідним у галузі розробки і виробництва асфальтозмішувальних установок.
Бурхливим розвитком, вдосконаленням організації виробництва і технічним переоснащенням відзначилися 70–80-ті роки минулого сторіччя. Були введені в експлуатацію механізовані й автоматизовані склади, централізовано внутрішньозаводські перевезення, першою в області введена в дію автоматизована система управління підприємством. У виробництві з’явилися робототехнічні комплекси, верстати з числовим програмним управлінням. Наприкінці сімдесятих років постало питання про освоєння нових видів асфальтозмішувачів і будівництво для їх складання великого виробничого корпусу. Новою перспективною установкою була модель ДС117-2Е, яка отримала державний «Знак якості». До речі, «Знак якості» мала більшість видів продукції, що випускалася на заводі. За великим рахунком 90 відсотків доріг, що нині існують в Україні, збудовано за допомогою нашої техніки.
– Чи правда, що техніка кременчуцького виробництва допомагала торувати дорогу навіть у космос?
– Так, це дійсно правда, в історії підприємства був період, коли ми працювали на «оборонку» – виробляли заправники паливом ракет і підводних човнів. Одним з останніх зразків нашої техніки у цій галузі були агрегати з нейтралізації ракетного палива. Вони брали участь у запуску радянського багаторазового космічного корабля «Буран». І в роки незалежності України ми були задіяні у ракетній програмі. Розробили всю необхідну документацію для участі в «Морському старті», але сталося так, що ця програма була згорнута, і нині запуски з плавучого космодрому міжнародного консорціуму не відбуваються.
– Часи «перебудови» і перших років незалежності України були нелегкими?
– Звісно, в останні роки існування СРСР та під час формування ринкових відносин й початку самостійного господарювання заводу довелося пережити чимало випробувань. Підприємство було єдиним в країні виробником союзного значення з виготовлення асфальтозмішувальних установок й інших дорожніх машин. Тож перед розпадом СРСР доводилося мобілізовувати всі ресурси, щоб виконувати державне замовлення. Після серпня 1991 року, коли Україна стала самостійною державою, розпочався новий етап в історії підприємства, і на колектив чекали великі зміни. Незважаючи на різні обставини і не завжди сприятливі зовнішні економічні фактори, весь час від створення акціонерного товариства у 1994 році завод працював з прибутком.

Підприємства машинобудування України потребують державної підтримки

– Якщо це не є секретом, які фінансові показники «Кредмаш» демонструє сьогодні?
– Ні, це не секрет. У 2017 році вперше було виготовлено продукції більш ніж на мільярд гривень. Стабільно високі результати роботи дозволили упродовж року більш ніж на чверть підвищити заробітну плату працівникам. Вдалим був і 2018 рік. Порівняно з попереднім періодом темпи виробництва продукції зросли на 10,5 відсотка. У минулому році, в силу різних обставин, до мільярда ми трохи «не дотягнули». Але цьогоріч станом на серпень обсяги виробництва дають підстави вважати, що вийдемо на заплановані показники понад мільярд гривень.
Взагалі ж, якщо говорити про сьогодення, то працюємо ми зараз досить стабільно. Хоча у наш час говорити про стабільність у галузі важкої промисловості, і особливо машинобудування, складно. Кременчук завжди був індустріальним центром Полтавської області. Підприємства міста свого часу випускали тисячі автомобілів, сотні вагонів, виплавляли сотні тисяч тонн сталі. Нині ситуація на багатьох заводах дуже непроста. З потужних машинобудівних підприємств міста відносно стабільно зараз працюємо лише ми.
Чомусь досі немає в державі чіткого розуміння необхідності лобіювання інтересів саме українських виробників. На цю тему є різні думки. Хтось каже, що ми не праві, але ніхто не може заперечити, що український виробник – це і робочі місця, і податки. Це – розвиток держави. З нашої точки зору, вона має запропонувати покупцю відповідний механізм заохочення придбання саме української техніки. Чи в рамках лізінгу, чи пільгового кредитування… Зрозуміло, що і від нас, й це цілком справедливо, вимагатимуть показників якості тощо. Врешті-решт, на ринку існує жорстка конкуренція, і ні для кого не секрет, що поставки техніки імпортного виробництва лобіюються. Постачальники мають своїх лобістів, і вони активно працюють, в тому числі, і в нашому місті.
Іноді складається враження, що існує певний механізм «видавлювання» українського машинобудування з українського ж ринку. Так бути не повинно, і держава має це зрозуміти. Ми брали участь у розробці відповідного законопроекту щодо підтримки вітчизняного виробника, він пройшов перше читання у Верховній Раді України, чекаємо остаточного затвердження.
Ще одне питання – кадри. Не буду розповідати про демографічну ситуацію – це відома загальноукраїнська проблема. Та є ще одна. В країні дуже низько впав престиж робітничих професій. Ми працюємо з двома нашими кременчуцькими технічними училищами, які готують кадри для машинобудівних підприємств, але… Освіту молодь отримала і… хто за кордон ягоди і картоплю збирати, хто ще куди. При тому, що середня заробітна плата у нас на підприємстві в цьому році 15100 гривень. Є люди, які заробляють і більше (до 30 тисяч), це залежить від обсягів і складності виконаних робіт. Середня зарплата, з моєї точки зору, досить непогана як для Кременчука. Та проблема з кадрами все одно є. Те саме стосується й інженерно-технічних працівників. Висококваліфікованого конструктора не так легко «виростити». Базова освіта – це добре, але без опанування виробництва досконалої техніки не створиш…
– Скільки людей нині працює на «Кредмаші»?
– Станом на сьогодні трохи менше, ніж тисяча дев’ятсот. Звичайно, це не можна порівняти з п’ятьма тисячами, як було у часи «держзамовлення», особливо, коли ми працювали на «оборонку». Але наразі, в існуючих умовах, у нас дуже потужний колектив. Ми є одним з найбільших, так би мовити, «містоутворюючих», в усіх розуміннях цього слова, підприємств Кременчука. «Кредмаш» – це завод, який по праву пишається своїми трудовими династіями. Сукупний трудовий стаж деяких з них – Щербаків, Яненків-Курганських, Акулових, Щокіних-Василенків, Тарасових, Цокурів, Терещенків-Кухтиків – перевищує сто і навіть двісті років. Взагалі ж трудових династій у нас десятки.
Користуючись нагодою, хочу подякувати за працю всім нашим ветеранам – людям, яких поважають на підприємстві, які віддали роботі на «Кредмаші» десятки років, багато з них – все трудове життя. На сьогодні в лавах ветеранів заводу дорожніх машин 1650 наших колишніх працівників. З 2011 року ветеранську організацію заводу очолює Анатолій Іванович Пітулько, який є одночасно громадським директором музею історії і трудової слави підприємства. Маючи всебічну підтримку з боку адміністрації ПрАТ, профспілкової організації, трудових колективів та благодійного фонду «КДМ-ВІТА», рада ветеранів вирішує усі питання ветеранів-заводчан і підтримує їх матеріально. У 2019 році, наприклад, непрацюючим ветеранам було виплачено благодійної допомоги майже мільйон гривень. А за десять останніх років ця цифра складає більше 4 мільйонів 800 тисяч гривень. Зусиллями волонтерської групи, у якій наразі працюють шість активістів, необхідну допомогу отримують лежачі, важкохворі ветерани. Їм купують продукти, ліки, виконують різноманітні доручення, дрібні господарські роботи, допомагають отримати матеріальну допомогу. Ми робимо все можливе, щоб підтримати їх у наші нелегкі часи.
– Колектив підприємства великий. Як завод «пройшов» жорсткий коронавірусний карантин?
– «Кредмаш» працював стабільно, звісно, з виконанням всіх необхідних застережних заходів, відповідним режимом. Коли зупинився транспорт, ми власним коштом винаймали автобуси, організовували підвезення робітників на роботу. Якщо сказати одним реченням – завод не зупинився ані на день.

«Кредмаш» зробив ривок в освоєнні нових моделей продукції

– Говорячи про виробничі проблеми, Ви зауважили, що на ринку існує жорстка конкуренція. Завдяки чому виходить в ній перемагати?
– Так, конкурентів на ринку багато. Ми, на відміну від радянських часів, зараз не є монополістами на ринку, навіть в Україні. Йде жорстка боротьба за багатьма напрямками – від якості до екологічності. Свою продукцію пропонують німці, італійці, турки, китайці. Але варто зазначити, що поки у нас виходить вигравати в цій боротьбі завдяки новим розробкам, новим ідеям, переоснащенню виробництва високоефективною сучасною технікою. За останні роки у розвиток підприємства було вкладено 158 мільйонів гривень прибутку.
Завод зробив ривок в освоєнні нових моделей продукції і утримався на ринку дорожньої техніки, де, як я вже зазначав, конкуренція зросла у багато разів. За неповні десять років «Кредмаш» перейшов на новий тип асфальтозмішувальних установок, які охопили усі ніші ринку за продуктивністю техніки: від 60 до 200 тонн суміші за годину. ПрАТ «Кредмаш» пропонує споживачу установки нового модельного ряду: КДМ208 (продуктивністю 80 т/год.), КДМ209 (110 т/год.), КДМ206 (160 т/год.) і КДМ205
(200 т/год.). У найближчій перспективі – виготовлення дослідних зразків КДМ207 (60 т/год.) і КДМ210 (240 т/год.). Головна перевага нових установок – адаптація до європейських стандартів розсівання і приготування асфальтобетонних сумішей.
Перехід на євростандарти і євросертифікацію став черговою сходинкою розвитку. Так з’явилися асфальтозмішувальні установки європейського рівня з п’яти- або шестифракційною системою просівання і дозування кам’яних матеріалів, із удосконаленою системою пилеочищення, безпечними майданчиками обслуговування та сходами тощо.
Суттєвим кроком до задоволення потреб споживачів стало переведення всіх установок на автогабарит, тобто удосконалення конструкції для можливості транспортування автомобільними платформами. Така опція є значною перевагою на ринку збуту. Автогабарит став стандартом для установок всього нового модельного ряду, в тому числі й для бітумних цистерн. У 2019 році з’явилися компактні вертикальні бітумні ємності сучасного рівня.
До модельного ряду нової техніки виробництва ПрАТ «Кредмаш» у 2016 році додалася бетонозмішувальна установка КДМ-БСУ60С періодичної дії продуктивністю 60 м3/год. Кілька таких установок продані дорожникам, адже будівництво бетонних доріг має перспективи. Наше підприємство довело, що здатне за короткий термін спроектувати і виготовити новий для себе вид продукції європейського рівня. Ще одна перевага у виборі техніки марки «Кредмаш» – широка програма модернізації старих, але досі популярних установок.
Окрім асфальтозмішувальних установок, «Кредмаш» випускає й комунальну техніку. За останнє десятиліття створено багато зразків нових машин – помічників у догляді за дорогами. Ми розробляємо і виготовляємо міні-гудронатори КДМ337 і КДМ339, піскорозкидальне обладнання КДМ153, обладнання для розподілу антиожеледних реагентів КДМ156, снігоприбиральні відвали КДМ160 і КДМ162 з автономним гідроприводом, регенератори асфальту для ямкового ремонту РА-801 і РА-802. Цю техніку активно купують комунальні служби нашого міста і області.
Також «Кредмаш» за останній час випустив кілька комплектів ліній подачі «старого» асфальту в елеватор кам’яних матеріалів. А у 2020 році буде виготовлений перший агрегат рециклінгу для подачі асфальтового грануляту в змішувач установки КДМ205. Плануємо комплектувати аналогічними агрегатами всі асфальтозмішувачі нового модельного ряду, що істотно підвищить їхні конкурентні переваги.
Оскільки сучасний дорожній ринок має потребу в різноманітних агрегатах для виготовлення добавок до бітуму, наш завод освоїв виробництво бітумозмішувальних цистерн з вертикальними пропелерними змішувачами та агрегати адгезійних добавок з комп’ютерною системою управління.
– Основний ринок збуту – це Україна?
– Взагалі-то нас можна назвати експортоспрямованим підприємством. За період з 1949 року завод виготовив 21 тисячу установок, і були часи, коли 87 відсотків продукції йшло на експорт. Наша техніка працювала і працює у більш ніж сорока країнах світу. Нині за кордон реалізується близько 50 відсотків виготовленої техніки. Окрім всіх країн колишнього пострадянського простору (на сьогодні за винятком Росії, адже наші установки потрапили під економічні санкції), це ще Румунія і Болгарія. В абсолютних цифрах за цей рік (з урахуванням вересня) ми виготовили 43 асфальтозмішувальні установки, половина з них пішла на експорт. За перше півріччя було реалізовано продукції більш ніж на 581 мільйон гривень.
Збільшенню замовлень сприяють активізація дорожнього будівництва в Україні і реалізація проекту «Велике будівництво». Найбільшою популярністю користуються установки КДМ206, КДМ209, модернізована ДС-168 з п’ятифракційною системою дозування та грунтозмішувальні установки (ДС-50Б), які готують основу – щільне полотно під вкладання верхнього асфальтового шару.
На будівництво і ремонт доріг в Україні цьогоріч вирушили установки КДМ20967 та ДС-16837В, ДС-16837У (поліпшена), КДМ20667, ДС-16837У та ґрунтозмішувач ДС-50Б. Адреси доставки – Вінниця, Харків, Дніпро, Чернігів, Одеса, Херсон, Миколаїв, Кривий Ріг, Львівська, Закарпатська області. Взагалі ж упродовж 2010– 2020 років на території України було змонтовано і введено в експлуатацію 115 асфальто- і грунтозмішувальних установок виробництва ПрАТ «Кредмаш».
Для прикладу: у радянські часи (навіть за існування держзамовлення) УРСР на рік отримувала, в кращому випадку, не більше десяти установок. Зараз зовсім поряд на будівництві автошляху Полтава–Кременчук–Олександрія працює наша атестована за європейськими стандартами установка КДМ20667, яка випускає 160 тонн асфальту на годину. Щоб читачу був зрозумілий масштаб наших АБЗ, наведу одну цифру: для транспортування такої установки потрібні 22 залізничні платформи.
Ми працюємо, розвиваємося, боремося за зовнішній і внутрішній ринки. Сподіваємося, що на Батьківщині дороги й надалі активно будуватимуться, а їх якість забезпечить наша техніка. Користуючись нагодою, напередодні 150-річного ювілею нашого підприємства через вашу газету хочу побажати всім заводчанам, а також ветеранам «Кредмашу» всіляких гараздів!
– «Зоря Полтавщини» вітає Вас і весь колектив очолюваного Вами підприємства зі 150-річчям Кременчуцького заводу дорожніх машин. Нових перемог вам у конкурентній боротьбі і довгоочікуваної допомоги держави всьому машинобудівному комплексу України!
– Дякую, ми теж на це сподіваємося.

Спілкувався Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий