А у нас в квартирі газ, або Хотіли як краще, а вийшло як завжди…

А у нас в квартирі газ, або Хотіли як краще, а вийшло як завжди…

З наближенням і початком опалювального сезону до редакції «Зорі Полтавщини» все частіше почали звертатися наші читачі зі скаргами на електриків, газовиків, працівників теплокомуненерго. Тобто на тих, хто відповідає за те, щоб у оселях людей узимку, коли на вулиці ніч вже о четвертій годині дня, а за вікном дмуть холодні вітри, було світло, тепло і затишно.

Аналізуючи ці звернення, можна зробити висновок, що у більшості випадків проблеми виникають через те, що державні органи, ухвалюючи закони і підзаконні акти, закладають міну сповільненої дії під стосунки між комунальниками і споживачами. Одна з цих проблем, на яку часто скаржаться люди, – це плата за транспортування газу, яка стала причиною не однієї сварки між працівниками газових служб і громадянами, оселі яких підключені до газової мережі.
Наведемо (з невеликими редакційними правками) текст одного з отриманих листів:
«Шановна редакціє!
Хотіла б, щоб на сторінках вашої газети юристи пояснили мені і моїм односельцям: чи правомірна Постанова НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3037, адже з юридичної точки зору постанова – не закон, а лише рекомендаційний документ і караючої дії, як закон, не має. Але нею НКРЕКП зобов’язав населення оплачувати газ, використаний в 2019 році, ще раз, адже й тоді зависокі ціни пояснювали тим, що дорожчає транспортування, та і ПДВ – 20%? Хіба Закони і Постанови Уряду мають зворотну дію?
А ще – чи не абсурд платити «подушне» за людину, яка померла 13 років тому, адже газова служба за нашою заявою опломбувала доступ газу в будинок?! В будинку ніхто не живе, газом не користується, відрізати недоцільно, бо, можливо, в цьому будинку в майбутньому будуть жити наші внуки. Щомісячно нараховують до сплати за 30 м3. Звідки взялася ця цифра? Щоправда, нам пояснили, що в трубі газ знаходиться… Знаходиться, але ж не використовується?!
До того ж якщо газова служба – власник труби, вірніше, газу, що подається по купленій нами і прокладеній також нашими силами за наші гроші трубі, по приватизованій нами землі і ми її власники, то чому ж нам ніхто не сплачує за користування НАШОЮ землею?!! Чому не повертають нам гроші за ті неполадки, які ми залагоджуємо за свій кошт з своєї мізерної пенсії?!
І останнє: нам постійно нагадують, що газ подешевшав. Чи це насправді так, поясню на прикладі своєї сім’ї. Згідно зі згаданою Постановою НКРЕКП зі змінами від 01.07.2020 року нам нарахували з січня по липень 2020 року доплатити за транспортування газу по 194 грн 31 коп., а з липня і по вересень – ще по 223 грн 29 коп. Наприклад, в серпні ми використали 23 м3 газу, що коштував по 4,50 за 1 м3, це – 103 грн 50 коп. і плюс за транспортування 223,29 грн. Виходить, 1 м3 газу, що коштував для нашої сім’ї по 14 грн 38 коп., у вересні оплатимо за 15 м3 по 5.50 грн за 1 м3 і транспортування. У жовтні нам необхідно заплатити вже по 20,34 грн за 1 м3. Оце так дешевий газ для пенсіонерів, які одержують мізерну пенсію в 2800 грн! Ми вже з січня по вересень 2020 року виплатили 1835,73 грн.
Це крик душі кожної людини в нашому селищі. Безправний селянин тільки й чує: «Відріжемо газ! Випишемо штраф! Нарахуємо пеню!». Та якби ми мали ті статки, що можновладці та скоробагатьки, хіба б ми не платили, скільки скажуть?! А все, що є в державі, то створено нашими руками, нашою неоплаченою працею в свій час, тому і пенсії мізерні.
Сумно і страшно… Чому і коли ми втратили все людське в душах молодих людей, «вершителів наших доль?!»
Лист підписали Катерина Василівна Небера – вчителька-пенсіонерка, жителька селища Білики Кобеляцького району Полтавської області, та її односельці.
Відповісти на запитання, які знаходяться у їхній компетенції, «Зоря Полтавщини» попросила фахівців Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. І ось яку відповідь отримали:
«Щодо постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКЕРКП), від 24.12.2019 року № 3037, то даний нормативно-правовий акт дійсно існує. З текстом даної постанови може ознайомитись кожен громадянин, оскільки всі нормативні акти відповідно до положень Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» публікуються офіційно не пізніш як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання й підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-порталі Верховної Ради України.
З приводу можливості оскарження рішень НКЕРКП, то тут варто враховувати певні особливості, оскільки скасувати постанову НКЕРКП можна в залежності від виду оспорюваного акта. Тому для правильного вибору належного способу захисту прав потрібно визначитися, чи є цей акт нормативно-правовим, чи актом індивідуальної дії.
Оплата за послуги розподілу природного газу є обов’язковою незалежно від того, споживає її особа чи ні. Згідно із частиною 8 статті 6 Pозділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов’язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.
Надати ствердну відповідь на питання, чи можливо отримати кошти за користування газовиками землею, що знаходиться у приватній власності, складно, оскільки варто враховувати ряд факторів. Для укладення договору оренди земельної ділянки, по якій проходить газопровід, необхідно визначити, чи може він бути об’єктом цивільних правовідносин та хто відповідно є власником. Через неоднозначність правового регулювання юридичного статусу газопроводів (трубопроводів) складно надати однозначну юридичну оцінку з приводу можливості укладення договору оренди землі між власником земельної ділянки та представниками газорозподільного підприємства».
Отакі справи… Тобто з точки зору законності претензій до газових служб начебто і немає. Але чи можна назвати справедливими такі закони? Взагалі розділення оплати за транспортування газу і власне саме блакитне паливо мало на меті благородні наміри – привнести на газовий ринок конкуренцію. Але ж де вона для пересічного споживача і чи буде колись взагалі? Перехід від радянської монопольної системи на ринкові рейки, коли постачальники будуть робити все можливе, щоб відвоювати у конкурента клієнта (мається на увазі пересічний споживач, а не потужне підприємство), м’яко кажучи, буксує. До речі, через те, що багато хто із споживачів потроху відмовляється від газового опалення, «відрізають трубу» і переходять на альтернативні джерела, рано чи пізно почнуть отримувати збитки і газовики, а за законами «ринку без конкуренції» компенсувати ці збитки знову ж таки буде споживач. Якесь замкнене коло виходить… До того ж дійсно незрозуміло, чому люди повинні платити за те, чим не користуються.
Якщо подивитися з точки зору формальної логіки, на думку спадає приклад теж з сільського життя. На жаль, у багатьох селах, як в давні часи «за царя Гороха», взимку не працюють магазини. Раніше їх просто не було, а зараз підприємцям утримувати і обігрівати торгівельну площу невигідно, прибуток не компенсує витрат. Тож у деякі з таких сіл знову приїздять автолавки. Здебільшого люди купують хліб. Уявіть собі, як далеко був би «посланий» господар цієї автолавки, якби, купляючи батон хліба, вимагав грошей за два. Мовляв, я ж і вчора хліб привозив, тобто тобі доставляв, і не винен, що ти не купляв.
А за газ, який не використовував, – плати, бо такі у нас закони. Ось і спадають на думку слова, винесені в заголовок цього матеріалу… Хотіли як краще, а вийшло як завжди. А може, наші можновладці і не хотіли як краще. У значенні як краще для простих людей?..

Андрій СОВА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий