Аграрій – це не професія, це спосіб життя

Засновник АПК "Докучаєвські чорноземи", депутат обласної ради Юрій Кобченко.

Аграрій – це не професія, це спосіб життя

Що посієш, те й пожнеш. Ця перевірена життям і підтверджена віками народна мудрість сьогодні набуває якоїсь особливої ваги, особливої значимості. Адже рано чи пізно карантин закінчиться, а життя запитає, що робили весною.
Це добре розуміють у ТОВ «Агропромисловий комплекс «Докучаєвські чорноземи» Карлівського району. Тому й кипить робота у всіх підрозділах цього багатогалузевого агроформування, де культивують високотехнологічне рільництво, розвивають тваринництво, птахівництво, садівництво і ягідництво, прибутково працює переробна галузь і злагоджено функціонує власна торговельна мережа.

Щойно зустрівшись із журналістами, засновник АПК «Докучаєвські чорноземи», депутат обласної ради Юрій Кобченко демонструє нам цікавий прилад. Це термометр для вимірювання температури грунту. Що й казати, прилад нині актуальний, бо ж у розпалі комплекс весняно-польових робіт. Відтак потрібно знати, коли настає оптимальний період для сівби тієї чи іншої культури. Далі наш співрозмовник показує у смартфоні, де саме, на яких полях, у цей час працюють сівальні агрегати, як відбувається розвиток рослин на ланах озимої пшениці. Це вже результат діджеталізації, впровадження системи GPS-моніторингу KROPIO, яка дає можливість відслідковувати з планшета чи комп’ютера усі процеси, що тривають у полі. А також мати, так би мовити, «під рукою» всю інформацію щодо будь-якої земельної ділянки: скільки опадів випало, коли внесено добрива, прогнозована урожайність, де забур’янені території, коли закінчується термін її оренди й таке інше.
Варто зазначити, що «Докучаєвські чорноземи» – соціально відповідальна компанія, яка надає робочі місця майже 1000 працівникам, котрі мають повний соціальний пакет. Відтак і податки до бюджетів різних рівнів тут сплачуються прозоро, як то кажуть, «по-білому».
Тільки за минулий рік агропромислова компанія, за словами засновника АПК «Докучаєвські чорноземи», депутата обласної ради Юрія Кобченка, сплатила до бюджетів різних рівнів понад 60 мільйонів гривень податків і зборів, 72 мільйони – заробітної плати, 40 мільйонів – пайовикам за оренду землі.
Тиждень тому в агроформуванні розпочали сіяти соняшник, під який загалом планується відвести 4 тисячі гектарів. А днями почнуть сіяти й кукурудзу. Для цієї культури в господарствах АПК відведуть 6 тисяч гектарів. Механізми й широкозахватні сівалки (3 – фірми Плантер, по 1 – Велес та Кінза і 2 – Хорш) в необхідній кількості тут є, тож завершити комплекс весняно-польових робіт планується в оптимальні терміни.
– Оптимальний період висівання цих культур настає тоді, коли температура грунту на глибині залягання зерна становить 12 градусів тепла. В іншому випадку зерно через тривале перебування у грунті втрачає енергію росту або взагалі може зіпріти. Тобто тут потрібно вгадати, щоб і вологу не втратити, й відповідну температуру мати, – констатує Юрій Кобченко.
До слова, в цьому році в агроформуванні дещо скоротили площі під горохом і ранніми зерновими колосовими культурами. Практично перестали тут сіяти й сою та цукрові буряки. Хоча ще торік цукристі в «Докучаєвських чорноземах» давали в заліку по 750 центнерів з гектара. Та оскільки Новоіванівський цукрозавод, куди докучаєвці здавали буряк на переробку, призупинив свою роботу, а інші аналогічні підприємства ведуть себе не по-партнерськи відносно агровиробників, від них вирішили відмовитися. Стосовно зернобобових культур, за словами Юрія Кобченка, вирощувати їх економічно невигідно, бо немає ціни, яка б влаштовувала сільгоспвиробників. Не сприяють вирощуванню цих культур і кліматичні умови, посіви в буквальному розумінні «підгорають» на сонці. Водночас збільшили площі під просом.
– Загалом агровиробництво через зміну клімату потрібно кардинально перебудовувати. Впроваджувати штучне зрошення полів. А для цього потрібні неабиякі кошти, та й водні ресурси зараз дещо обмежені, – переконаний Юрій Кобченко. – Із прибуткових культур залишилися просо, соняшник і кукурудза.
* * *
На полях Попівського виробничого підрозділу ТОВ «Агропрогрес» АПК «Докучаєвські чорноземи» нині повним ходом іде сівба соняшнику. Тут його планують посіяти 2,4 тисячі гектарів. Поки що ж посіяли майже половину прогнозованих площ, розповідає керуючий відділком Юрій Улько. На одному полі працюють 3 сівальні агрегати Плантер, на базі тракторів МТЗ-1221, які за день засівають приблизно 150 гектарів площ. На іншому полі працює потужний Кейс із 24-рядною сівалкою Хорш-Маестро, який за добу обробляє майже 300-гектарну площу. Ще на одному полі після внесення в грунт рідких азотних добрив ведеться передпосівна культивація площ. До речі, на кожному полі, відведеному під соняшник, у грунт було внесено по 150 кілограмів азотних добрив (КАС) на кожен гектар.
– Ми своєчасно провели закриття вологи в грунті. А значить, її продуктивна робота позитивно вплине на сходи ярих культур. Провели й догляд посівів озимої пшениці, яка дещо постраждала від весняних приморозків. Зокрема – захистили рослини від шкідників, а також виконали підживлення мікродобривами. Окрім цього, посіяли майже 900 гектарів ярого ячменю та горох. Уже й сходи отримали, – зазначив генеральний директор ТОВ АПК «Докучаєвські чорноземи» Анатолій Кибка.
Розпочалася й сівба ярих культур на овочевій ділянці, під яку щорічно тут загалом відводять 6 гектарів площ. Зазначу, що в агропромкомплексі всі процеси виконуються із чітким дотриманням технологічної послідовності.
– Першими посіяли столовий і кормовий (на годівлю нутріям і кролям) буряки, далі сіятимемо цибулю та моркву. Ці дрібнонасіннєві культури мають висіватися у відносно ранні строки, поки ще є волога в грунті. Адже сіються вони на глибину 2–2,5 сантиметра, – продовжує Анатолій Кибка. – У подальшому сіятимемо огірки, кавуни, гарбузи, капусту. Помідори висаджуватимемо з розсади. Практично одночасно з посівом овочевих культур відбувається й укладання стрічки для краплинного зрошення. Насосна станція для поливу городини вже підготовлена.
* * *
У Варварівському фруктовому саду, який розташувався на площі майже 80 гектарів, зараз людно. Плодова бригада займається післязимовим обробітком кущів полуниці, охоронці виконують свою роботу, а слюсарі – готують водогін для крапельного зрошення ягідного поля. Хоча тут завжди є працівники. Скажімо, взимку бригада з 40 чоловік займалася обрізкою яблунь і груш, інших фруктових дерев. Загалом же в сезон збирання урожаю у фруктовому саду, де вирощують малину, ожину, смородину, сливи, яблука, груші, черешні й іншу смакоту, може одночасно працювати близько 200 трудівників.
Під фруктовий сад у Лип’янському відділку відведено близько 23 гектарів. Нині тут квітнуть груші й черешні. А ще є вишні, яблуні, сливи, абрикоси, алича. Фактично тут є всі кісточкові культури.
* * *
На власному інкубаторі АПК нині теж гаряча пора. Саме час реалізації пташиного молодняку. Особливим попитом у населення зараз користуються підрощені бройлери й тушки бройлерів. До речі, окрім свиней в агрокомпанії також утримується по 2,5 тисячі голів гусей і качок, близько 3 тисяч курей, до 500 голів кролів, по 1000 голів овець і нутрій…
* * *
Як відомо, за прогнозами світових і вітчизняних економістів, після пандемії COVID-19 у світі може настати продовольча криза. З огляду на таку ситуацію в «Докучаєвських чорноземах» нині роблять ставку на розвиток свинарства, для чого потрібні кукурудза та ячмінь. Певні роботи з модернізації виробництва проводять і на власному м’ясокомбінаті. Адже замовлення на м’ясну продукцію, а це не лише сало, м’ясо та ковбаси, а й нутрії, вівці та птиця, нині значно зросли. Її замовляють оптовики із Запоріжжя, Харкова, Києва та інших регіонів України. Тож тут планують збільшення поголів’я свиней. До речі, зараз їх утримують близько 6 тисяч голів, а потужності мають на 20 тисяч.
Значну увагу в АПК зосереджують і на виробництві фруктових соків та джемів, борошна, макаронів і круп. Ці продукти нині також користуються підвищеним попитом. До речі, чи не вперше докучаєвці продали всі яблука, дотримавши їх мало не до початку квітня. А в планах – налагодження виробництва консервного цеху для переробка овочів (огірків, помідорів, баклажанів…) та цеху з виробництва сухофруктів.
Хоч як це не дивно звучить, але позитивний момент коронавірусної пандемії той, що зараз із-за кордону повертаються спеціалісти, які вміють працювати, наголошує Юрій Кобченко. До того ж уже нині відсотків на 30 збільшилися обсяги продажу продукції, яку реалізує АПК. Адже поки що в Україну не завозять польську продукцію та продукти харчування з інших країн. Відтак буде додатковий стимул для вітчизняних сільгоспвиробників виробити й продати за прийнятними для аграріїв цінами більше сільгосппродуктів.
– Проблема аграріїв зазвичай у тому, що в період проведення посівної кампанії фактично всі витратні матеріали (насіння, міндобрива тощо) доводиться купувати при вартості долара 27–28 гривень, а восени продавати свою продукцію при вартості долара 24–25 гривень. Чи не єдине, що в цьому плані поки що радує сільгоспвиробників, це вартість дизпального, констатує Юрій Кобченко.
Кілька років тому в «Докучаєвських чорноземах» перейшли на вирощування високоолеїнових гібридів соняшнику. Зерно, за вигідною для виробників ціною, торік реалізували на підприємство «Укролія». У цьому році планують продовжити співпрацю.
Стосовно кукурудзи, цьогоріч в АПК намагатимуться посіяти сорти й гібриди різних світових і вітчизняних виробників насіння, аби в результаті визначити, які врожаяться найкраще. Адже за різних кліматичних умов трапляється, що саме вітчизняні гібриди дають вищий урожай, ніж зарубіжні, хоча вартість насіння українських виробників майже втричі нижча за іноземних, продовжує засновник АПК.
За словами Юрія Кобченка, днями в Карлівці відновив роботу спиртозавод, який має майже 100-річну історію. Але протягом останніх 11 років він був «законсервований». Це підприємство вироблятиме спирт як із патоки, так і з кукурудзи. Тож у «Докучаєвських чорноземах» сподіваються на масштабну плідну співпрацю із спиртозаводом. Це буде вигідно всім, оскільки послуги на логістику мінімальні, та й підсушувати зерно навряд чи буде потрібно. А це теж неабиякий плюс для агроформування.
Торік у «Докучаєвських чорноземах» ввели в експлуатацію зерноелеватор загальною потужністю 40 тисяч тонн зерна. І вже нині Юрій Кобченко підраховує, що завдяки цьому власному комплексу вдалося зекономити близько 10 мільйонів гривень. Адже якби вирощене в агроформуванні зерно пересушили, перечистили, перевантажили й переважили на чужому підприємстві, це вилилося б у хорошу копієчку. Оскільки в цьому році площі під кукурудзу
в «Докучаєвських чорноземах» дещо збільшили, за підрахунками Юрія Кобченка, капіталовкладення в будівництво елеватора окупляться приблизно за 3 роки, а це досить непоганий результат.
Ось так, у щоденній копіткій праці всього трудового колективу «Докучаєвських чорноземів», минають місяці, роки й десятиліття, результатом яких є благополуччя самих працівників і їхніх сімей, розвиток агроформування й Полтавського краю та забезпечення продовольчої безпеки нашої країни.

Людмила ДАЦЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий