Далеко не всі екзотичні дерева здобувають визнання і широке розповсюдження на території України. Проте це не стосується айви, яка щороку радує своїх господарів яскравими жовто-золотими чи оранжевими духмяними плодами. Що цікаво, природна флора України налічує лише п’ять тисяч видів рослин. Але завдяки роботі селекціонерів їх стало майже вчетверо більше. Якщо у вас поки що в саду не росте айва, варто її посадити вже наступної весни. Про те, як доглядати за екзотом, розповів доктор біологічних наук Сергій Клименко.
З добривами головне – не перестаратися
Для садіння беруть одно- чи дворічні саджанці з добре розвиненими кореневою системою і надземною частиною. Останнім часом більше використовують однорічні саджанці, бо вони краще приживлюються, під час викопування з розсадника у них менше травмується коренева система, ніж у дворічних. В умовах Лісостепу України оптимальними вважаються весняні строки садіння, але можна висаджувати і восени, якщо погода тепла, але не менш як за
3 тижні до настання морозів, щоб встиг утворитися калюс. Це забезпечує добре приживлення і ріст рослин навесні.
Звичайні строки садіння: восени – 10–15 жовтня, навесні – 5–15 квітня. Слід зауважити, що айва добре переносить пересаджування практично в будь-якому віці, особливо за відповідного обрізування надземної частини.
Садильні ями глибиною 50–60 см і шириною 70–100 см для осіннього садіння копають за 1,5–2 місяці, а для весняного – з осені. В яму треба внести 2–4 відра перегною або компосту, що добре перепрів. Свіжий гній використовувати не можна, бо аміак і сірчистий водень, що виділяються з нього, спричиняють опіки і омертвіння обрізаних кінчиків коренів. Те саме буває при контакті коріння з азотними та калійними добривами. Тому всі добрива вносять лише у нижню частину ями. Для укорінення необхідні перш за все тепло, достатня вологість і добра аерація, а елементи живлення рослина засвоюватиме лише після приживлення. Значно важливіше використати для заправки ями верхній родючий шар грунту. Органічні добрива ділять на дві частини. Одну з них, змішавши з верхнім шаром грунту, засипають на дно ями, заповнюючи до половини у вигляді горбочка, а другою засипають безпосередньо коріння дерева під час садіння. Коли підгрунтя із сипкого піску, для поліпшення водного режиму на дно ями кладуть шар суглинку або глини, змішані з перегноєм, завтовшки 5–10 см.
Висаджені рослини формують: пагони вкорочують на третину або половину їхньої довжини – залежно від сили росту. Слабкі пагони обрізають мало або зовсім їх не чіпають. Як правило, верхні пагони обрізують більше, ніж нижні. За весняного садіння саджанці обрізують перед або після нього, за осіннього також можна зробити обрізування, але обов’язково необхідно замастити зрізи фарбою на натуральній оліфі. Якщо ж восени посадили пізніше звичайного, обрізувати краще рано навесні.
Формування крони – робота відповідальна
Айва полюбляє світло, тому необхідно так сформувати крону, щоб було гарне освітлення. Бічні скелетні гілки повинні рівномірно розташовуватися по стовбуру на відстані 10–15 см одна від одної.
Основний скелет дерева з 8–10-бічними розгалуженнями, рівномірно розміщеними, створюється протягом З–5 років.
Молоді рослини, що почали плодоносити, добре ростуть, тому обрізування в цей період полягає в основному в укорочуванні пагонів. Обрізування плодоносних рослин айви полягає в укорочуванні однорічних пагонів і проріджуванні. 
Укорочування необхідне для правильного формування крони і регулярного щорічного плодоношення, а також щоб запобігти оголенню пагонів біля їх основи. Проріджування спрямоване на поліпшення світлового режиму в середині крони. При цьому видаляють гілки і пагони, що конкурують, ростуть всередину крони, хворі та ті, що відмирають.
У період повного плодоношення у дерев послаблюється вегетативний ріст. У зв’язку з цим поряд з проріджуванням треба вкорочувати скелетні, напівскелетні і обростаючі гілки на стару деревину товщиною до 1 см, що сприяє відновленню вегетативного росту. В міру старіння дерева в кроні з’являються слабкі гілки, ріст яких припиняється, верхівки скелетних гілок починають всихати, з’являються вовчки всередині крони. Обрізування в цих випадках роблять залежно від стану дерева, воно повинне бути спрямоване на відновлення вегетативного приросту, поліпшення плодоношення.
Необхідно своєчасно вирізувати кореневу поросль, яка погіршує ріст, плодоношення, зменшує довговічність дерев.
Кращий час для обрізування айви – рання весна. Його треба закінчувати до початку сокоруху. Сухі гілки видаляють після збирання врожаю – в цей час їх добре видно на фоні листя. Усі рани після обрізування треба добре зачистити і замастити фарбою (на оліфі) чи садовим варом.
Селекційна робота та розмноження
Сортові ознаки у айви, як і в інших плодових рослин, зберігаються при вегетативному розмноженні. Вона добре розмножується щепленням, відсадками, живцями. З селекційною метою для акліматизації в північніших районах, а також для вирощування підщеп айву розмножують насінням. В останньому випадку його протягом 50 днів стратифікують, тобто витримують у підвалі чи холодильнику за температури 0+2°С у зволоженому субстраті. Щоб спростити цю процедуру, насіння можна висіяти восени, воно пройде стратифікацію в природних умовах і дасть дружні сходи навесні. Зважаючи на тривалу теплу погоду восени в останні роки і несподівані морози, грядку з насінням треба на зиму замульчувати перегноєм, торфом чи тирсою. Схожість насіння висока – 90–95%.
Айва добре розмножується різними способами, але найефективніший з них – окулірування. З кожного 10–15-річного дерева можна заготовити в середньому 25–30 живців і заокулірувати ними 300–350 сіянців. Якщо врахувати, що приживлюється 85–95% вічок, можна одержати у 8–10 разів більше щеплених рослин, ніж за укорінення такої ж кількості живців.
За багаторічними даними, в наших умовах кращі строки для окулірування айви – з 25 липня до кінця серпня. В окремі посушливі роки тривалість камбіальної діяльності підщепи зменшується, і кора погано відстає вже до 20 серпня. У вологу погоду окулірувати можна і на початку вересня. У посуху щедрий полив за тиждень – півтора до початку окулірування дуже поліпшує стан підщепи, тоді щепити можна протягом тривалішого періоду.
На зиму щеплені рослини підгортають землею, адже такий захід запобігає вимерзанню вічок. Догляд за окулянтами протягом вегетації звичайний. Вони інтенсивно ростуть, до осені сягають висоти 80–120 см, мають великі листки, у більшості з них утворюються бічні пагони. Щепи готові до садіння на постійне місце навіть в однорічному віці.
Як підщепу для айви можна використовувати глід, горобину, грушу. Кожний з цих видів має свої переваги і недоліки, але успішно може бути використаний тоді, наприклад, коли є гарний сортовий матеріал айви, а щепити немає на чому.
Глід – порівняно хороша підщепа, сумісність і приживлення добрі. Айва на глоді зимостійкіша, ніж на айві чи груші.
Доброю підщепою є також горобина. Айва
на ній менш вибаглива до грунтів, дуже зимостійка.
Айву збирають недостиглою
Деякі сорти з сильним ароматом і солодким м’якушем їдять свіжими, більшість – печеними, вареними, замороженими.
Рецептів приготування різних продуктів з айви багато, особливо в грузинській, середньоазіатській, болгарській, румунській кухнях.
Дуже популярні м’ясні плови з айвою, яхнія, паштети, омлети, шарлотки, пироги, пастила (кітоноаге), смачна айва панірована, глазурована, запечена в духовці. Уява про те, що шкірка айви неїстівна, – помилкова; дослідження показали, що вона разом з підшкірковим шаром містить підвищену кількість вітаміну С, катехінів, танінів. У зв’язку з цим плоди айви використовуються разом із шкіркою, що зменшує витрати сировини на 20%, не треба їх чистити, а в результаті підвищується якість продукції.
Оскільки плоди достигають пізно – у вересні-жовтні, частину їх знімають нестиглими. Доведено, що хіміко-технологічні властивості таких плодів підвищуються в процесі зберігання, під час якого відбувається природне роздерев’яніння клітинних оболонок. Плоди стають ніжнішими, набувають притаманного сорту забарвлення, розвивається надзвичайно сильний приємний аромат. Зменшується кількість дубильних та пектинових речовин, знижується кислотність, а вміст цукрів, барвників збільшується.