Андрій ЛЯЛІН: «Хотілося б, щоб у нас було більше патріотично налаштованої молоді»

Андрій Лялін.

Андрій ЛЯЛІН: «Хотілося б, щоб у нас було більше патріотично налаштованої молоді»

Спілкуючись із молодшим сержантом Збройних Сил України, контрактником Андрієм Ляліним, військова служба якого нині проходить на Донбасі у зоні проведення ООС, все більше переконувався у його патріотизмі, твердості духу, вірності обов’язку та активній життєвій позиції. Наразі він несе ратну службу у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади.

– Мій життєвий шлях різко змінився у 2013–2014 роках, коли відбулись буремні події на Майдані у Києві та анексія Криму, – розповідає Андрій. – Я не міг збагнути, як може сусід піти війною на сусіда?.. Склалося так, що я народився у Москві… У Росії у мене був досить прибутковий бізнес у фінансовій сфері. Через розпочату проти України гібридну війну прийняв рішення від нього відмовитися, припинити свої стосунки із бізнесовими партнерами і виїхати з Росії.
Проживав у Полтаві, зайнявся капітальним ремонтом хатини у селі, звідки родом моя, на жаль, уже покійна мама. А ще я почав відвідувати Великорублівський осередок євангельської церкви «Благовість». Поставив перед собою завдання якомога більше приділяти уваги духовному вихованню молоді, прищеплювати любов до Батьківщини, до ближнього, брати активну участь в організації спортивних заходів із залученням великорублівських школярів, пропагувати здоровий спосіб життя. Громада церкви «Благовість» влаштовувала табори змістовного відпочинку для дітей, разом читали Біблію. У 2017 році вступив до Кременчуцької євангельської семінарії, де зараз навчаюсь на 3-му курсі. Крім того, є студентом-заочником факультету фізичного виховання Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.
У вересні 2018 року, коли навчався на 2 курсі семінарії, у соціальній мережі побачив звістку, яка приголомшила: у бою в одній із гарячих точок Донбасу отримав важке поранення військовослужбовець за контрактом, стрілець зенітно-ракетного взводу 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї окремої мотопіхотної бригади Владислав Карпун з Великої Рублівки. Нашого земляка попри усі зусилля лікарям врятувати не вдалось… Ця звістка була дуже болючою, адже Владислава я добре знав ще з 2013 року і нерідко спілкувався. Йому ж було лише 20 літ…
Зізнаюсь, деякий час не міг заспокоїтися. Якось у січні 2019 року, їдучи до Полтави, минувши Лісові Поляни, побачив на воротах емблему десантно-штурмових військ, де, як пізніше дізнався, розташувалася 5-та батальйонна тактична група 81-ї окремої аеромобільної бригади. Це був пункт її постійної дислокації. Само по собі виникло тверде бажання з’явитись у відділ персоналу на співбесіду. Так і зробив. Тут поділився своїм досвідом занять з молоддю, зокрема з юнаками допризовного віку, практичними і теоретичними зусиллями, аби вони були патріотично налаштованими і краще підготовленими до армійської служби. Пройшов медичну комісію. У лютому 2019 року з’явився у райвійськкомат і уклав трирічний контракт на військову службу в ЗСУ.
– Наскільки складною виявилась військова служба? – цікавлюся в Андрія.
– Довелось у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади побувати у кількох містах Донбасу, де триває Операція Об’єднаних Сил, зокрема у Краматорську, Щасті. Здійснював бойові стрибки з парашутом із борту вертольота Мі-8, на першій лінії оборони був відповідальним за забезпечення зв’язку між підрозділами та взводно-опорним пунктом. Нині я, як командир відділення зв’язку, разом зі своїми бойовими побратимами виконую поставлені завдання безпосередньо на Луганському напрямку.
У 2017 році Андрій Лялін одружився. Його дружина Наталія родом з Опішні. У серпні 2018 року у них народився синочок Михайло, а нещодавно й донечка Люба.
– Зараз, перебуваючи у відрядженні, я виконую завдання рекрутингового відділу, проводжу співбесіди з людьми, заохочую їх до військової служби за контрактом, – розповідає Андрій Володимирович, – кожен, хто на це погоджується, матиме матеріальне забезпечення, надійну підтримку у різних соціальних питаннях. Нині, коли на сході країни тривають бойові дії, необхідно зміцнювати ряди Збройних сил. Наприклад, у нас є потреба у водіях різної бойової техніки, стрілках, гранатометниках, військових медиках, а також, на чому особливо хотів би наголосити, у бойових кухарях, які не лише зобов’язані нагодувати бійців смачною їжею, а й під час бою теж взяти до рук зброю.
Позитивно характеризує молодшого сержанта ЗСУ Андрія Ляліна заступник Котелевського районного військового комісара, майор Олег Котов, відзначаючи його енергійність, дисциплінованість. Добре відгукується про земляка й Великорублівський сільський голова Юрій Гриценко, розповідаючи про його виховну і військово-патріотичну роботу серед місцевої молоді.

Анатолій ДЖЕРЕЛЕЙКО.
смт Котельва.

Поділися:

Добавить комментарий