Аристократичний овоч освоюється на гадяцьких чорноземах

Аристократичний овоч освоюється на гадяцьких чорноземах

Близька родичка часнику та цибулі спаржа поки що не набула широкого поширення серед полтавських городників. У Європі, зокрема в Німеччині, вона вважається королевою столу, вишуканим делікатесом, їжею аристократів. Це найперший весняний овоч, і минулого місяця у сусідніх європейських державах закінчився її масовий збір. Втім, деякі українські землелюби все ж експериментують з її вирощуванням. Серед них – наш земляк з Гадяцького району Валерій Нижник. Він виділив під цю культуру чималий шматок землі у селі Красна Лука. Враховуючи той факт, що для отримання повноцінного врожаю спаржі потрібно близько трьох років, лише цьогоріч він зміг показати на своїй сторінці у соціальній мережі свій перший урожай спаржі.
Вважається, що вперше спаржу, почали вирощувати в Греції. В перекладі з грецької вона називалася «стебло». За древньоримськими переказами, імператор Август Цезар настільки її любив, що організовував елітні військові підрозділи для доставки витонченого овочу в Рим. Спаржа – це багаторічна трав’яниста рослина висотою до 1,5 м. На одному місці може рости близько 20 років, утворюючи за цей час понад 50 пагонів. Невибаглива і холодостійка, досить легко переносить сильні (аж до –30° С) морози, хоча може постраждати від невеликих (близько –5° С) весняних заморозків. Після довгої зими рослина пробуджується в той період, коли температура ґрунту сягає +10°С, а до середини літа стовбури і листя високорослої рослини вже можуть бути прикрашені плодами. Найпоширеніші види спаржі – зелена, біла і фіолетова. Що цікаво, у зеленої і фіолетової спаржі паростки виходять на поверхню землі, вона росте в кущах. Біла спаржа росте у землі без доступу світла, тому в її клітинах не виробляється хлорофіл. Це позначається і на смакових її якостях, дехто вважає білу спаржу делікатнішою.
У Німеччині, де працює Валерій Нижник, спаржа вже давно є національним продуктом, без неї не обходиться жодне застілля. Її там споживають на сніданок, обід і вечерю, кладуть навіть у піцу. Враховуючи складнощі її вирощування, в українських супермаркетах ціни на неї дійсно захмарні – до 300 гривень за кілограм. Приміром, у Полтаві ціна за пучок зеленої спаржі починається від 170 гривень. Отож незайнятість цієї ніші навела Валерія на думку, що непогано було б виростити спаржу у місцевих кліматичних умовах. Поки що культури її споживання у нас немає, але це лише питання часу. Валерій Іванович з дружиною навчилися її готувати не гірше, ніж це роблять корінні європейці. Найпростіший спосіб – кілька хвилин варити у гарячій воді і після цього швидко підсмажити на пательні. На гарнір – українська картопля. А загалом спаржа відмінно смакує до яєць і м’ясних страв. Свої кулінарні шедеври Валерій Нижник виставляє на загальний огляд в Інтернеті.
Оскільки спаржа є теплолюбивою культурою, фахівці радять висаджувати її на відкритій ділянці, де є достатньо сонячного світла у квітні- травні розсадою, вирощеною з насіння, чи кореневим способом. Для посадки рослина вимагає добре розпушеного мінерального ґрунту, який рекомендується підготувати заздалегідь. Непридатні для вирощування заболочені, низькі ділянки, важкі, хоча й удобрені глинисті грунти (вони утворюють кірку зверху, яку важко пробити паросткам). Як правило, посадку проводять у високі борозни. Для уникнення зараження хворобами не рекомендується садити спаржу на одному і тому ж місці. Поле з насадженнями не повинне межувати з культурами, які мають тривалий період цвітіння, таких, як ріпак, люцерна, конюшина, а також дерев і чагарників, оскільки це також може призвести до зараження шкідниками. Найкращим попередником для спаржі є зернові культури.
Варто взяти до уваги, що спаржа є слабким конкурентом для бур’янів. Якщо з ними не боротися, вони швидко затінять пагони, знизять температуру грунту і поглинуть воду. В такому разі на щедрий урожай господарі можуть не очікувати. Також для спаржі бур’яни є джерелом багатьох хвороб і шкідників, не дозволяють рослині повноцінно визріти. Головні шкідники спаржі – спаржевий жук, попелиця та совка.
У перший і другий рік спаржа набирає силу. Вирощування і догляд за нею дуже простий – очищайте грядку від бур’янів, а восени зрізайте зів’ялі стебла біля основи. І вже на третій рік ви зможете насолоджуватися власним урожаєм. На зиму спаржеву грядку вкривають шаром торфу або тирси завтовшки 5 см.
Купити посівний матеріал спаржі в Україні також нині не проблема. До послуг городників пропонується чимало районованих сортів. Купив якісний посівний матеріал спаржі в нашій державі і Валерій Нижник. Багато полтавців уже зацікавилися вирощеним ним овочем, хочуть спробувати його на смак готовим, просять поділитися насінням, щоб посадити на власній городній ділянці.
До слова, найбільше спаржі нині вирощується в Китаї. Додам, що в цій державі, а також у Франції, Мексиці та Португалії спаржа входить до переліку офіційних лікарських рослин, рекомендованих для лікування гіпертонії, цукрового діабету, виведення з організму шкідливих сполук та покращення водно-сольового обміну в клітинах організму.

За матеріалами сторінки Валерія НИЖНИКА підготувала Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий