Асфальтозаводами – по бездоріжжю і безгрошів’ю

Асфальтозаводами – по бездоріжжю і безгрошів’ю

Нинішнього року на Кременчуцькому заводі дорожніх машин (“Кредмаш”) уже виготовили і відвантажили замовникам 37 асфальтозмішувальних установок, які називають асфальтобетонними заводами. Це – на п’ять більше, ніж їх виготовили упродовж усього позаминулого року. Певна річ, що й минулорічний рубіж у півсотні установок буде подолано з істотним доважком.
Тож темпам зростання на “Кредмаші” і його портфелю замовлень нині можуть позаздрити працівники навіть найуспішніших підприємств.

Півторастолітня перспектива

І це при тому, що тільки в грудні 2016 року на ПрАТ “Кредмаш” повернулися до повноцінного п’ятиденного робочого тижня. Раніше саме через брак замовлень на головну продукцію переважній більшості з понад двох тисяч заводчан доводилося “гуляти” по три дні на тиждень. Із надто болючими “мінусами” для бюджетів своїх родин. Тоді поступово скорочували й загальну кількість працівників. Частина з них, передовсім найкваліфікованіші представники робітничих професій, самі подавали заяви на звільнення й у пошуках вищого заробітку вирушали на підприємства Польщі, Чехії, інших країн.
Сьогодні, коли середня зарплата на “Кредмаші” сягнула 12 тисяч гривень, сюди повертається навіть дехто з тих, хто свого часу залишив його заради “твердішої” євровалюти. Скажімо, знову прийняли у родину “кредмашівців” токаря п’ятого розряду, котрий працював у Польщі. Кваліфікованих повпредів робітничих спеціальностей на заводі готові зустріти, як то кажуть, із розкритими обіймами, бо їх досі не вистачає. Водночас роботи для них тільки додається.
Шлях до таких разючих змін виявився більш ніж непростим. Щоб уявити глибину й масштаби перетворень на провідному вітчизняному підприємстві з виготовлення дорожньої техніки, варто згадати про те, що його коріння проростає ще у… XIX століття. Точкою відліку тут вважають 1870-й. Саме тоді кременчуцькі піонери індустріалізації випустили перші молотарки, соломорізки та іншу сільгосптехніку. Так би мовити, транзитом через її ремонт і чавуноливарне виробництво до випуску дорожніх машин перейшли у 1930 році.
А перший асфальтозмішувач продуктивністю до 12 тонн суміші за годину надійшов замовникам 1949-го. За радянських часів нарощення виробничих потужностей на тодішньому кременчуцькому “Дормаші” було таким стрімким, що він став по суті монополістом на воістину неосяжному ринку колишнього Союзу. За оцінками фахівців, майже 90 відсотків (!) збудованих у СРСР асфальтових доріг споруджувалися за допомогою техніки, виготовленої в наддніпрянському місті.

Роздоріжжя допомогло обрати напрямок руху

Ця техніка, що свого часу постачалась у 49 країн, була надійною і досить якісною. Так говорять про неї нинішні реальні й потенційні партнери “кредмашівців” із тих держав, де кременчуцькі установки продукують асфальт уже по 30 і більше років. Та одна справа – працювати “під патронатом” Держплану СРСР із головною вимогою щодо валу, а зовсім інша – плавати в океані вільного підприємництва. Та ще й серед китів європейського і світового ринку продукції для дорожнього будівництва.
Неважко здогадатися, що законодавці мод на тому ринку (в Європі ними по праву вважають підприємства Франції, Німеччини та Італії) залишили далеко позаду радянські стандарти для всієї без винятку дорожньої техніки. Без пріоритетів якості, технологічності, екологічної безпеки бодай наблизитися до таких конкурентів неможливо. Адже вони просто витіснять навіть із сусідніх ринків будь-кого. Тим паче, що, скажімо, в старій Європі нових доріг уже практично не будують – вони там споруджені давно. Причому такої якості, що для підтримання їх у бездоганному стані нерідко достатньо звичайної “косметики”.
Тож тамтешні виробники дорожньої техніки зацікавлені у просуванні своєї продукції на Схід. Натомість кременчуцькі машинобудівники за майже півтора століття діяльності накопичили не лише унікальний досвід і зв’язки, а й величезний тягар застарілих технологій та обладнання. То що їм залишалося робити на тому своєрідному роздоріжжі, яке потребувало визначення напрямку подальшого руху? Надто за умов, коли ще кілька років тому левову частку своїх асфальто- і грунтозмішувальних установок вони поставляли до Росії. Частково виручали партнери з країн колишнього Союзу.
Натомість “рідні” українські дорожники за весь рік замовляли хіба що кілька таких установок. На їхню користь ситуація докорінно змінилася за останні два роки. Власне саме тоді, коли в Україні запрацювала державна програма масштабного будівництва й оновлення доріг. Тож іще більше за нарощування кількісних параметрів виробництва працівників “Кредмашу” тішить істотне збільшення питомої ваги замовлень на їхню продукцію з боку вітчизняних приватних і комунальних підприємств. Скажімо, 2017-го із півсотні реалізованих ними установок 29 знайшли своїх споживачів саме в Україні. Більшість тих, які виготовлені нинішнього року, відвантажили також на внутрішній ринок.

Євростандарти приміряли не лише на папері

Однак і на ньому застарілу радянську техніку сьогодні вже практично ніхто не купує – гроші, як і економічний ефект від їхнього вкладення, навчилися рахувати скрізь… Та до такого сплеску закупівельного інтересу до своєї продукції в рідній державі на “Кредмаші” виявилися готовими. Під час роздержавлення підприємства ще в 1994 році тут не піддалися спокусі “прихватизаційної” сверблячки, яка добивала подібні промислові гіганти. Тож зберегли і цілісний майновий комплекс заводу та, власне, профільне виробництво на ньому, і трудовий колектив.
Про те, що останньому під силу найскладніші завдання, засвідчив подальший розвиток подій, коли підприємству довелося перебудовуватись, як то кажуть, на марші, оновлюючи й удосконалюючи потрібні дорожникам машини. За словами голови наглядової ради – президента ПрАТ “Кредмаш” Миколи Данилейка, було взято курс на повну зміну модельного ряду асфальтозмішувальних установок та їхню сертифікацію за стандартами Євросоюзу. Це, звісно, недешево й не надто швидко, та шкурка, як то кажуть, варта вичинки.
На заводі розробили й упровадили у виробництво одразу кілька принципово нових установок серії КДМ потужністю від 80 до 200 тонн асфальтової суміші за годину. Причому номенклатура таких установок, як і ґрунтозмішувачів, постійно розширюється. Сьогодні їхня здатність забезпечити п’яти- і навіть шестифракційне просіювання та дозування відповідних інгредієнтів дає змогу виготовляти з останніх асфальтобетонну суміш за будь-яким європейським рецептом. А отже, продукувати різні види асфальту: від того, що кладуть “на спід”, до складника верхнього, найбільш якісного, шару.
Завдяки чому вдалося домогтися такого технологічного прориву? Зі згаданим “посагом” із минулого наївно було б сподіватися лише на власні сили. Виручили… конкуренти і партнери. Сучасні установки кременчуцьких виробників укомплектовані й імпортними вузлами та агрегатами. Зокрема редукторами виробництва ФРН та Чехії, італійськими масляними теплогенераторами та шнеками, німецькими й угорськими пальниками для сушильних агрегатів… Усе те, звісно, робить продукцію “Кредмашу” дорожчою. Хоча її ціна, за словами самих заводчан, “залишається українською”.

Новітні технології уже стартували

Не менш важливо й те, що сучасні високотехнологічні комп’ютеризовані машини з певною часткою імпортного начиння в Європі замовляють охочіше. Тож покупцями оновленої продукції кременчуцьких виробників стали представники Румунії, Болгарії, країн Балтії. На заводі свідомі того, що на ринки згаданих китів європейського та світового дорожнього машинобудування пробитися навряд чи вдасться. Водночас знайти і розширити власну нішу на торжищах багатьох інших країн – завдання цілком реальне.
Зрештою керівництво підприємства, його провідні фахівці постійно відстежують глобальні тенденції у профільній та суміжній галузях. Задля цього вони нещодавно відвідали представницькі будівельні виставки у Мюнхені та Парижі. На них, за словами начальника управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації ПрАТ “Кредмаш” Володимира Пономаренка, неозброєним оком було помітно прагнення лідерів їхньої галузі упровадити новітні високотехнологічні рішення, що дають змогу випускати якісну, надійну, практично безвідмовну техніку.
За таких обставин без технологічного переозброєння, вочевидь, не обійтись і “кредмашівцям”. Перші кроки в цьому напрямку, за словами пана Володимира, вже зроблені. Зокрема йдеться про придбання сучасних обробних центрів для виготовлення деталей. Закуповують тут і новітнє високопродуктивне різальне, зварювальне та інше обладнання, що дасть змогу локалізувати виробництво, заміщувати імпортоване й нарощувати м’язи у суперництві з конкурентами. Тим паче, що сьогодні й на внутрішній, і на зовнішній ринки треба постачати однаково якісну продукцію.
Скажімо, сертифіковані за євростандартами установки КДМ206 потужністю 160 тонн асфальту за годину вже працюють і в Мукачевому, й на трасі Полтава–Кременчук, яку оновлюють вітчизняні дорожники. Водночас КДМ208 виготовляли для їхніх колег із Кривого Рогу, а КДМ209 змонтували під Полтавою. Замовлення на новітню техніку надходили також із Вінниці, Тернополя, Дніпра та інших міст і регіонів України. Там її дефіцит почали відчувати значно гостріше після того, як цьогоріч усі дороги, крім тих, що мають загальнодержавне значення, передали під опіку місцевої влади.

Від допотопного первістка – до сучасного міні-заводу

Тільки на Полтавщині загальна довжина цих регіональних шляхів (у багатьох випадках – просто добитих) сягає понад 7 тисяч кілометрів! Для ремонтників на таких дорогах – непочатий край роботи. Першою ластівкою нового підходу до їхнього оновлення в області стало замовлення “кредмашівцям” асфальтозмішувальної установки для роботи в Хорольському районі. Зрештою децентралізація значно збільшила фінансову спроможність громад, насамперед об’єднаних, зокрема й для придбання сучасної дорожньої техніки.
Хоча, звісно, для місцевих доріг не потрібні такі потужності, як для головних магістральних. Тож із прицілом саме на регіональні шляхи на “Кредмаші” взялися розробляти установку КДМ207 потужністю 60 тонн асфальтової суміші за годину. Власне індивідуальні особливості замовника та його реальні потреби тут готові враховувати завжди. Скажімо, дорожники добре знають, що без осоружного ямкового ремонту навесні чи навіть узимку все одно не обійтися. Бо ями та вибої на дорогах з’являються й за мінусових температур, коли асфальтобетонні заводи ще не працюють…
За таких обставин незамінними залишаються компактні машини для латання дірок з повторним використанням старого асфальту просто на місці ремонту. Таку техніку на кременчуцькому підприємстві випускали й раніше. Однак сьогодні його первісток – із котлом для ручного(!) перемішування асфальтової суміші та її нагрівання дровами – нагадує допотопний екземпляр. На заводі вже розробили і впровадили у виробництво справді сучасний регенератор асфальту РА-802. Останній по суті є асфальтовим міні-заводом на колесах, який майже наполовину скорочує затрати на ремонт доріг і забезпечує практично безвідходну технологію та належні екологічні стандарти.
Подбали на підприємстві й про осучаснення ще дрібнішої складової ямкового ремонту, яка полягає у необхідності розпилення на місцях майбутніх латок бітумних емульсій. Не обійтися без цього і при асфальтуванні придорожніх територій чи герметизації поверхонь. Тепер підготовку до таких робіт виконує виготовлений на “Кредмаші” міні-гудронатор КДМ337. Він не вражає ні розмірами, ні якимись суперсучасними наворотами й нагадує промисловий пилосос. Та коли згадати, що на наших дорогах його заміняли немолоді жінки, котрі спекотної днини носили у відрах розігріту смолу й розбризкували її віниками, ступінь прогресу відчуваєш, здається, навіть власною шкірою…

На барометрі – ясно.
На завтра чи назавжди?

У ногу з часом крокують “кредмашівці” й на інших напрямках виробництва. Бо, крім установок і пристроїв для асфальтування, вони у партнерстві з іншими профільними підприємствами продукують спеціальні транспортні засоби – бітумовози, автогудронатори, комбіновані дорожні машини з поливальним і піскорозкидальним обладнанням. Споживачі знають і виготовлені тут товари народного споживання – твердопаливні котли та машинки для ручного консервування домашньої смакоти. Останні знайомі ледь не кожній розпорядливій господині ще з радянських часів. Перевершити їх за якістю, надійністю і простотою у використанні відтоді намагалися десятки фірм, однак досі цього не вдалося зробити нікому…
Та, звісно, головною продукцією “Кредмашу”, яка визначає “погоду” на одному з флагманів машинобудування не лише Полтавщини, залишається потужна дорожня техніка. Саме та, яка найміцнішою пуповиною прив’язана до обсягів будівництва і ремонту наших доріг. І коли сьогодні умовний барометр за стінами цехів підприємства показує “ясно”, бо його продукція затребувана, тут воліють не згадувати про внутрішні проблеми, яких, поза сумнівом, також вистачає. Однак їх двотисячний трудовий колектив із майже півторастолітніми традиціями неодмінно розв’яже.
Головне, на переконання нинішніх керівників заводу та його працівників, щоб набрані темпи спорудження й ремонту доріг у нашій державі не знижувалися. Зрештою, щоб така масштабна робота з оновлення шляхів не стала черговою кампанійщиною чи передвиборною показухою. Тільки тоді можна буде думати не лише про заробіток на хліб насущний, а й про перспективу. Власне розробляти й утілювати в життя довгострокові програми технологічного вдосконалення, конструювати та впроваджувати у виробництво нову техніку, гідно конкурувати з європейськими виробниками. Адже “кредмашівці” добре усвідомлюють: їхній шлях у Європу починається з прохідної рідного заводу.

Олег НЕЧИПОРЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий