Батько з сином загинули в один день: на Полтавщині попрощалися з солдатами Анатолієм та Євгенієм Шаповалами

19 грудня у Лубенській громаді було оголошено днем жалоби. Того дня громада прощалася з 45-річним Анатолієм Шаповалом та його 24-річним сином Євгенієм. Вони обоє загинули 13 грудня під час виконання бойового завдання на Курщині. Воїнів, які до останнього подиху лишалися вірними військовій присязі, похоронили у рідному селі В’язівок.
Як повідомили на сторінці Лубенської міської ради у Facebook, Анатолій мав професію водія-тракториста. Після строкової служби працював у різних охоронних і будівельних фірмах Києва, водієм в агрокомпанії «КЕРНЕЛ». У 2019 році підписав контракт із ЗСУ, служив у військовій частині, що дислокується в Лубнах.
«Люблячий чоловік, справжній батько для своїх синів, опора і приклад у всьому, здатний заспокоїти і знайти вихід з будь-якої ситуації. Чесний, відповідальний, патріотичний. Таким він виховав і свого старшого сина», – йдеться у повідомленні міськради.
Невдовзі до батька доєднався і Євгеній, старший син Анатолія, випускник Лубенського лісотехнічного коледжу. Вищу освіту хлопець здобував у Київському національному університеті біоресурсів і природокористування України. Встиг попрацювати у Лубенському лісництві. Він також підписав контракт, служив у тій же частині, що й батько.
Євгеній любив історію, захоплювався краєзнавством. Він мав ще так багато зробити у своєму житті. Та не судилося. Не встиг створити навіть власну родину. До свого 25-річчя не дожив трьох тижнів.
У бойову частину батька з сином перевели влітку цього року. Солдат Анатолій Шаповал служив водієм протитанкового відділення роти вогневої підтримки військової частини, а солдат Євгеній Шаповал – вогнеметником роти вогневої підтримки.
– Я переписувалась із Женею, нагадувала йому, щоб він повідомляв про потреби підрозділу, – розповідає дружина воїна-добровольця з Лубен, який служить у ЗСУ з початку повномасштабної війни. – Казала йому, ми збір відкриємо, купимо, що треба. Він дякував, але так нічого й не попросив.
Наскільки мені відомо, тринадцятого грудня групу, в якій були солдати Шаповали, привезли на позицію. Вони мали закріпитися в лісопосадці. А тут почали росіяни лізти. Анатолій узяв на себе командування, бо треба було рятуватись, відстрілюватись. Рили окоп не тільки лопатами, а й касками, руками… У загиблих були руки всі обдерті…
Під час виконання бойового завдання батько й син отримали поранення, несумісні з життям.
Ворог обірвав одночасно два життя, дві долі, зламав дерево одного роду…

Ганна ВОЛКОВА
Журналіст