Безцінне дітище Володимира Вернадського в Полтаві

Безцінне дітище Володимира Вернадського в Полтаві

Нещодавно виповнилося 155 років від дня народження ученого зі світовим ім’ям Володимира Вернадського. Про нього як творчу особистість треба пам’ятати, адже саме з Полтави вчений поїхав до Києва організовувати Академію наук – сучасну Національну академію наук України, 100 років заснування якої рішенням ЮНЕСКО включено до Календаря пам’ятних дат 2018 року.
На полтавському ювілейному календарі є теж пам’ятна дата. 100 років тому в стінах Полтавського народного природничо-історичного музею (нині – краєзнавчий музей імені Василя Кричевського) було засновано Полтавське товариство любителів природи.
Створення цієї громадської культурно-просвітницької і наукової природоохоронної організації пов’язане з постаттю академіка Вернадського. Ініціатива Володимира Івановича була підтримана завідувачем музею Валентином Федоровичем Ніколаєвим.
За тогочасним щоденником В.І. Вернадського можна з’ясувати етапність організації Товариства. У листі до свого давнього друга, відомого юриста та історика, міністра народної освіти та мистецтв України Миколи Василенка Вернадський писав: “…Тепер вдалося створити Полтавське товариство любителів природи, і воно, очевидно, добре піде і буде добрим і живим центром культурного життя…”.
Адже за задумами Володимира Івановича Вернадського Товариство повинно було стати не просто звичайним гуртком, а зібранням “…наукових установ Полтави, а згодом – за межами – у вигляді асоціації наукових закладів в Україні, пов’язаними зі світовими науковими закладами”. Володимира Вернадського було обрано головою правління Товариства, заступником (товаришем) – Олександра Знаменського – завідувача ентомологічного відділу Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, секретарем – Валентина Ніколаєва. До складу Товариства увійшли музейні співробітники, науковці дослідної станції, земські службовці, освітяни, громадські діячі. На першому організаційному засіданні, 18 березня 1918 року, були присутні 86 чоловік, у подальшому кількість членів товариства збільшилася до 119 людей. Того року відбулося чотири зібрання Товариства. На засіданні 26 травня Вернадський виступив із доповіддю “Про деякі спостереження, що мають значення в геології”. Володимир Іванович дуже пишався цим своїм напрацюванням. Для членів Товариства були організовані ботанічна екскурсія до Монастирського лісу та геологічна екскурсія до Нижніх Млинів.
На 30 травня 1918-го планувалось засідання правління, на якому Володимир Вернадський мав доповісти про клопотання перед міським головою організувати ботанічний сад у школі садівництва. Але цей виступ не відбувся. Після того, як Вернадський відбув з Полтави у справах організації Академії наук України, Товариство любителів природи фактично припинило діяльність. Відомо, що 27 серпня 1918 року Полтавське товариство збирало своїх членів на засідання комісії з формування програми та статуту природничо-сільськогосподарського відділу Українського народного університету. У листі, датованому 20 листопада 1918 року, до Полтавського міського самоврядування за підписами заступника голови Товариства Знаменського та секретаря Ніколаєва було порушено проблеми охорони природи Полтавщини та шляхи активізації роботи новоствореного Товариства любителів природи.
Товариство любителів природи для подолання проблем першим кроком вважало створення ботанічного саду, де можна було б зібрати всю зникаючу флору краю, а у подальшому програма його могла б бути розширена. В листі було запропоновано створити робочу комісію з організації ботанічного саду при Полтавському міському самоврядуванні, яка могла б скласти схему попередніх робіт, загальний план необхідних витрат і вирішити фінансові питання. Останній документ стосовно діяльності Товариства у 1918 році датований 10 грудня. Це лист – дозвіл Полтавського товариства сільського господарства використати його приміщення для проведення засідання Товариства любителів природи.
Цікавим і маловідомим є факт участі голови Товариства Володимира Вернадського у роботі з’їзду природознавців України, який мав відбутися 3–6 серпня 1918 року у Києві. Замість зазначеного зібрання була проведена лише нарада дослідників природи України, на якій Вернадський виголосив промову про необхідність організації Асоціації природодослідників України. На думку Володимира Івановича, вона мала б об’єднати всіх натуралістів країни. Цю пропозицію підтримав і секретар Полтавського товариства любителів природи Ніколаєв. Крім того, він запропонував створити заповідну мережу Полтавщини, йшлося про утворення з Карлівського та Струківського степів відповідних заповідників, а також про перетворення лісових масивів між Диканькою та Милорадовим на національний парк.
У 1919 році була зроблена спроба пожвавити роботу Товариства. 30 березня у приміщенні музею відбулося його засідання, на якому виступив Валентин Ніколаєв з цікавими повідомленнями: “Охорона пам’яток природи та її найближчі завдання” та “Підсумки І з’їзду природознавців України”. 31 березня правління Товариства подало лист до Полтавської комендатури для реєстрації. Але чи відбулася така реєстрація, нами не встановлено.
Незважаючи на короткий період діяльності Товариства, воно відіграло помітну роль у подальшому розвитку громадського природоохоронного руху на Полтавщині.

Світлана КИГИМ
Віктор САМОРОДОВ
Краєзнавці

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий