Бобові – їжа майбутнього

Бобові – їжа майбутнього

Торішня посушлива весна неабияк налякала аграріїв перспективою втрати більшої частини врожаю. І хоча пізні дощі частково розставили все на свої місця, глобальне потепління продовжує диктувати нові умови господарювання власникам землі. Цьогоріч перший сніг випав пізно, тож, швидше за все, знову буде нестача вологи в грунті.
Поступово втрачаємо і водні ресурси. За оцінками вчених, водні запаси нашої країни до 2050 року можуть скоротитися на 20–30%. При цьому в Україні потепління відбувається на третину швидше, ніж в країнах Західної Європи: у нас температура піднялася на 0,6 градуса за 10 років (кількість опадів не збільшилася), а в Європі – на 0,4 градуса. Вже сьогодні наша територія не відповідає нормам забезпеченості водою, розробленим ЮНЕСКО (1700 куб. м води на одного жителя країни). В Україні цей показник становить 1000 куб. м, а в південних регіонах значно менше – від 400 до 500 куб. м. У близькій чи далекій перспективі всі, хто працює на землі, змушені будуть прийняти такі значні зміни.
Останнім часом, разом зі збільшенням кількості екстремальних проявів погоди (посуха, спека, смерчі та ін.), одним із наслідків глобального потепління є розширення спектру сільськогосподарських культур, які тепер можна вирощувати в Україні. Мало того, вже зовсім скоро донедавна екзотичні бобові культури, такі, як маш, урд, адзукі, голубиний горох (каянус), котрі раніше вирощувалися головним чином у субтропічних широтах, стане можливим вирощувати майже на всій території України. І вони претендують зайняти чинні місця у структурі аграрного сектору держави, можливо, замінять звичні на городах квасолю та горох. Саме за бобовими культурами – майбутнє України, вважає агроном, старший науковий співробітник лабораторії селекції зернових і зернобобових культур Інституту сільського господарства степової зони НААНУ Олексій Кулініч. Вони чи не найбільше пристосовані до екстремальних умов вирощування і є досить цінними завдяки високому вмісту в них білка. А саме рослинний білок є основою здорового харчування.
Наразі в Україні найбільш популярними серед бобових є горох, квасоля, нут та сочевиця. Примітно, що Україна навіть входить у двадцятку країн-експортерів цих культур у світі. Менш популярними залишаються перспективні близькі родичі квасолі – боби мунг або маш, які поки що мало цікавлять фермерів, але вже прикрасили городи садівників-аматорів. Про те, як їх вирощувати та з чим вживати, розповів Олексій Кулініч.
Маш – важлива сільськогосподарська культура. У світовому землеробстві займає до 3,7 мільйона гектарів. Традиційно найбільше вирощується і споживається у південно-східній Азії. В Індії його культивують з прадавніх часів, там він є одним з основних джерел протеїну. Відповідно, 65 % площ машу знаходиться в Індії, і там же збирається 54 % всього його насіння. Проте внаслідок глобалізаційних процесів, а саме переселення значної кількості людей з Азії до Європи та Америки, а також знайомства споживачів з Європи та Америки з азійською кухнею в процесі подорожей та збільшення доступності інформації, попит на цю культуру постійно зростає як в Європі, так і в Америці.
Маш використовується для приготування каш та супів (Індія, Пакистан), часто його також споживають після пророщування (Канада, США). В Китаї з нього виготовляють багато різноманітних продуктів – від специфічної бобової вермішелі до пива. Сорти машу, адаптовані до наших кліматичних умов, можуть вирощуватися по всій території південної і центральної України, забезпечуючи при цьому урожай до 10–15 ц/га, що є суттєво вищим від регіонів, де його традиційно вирощують. Ціни на насіння машу – одні з найвищих серед зернобобових культур, на внутрішньому ринку його закупляють по 30–40 тис. грн за тонну. Європейці за органічний маш дають до 60 тис. грн за тонну.
Високі закупівельні ціни на маш сприяли зростанню зацікавленості світових сільгоспвиробників цією культурою. Для посівів вони здебільшого використовують насіннєвий матеріал походженням з Узбекистану і Таджикистану. Але, зважаючи на те, що ці країни розташовані значно південніше від нас, дані сорти не достатньо пристосовані до вирощування на основній частині нашої території. В Степовій і Лісостеповій зонах вони добре себе показують лише в дуже спекотні роки. В прохолодні ж пізно зацвітають, у них затягується період вегетації, спостерігається абортивність квіток, погана наповнюваність бобів. Таким чином, було створено сорт «Заратустра», який максимально пристосований до вирощування в кліматичних умовах України. Він має порівняно короткий вегетаційний період – 85–90 днів. За оптимальних строків сівби дозрівання настає в другій половині серпня. Рослини висотою 40–60 см. Боби довгі – до 10 см, добре виповнені. Насіння зелене з атласним відтінком. Маса 1000 насінин – 59 г. Середня урожайність – 1300 кг/га. Максимальна досягає 1900 кг/га.
Сівбу машу, як правило, здійснюють, коли ґрунт прогріється до 12°C і можливість заморозків є мінімальною, тому що його сходи дуже чутливі до холоду, і навіть маленький заморозок може повністю знищити посіви. Рекомендована глибина загортання насіння машу – 4–5 см. Зазвичай маш сіють широкорядним способом із шириною міжрядь 45–70 см. Плоди при такому посіві ростуть крупніші, і їх легше збирати. За посушливих умов у широкорядних посівах вони краще забезпечуються вологою, легше проводити боротьбу з бур’янами. Сіяти маш можна і вузькорядним способом, з шириною міжрядь 15–30 см. При такому способі сівби рослини швидше покривають землю і краще конкурують з бур’янами.
Насіння машу дрібніше в порівнянні з квасолевим і абсорбує менше вологи з ґрунту для проростання. Але для нормальних сходів ця волога повинна бути наявна в ґрунті. При неглибокому загортанні насіння зростає ризик засихання сходів, тоді як при глибокій сівбі сходи ослаблені і зростає ризик ураження сходів патогенними грибами, що знаходяться в ґрунті.
Варто звернути увагу, що насіння машу чутливе до механічного пошкодження. Тому воно або повністю втрачає схожість, або втрачає здатність для подальшого нормального росту і розвитку. В такому випадку рослини сходять, виносячи сім’ядолі на поверхню ґрунту, а далі не розвиваються. Особливо часто це трапляється при пониженій вологості насіння – менш як 14%. В такому випадку буває доцільно провести ряд заходів для підвищення вологості насіння. При вирощуванні машу важливу увагу потрібно приділяти попередникам, щоб можна було справитися з падалицею від попередньої культури. А також потрібно уникати культур, які мають спільні хвороби. Це соняшник, горох, рапс, сочевиця. Не бажано розміщувати маш на одному і тому ж місці частіше, ніж раз на 4 роки. Сам маш, як і всі зернобобові, є добрим попередником для багатьох сільськогосподарських культур.
Маш потребує зрошення. Хоч він і характеризується високою жаростійкістю, проте чутливий до грунтової посухи. Але слід мати на увазі, що полив методом дощування може сприяти поширенню грибкових хвороб. Тому краще проводити полив по борознах або з допомогою крапельного зрошення.
Перший раз на посівах машу бур’яни знищують на 5–7-й день після появи сходів, а наступні – залежно від стану забур’яненості й щільності ґрунту. Маш розвивається досить повільно і не покриває грунт до кінця червня. Він слабо конкурує з бур’янами, тому за чистотою посівів потрібно стежити ретельно. В умовах України маш пошкоджує незначна кількість шкідників. На відміну від квасолі його охоче поїдають гризуни (миші, пацюки). У період сходів маш може пошкоджуватися ростковою мухою, під час вегетації — бобовою попелицею. Квасолевий зерноїд маш не пошкоджує, специфічний для цієї культури зерноїд поки що не завезений.
Технічної стиглості рослина досягає через 80–90 діб після появи сходів. Орієнтовно це припадає на другу половину серпня. Рослини машу характеризуються індетермінантним типом росту, і за сприятливих погодних умов, при достатній кількості вологи в ґрунті боби в нижніх ярусах можуть бути уже стиглими, а на верхніх ярусах продовжуватиметься цвітіння і зав’язування бобів. За таких умов подальший ріст і розвиток рослин припиняють шляхом скошування. Косять екзота при дозріванні 80–90% бобів на рослині. Якщо це зробити раніше, то багато насіння не наллється. При затримці зі скошуванням можливі значні втрати за рахунок розтріскування і висипання насіння з бобів на нижніх ярусах.

Підготувала Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий