Бойові й трудові ордени  Володимира Савенка

Скромні трудівники Віра і Володимир Савенки.

Бойові й трудові ордени Володимира Савенка

У родженець хутора Савенки Козельщинського району Володимир Савенко, 1918 р. н., тракторист Високовакулівського колгоспу імені 14-річчя Жовтня на військову службу був призваний 12 грудня 1939-го, а вже у січні наступного року був змушений стати учасником радянсько-фінської війни (30 листопада 1939 р. – 12 березня 1940 р.)
…Бойові дії проходили в умовах надзвичайно холодної зими. Морози сягали мінус 450С. Сильні снігопади товстим шаром засипали численні озера й болота-трясовини. Запеклі бої точилися по всій лінії фронту, але найжорстокішими вони були на Карельському перешийку (територія суходолу між Ладозьким озером і Фінською затокою). Саме тут і воював наш земляк.
У тогочасних газетах, зокрема й у козельщинській районній газеті «Розгорнутим фронтом», регулярно друкувалися зведення штабу Ленінградського військового округу про хід бойових дій. У них, як правило, повідомлялося про успішні дії Червоної армії. Радянська пропаганда тиражувала переможні реляції. Проте до нестерпного болю вражає сумна, жахлива статистика, яка відкрилася порівняно нещодавно: кілька сотень тисяч червоноармійців були вбиті, поранені й обморожені.
Втрати фіннів були значно менші. Володимир Савенко, слава Богу, залишився живим і з березня 1940 року продовжив службу у 181-му окремому батальйоні зв’язку 8-ї окремої стрілецької дивізії Ленінградського округу. Там і застала його Велика Вітчизняна. Воював Володимир на Ленінградському фронті, був зв’язківцем.
Події на цьому фронті пов’язані з Ленінградською епопеєю – це особливі сторінки Другої світової, позначені кровопролитними боями, героїзмом і мужністю воїнів і, на жаль, великими втратами. У січні 1943 року Володимир Савенко був тяжко поранений, а після одужання – знову на фронті. Врешті, як і мільйони інших солдатів, з тяжкими кровопролитними боями дійшов до Перемоги. Додому повернувся у 1946 році.
За участь у боях на фронтах Другої світової війни Володимир Савенко був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня, медалями «За відвагу», іншими бойовими та ювілейними відзнаками.
Демобілізувавшись, Володимир Якович працював трактористом у Хорішківській машинно-тракторній станції, потім – у колгоспі імені Жданова (згодом – імені XX з’їзду КПРС), а також помічником бригадира у Високій Вакулівці.
За сумлінну працю удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, медалей, обирався депутатом Високовакулівської сільської ради. Разом із дружиною Вірою Кузьмівною виростили й виховали трьох дітей.
Володимир Якович Савенко, воїн і хлібороб, залишив по собі світлу вдячну пам’ять.

Григорій СЕРДЮК,
член НСЖУ.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий