Брати Шептицькі: служіння  Богу й Україні

Брати Шептицькі: служіння Богу й Україні

Нинішній листопад позначений відразу двома пам’ятними датами, пов’язаними з видатними діячами Української греко-католицької церкви. 1 листопада збігло 75 років від дня упокоєння митрополита Андрея Шептицького, якого вже багато поколінь наших співвітчизників по праву називають Українським Мойсеєм, а також Великим митрополитом. А 17 листопада минуло 150 років від дня народження блаженного архімандрита Климентія Шептицького, молодшого брата митрополита, який був замучений більшовиками за вірність конфесії і вірі.
Вечір пам’яті подвижників Шептицьких провели в обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського. Більше дізнатися про родину великих патріотів, яких шанують за державницьку позицію українці різних віросповідань, до книгозбірні запросили учнівську та студентську молодь.

Від розквіту – до «катакомбних» служінь

Доктор історичних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, дослідниця історії релігії і церкви в Україні Людмила Бабенко розповіла аудиторії, що географічне «прив’язування» греко-католицької церкви виключно до західноукраїнських територій тривалий час несправедливо залишало цю велику й патріотичну релігійну спільноту поза межами наукових досліджень та широких публічних обговорень.
– Чому ми мало знаємо про цю церкву? Тому, що не частина її діячів, не один очільник, а вона вся була репресована радянською владою, заборонена. І лише наприкінці 1980-х, після відзначення тисячоліття християнства на Русі, на землях України, після того, як демократизація торкнулася не тільки суспільно-політичного, а й релігійного життя, ми більше дізналися про цю велику церкву зі славною історією і подвижницькою патріотичною діяльністю, – наголосила Людмила Бабенко.
Вона розповіла про величезний авторитет, якого ГКЦ набула завдяки жертовній праці митрополита Андрея Шептицького, особистості направду масштабної – мецената, який не тільки розбудовував церкву, а й опікувався українськими культурно-просвітницькими товариствами, надавав стипендії талановитим студентам, молодим митцям.
– Про нього згадують як про людину надзвичайно мудру, але дуже скромну, – зазначила Людмила Бабенко. – Під час однієї з конференцій у Тернополі я особисто чула від священиків, що часом семінаристи питали Андрея Шептицького, чому він ходить у поношеній рясі, якщо має кошти, щоб пошити собі нову. Він відповідав, що не такий багатий, аби витрачати кошти на своє вбрання. Гроші спрямовувалися на освіту талановитої молоді. Він вважав, що, коли незалежна сильна Україна потребуватиме патріотичних кадрів, ця молодь прислужиться для розбудови держави.
Розбудована Шептицьким церква була настільки потужною і підтримуваною народом, що в 1939-му, після вторгнення в Польщу, більшовики не наважилися відразу ж з нею розправитися.
Слуга Божий Андрей упокоївся 1 листопада 1944-го. До масових одночасних арештів греко-католицьких єпископів, жоден з яких, попри неймовірний тиск радянських спецслужб, не погодився перейти до Російської православної церкви, залишалося менше року, до заборони всієї церкви – ще рік. Утім і надалі вона не зникла. За прикладом ранніх християн вірні конфесії священики й парафіяни почали проводити служби таємно. Понад чотири десятиліття ця церква існувала на межі «катакомбної», у підпіллі.
Брат Андрея Шептицького архімандрит Климентій був арештований у червні 1947 року: НКВС перехопив його лист до Ватикану з розповіддю про переслідування греко-католиків радянською владою. Найстрашніших тортур він зазнав у київській в’язниці. Звинувачений у зраді Батьківщини напівживий священномученик був засуджений до 8 років виправно-трудових таборів. Помер 1 травня 1951 року у Владимирському централі. Тіло закопали під стінами в’язниці, не залишивши жодних позначок…
Реабілітований Климентій Шептицький 1991 року. Беатифікований (зарахований до лику блаженних) Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну.

«…боляче, досадно, гірко, сумно»

Роздумами про трагічне минуле та його відголоски у сьогоденні з молоддю поділився на вечорі пам’яті адміністратор греко-католицьких громад у Полтавській області, настоятель парафії Пресвятої Тройці у Полтаві отець Юрій Кролевський. Він нагадав відомі слова Володимира Винниченка про те, що читати українську історію неможливо без брому – настільки «боляче, досадно, гірко, сумно». І додав, що вивчення минулого української церкви поглиблює цей біль у стократ.
– У стародавньому світі рабам заборонялося мати будь-яку релігію. І ці стародавні часи новітнього рабства панували на наших землях за радянської доби. Те, що сучасна молодь не є релігійною, – результат тих процесів, коли всі церкви без винятку були під контролем Кремля, а деякі, як наша, – під забороною, бо ми не хотіли упокорюватися, – зазначив отець Юрій.
Він переконаний: Москва й по сей день ненавидить увесь рід Шептицьких, тому що вони не шкодували своїх чималих графських статків задля появи в українців своїх шкіл, кооперативів, банків (Андрея Шептицького нерідко називають найуспішнішим менеджером у Галичині ХХ століття), щоб нація «попів і хлопів» отримала свою інтелігенцію, вивчену в найкращих на той час вишах світу, щоб в українському селі зникли шинки, бо селяни почали жити по-іншому – стали заможнішими й свідомими.
– Нашу церкву не могли проконтролювати в радянські часи, бо вона була в підпіллі. Кожного нашого священика могли заарештувати й ув’язнити. Я сам – вихованець священика-підпільника. Не з чужих слів знаю історії про облави під час служби. Знаю, як нашому єпископу, нині вже покійному, Павлу Василику довелося після завершення богослужіння перевдягнутися жінкою, і жінки його з усіх боків оточили й вивели непоміченим. Так він уникнув арешту. Але два терміни за радянської влади відбув тільки за те, що був священиком і єпископом.
Отець Юрій розповів, що й сьогодні, наслідуючи започатковані митрополитом Андреєм традиції, УГКЦ, й зокрема парафія Пресвятої Тройці у Полтаві, багато уваги приділяє просвітництву серед молоді.

Мелодрами, драми й трагедії одного роду

Ведуча заходу в книгозбірні завідувачка відділу соціокультурної діяльності Юлія Крамарєва підготувала для запрошених цікаве знайомство в світлинах з батьками Андрея та Климентія Шептицьких – Іваном (Яном) зі стородавнього українського (русинського) роду Шептицьких та Софією з польського роду Федрів. Згадали також неймовірну, гідну письменницького пера історію кохання бабусі й дідуся Андрея та Климентія по материнській лінії – Зофії з Яблоновських та графа-письменника Александра Фредро, які змогли поєднати свої долі всупереч багатьом перепонам. «Відвідали» палац Фредро-Шептицьких у селі Вишня Городоцького району Львівської області, який, як і багато подібних пам’яток в Україні, потребує реставрації і підтримується переважно завдяки небайдужим ентузіастам.
Зупинилися у фотоподорожі й у Прилбичах Яворівського району на Львівщині, де було «родове гніздо» Шептицьких і де «золотого» вересня 1939 року енкавеесівці розстріляли брата мирополита Андрея та архімандрита Климентія – Лева Шептицького разом із дружиною Ядвігою та священиком, вивівши зі служби в храмі й наказавши власноруч викопати для своїх тіл ями. Палац графів Шептицьких червоноармійці знищили в 1941 році. Щоб він злетів у повітря, попрацював цілий підрозділ саперного батальйону.

Нові факти з епістолярію

Про життєпис митрополита Андрея Шептицького зібранню розповіла бібліотекар бібліотеки-філіалу № 9 Полтавської міської ЦБС Влада Рябуха. У рамках заходу відбулась також презентація унікального історико-документального альбому «Блаженний архімандрит Климентій (Казимир граф Шептицький). Листи до рідного брата Станіслава графа Шептицького та родини. 1881–1945 рр.» Це видання побачило світ у 2014 році, переклад з польської та коментарі зробив львівський дослідник біографії блаженного Климентія Шептицького, доктор філософії Іван Матковський.
Полтавській обласній книгозбірні альбом подарувала дизайнерка книги Леся Квик. Видання включає невідомі раніше листи Климентія Шептицького, а також унікальні світлини, які вдалося розшукати в різних куточках світу. Із цих документів постає образ Климентія у двох іпостасях: за часів успішної світської кар’єри і в період монашого служіння. Листи проливають світло на багато подій із життя великої родини Шептицьких.
Гості вечора пам’яті в бібліотеці мали змогу ознайомитися також із книжковою виставкою до 75-річчя від дня смерті митрополита Андрея Шептицького «Духовний провідник нації».

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий