Чарівний французький вузлик

Чарівний французький вузлик

Досвідчені сучасні рукодільниці давно опанували техніку вишивання французьким вузликом, адже, попри простоту виконання, вона дає можливість створити на тканині візерунки дивовижної краси. Квіти, метелики, деревця мають у цьому випадку рельєфний, об’ємний вигляд і дуже схожі на живі.

Діапазон застосування. Однією з особливостей французького вузлика є створення неповторної колірної гами, яка вирізняється глибиною і мальовничістю, ніби на живописному полотні.
Окрім картин, рукодільниці вишивають у цій техніці пледи, декоративні подушки, сумки, косметички, прикрашають одяг. Завдяки французькому вузлику всі ці речі стають по-справжньому ексклюзивними.
Цікаво також, що оригінальне вузликове шиття може бути вдалим доповненням до інших технік. У вишитому гладдю квітковому візерунку французьким вузликом виконують тичинки чи найдрібніші квітки, наприклад бузок. Часто техніку застосовують для підкреслення окремих елементів у сюжеті: листя дерев, прикраси на одязі зображених людей… Французький вузлик є знахідкою для фінішної обробки готових картин: проставлені ним акценти відразу привернуть увагу. Вузлики з легкістю замінюють бісер, стрази та інші декоративні прикраси.
Нитки й стрічки. Підбираючи нитки для вишивання, пам’ятайте, що надто тонкими нитками в техніці французького вузлика вишивають у три-чотири складання. Якщо потрібно вишити дрібні, не більші за бісер елементи, краще зупинитися на нитках муліне. Для крупніших деталей добре підійдуть вовняні нитки.
В обох випадках довжина робочої нитки не повинна перевищувати 30 сантиметрів (інакше вона сплутуватиметься). Щоб зображення виглядало більш об’ємним, на передньому плані краще застосовувати нитки темніших тонів, ніж на другому, й т. д. Чим більше використано в роботі відтінків, тим цікавішим буде результат.
Найпопулярнішим матеріалом для вишивання у техніці французького вузлика є стрічки різної ширини. Саме завдяки ним вдається досягти бажаного об’єму елементів. У залежності від кількості зроблених стрічкою витків, а також розмірів і щільності стрічки варіюється рельєфність малюнка.
Голки й тканина. Об’єм готового вузлика не в останню чергу залежить і від розмірів голки, якою працює рукодільниця. Більші, товсті голки дозволяють сформувати великі вузлики, тонкі – дрібні й цупкі. Та й зрозуміло, що на маленьку тонку голку намотати стрічку в 5–6 витків навряд чи вийде – для цього потрібна більш довга голка з великим діаметром.
Власне такі нюанси варто продумувати ще перед початком роботи. Наприклад, дрібними французькими вузликами добре додавати на канву сніжинки, якщо вони мають форму кульок, а великими – бутони півоній, троянд та ін.
Голки рекомендовано купувати «циганські»: в них довге й широке вушко, при цьому сама голка середньої товщини й ідеально підходить для м’яких і тонких шовкових стрічок, а також для більш щільних атласних. Капронові стрічки відмінно «співпрацюють» із короткими голками жовтого кольору. А ось при вишиванні нитками краще зупинити свій вибір на голках «Сінель» № 11 і №13.
Вибираючи для вишивання тканину, віддавайте перевагу щільним матеріалам. На «пухкій» канві вузлик може «вискакувати» на виворітний бік, псуючи готовий візерунок. Оскільки при використанні стрічок виходять більш об’ємні елементи, допускається робота на трикотажному полотні. Французьким вузликом можна прикрасити навіть речі, вив’язані спицями.
Техніка виконання. Вона ані трохи не складніша, ніж у звичайній вишивці хрестиком. Принцип виконання полягає у тому, що стрічка обвивається навколо голки кілька разів, після чого голка знову проколює канву, фіксуючи отриманий результат.
Увесь процес можна розділити на кілька етапів. Спочатку голку зі стрічкою (ниткою) виводять через закріплену на п’яльцях канву з виворітного на лицьовий бік, стрічку витягують на всю довжину. Потім стрічку беруть у ліву руку, голку підводять близенько до канви. Стрічку обвивають навколо голки за годинниковою стрілкою необхідну кількість разів. При цьому її потрібно притримувати пальцем, злегка зрушуючи до краю, щоб було зручніше знімати з голки.
Голку виводять дуже близько до місця введення. Вона йде на виворітний бік. Стрічка ведеться за нею, вузлик плавно стягується. Але не варто його робити занадто тугим, особливо якщо використовуєте канву з широкими отворами.
Поради майстринь. Незважаючи на те, що техніка виконання французького вузлика доволі проста, початківці роблять чимало помилок. Головна причина – поспіх: тягнути стрічку у вузлик потрібно дуже повільно, щоб вона не перекрутилася, бо це моментально знищить об’єм. Варто пам’ятати, що чим коротша вільна частина стрічки, тим легше виконати французький вузлик: унеможливлюється випадкове заплутування стрічки.
Значно спростить роботу також легке притискання кожного вузлика до канви подушечкою пальця в момент його формування. Крім цього, майстрині наголошують, що напрямок скручування стрічки має бути однаковим для розташованих поруч елементів: це додасть картині цілісності й гармонійності.
Коли техніка виконання французького вузлика з використанням однієї стрічки вже освоєна, можна спробувати внести різноманітність і протягнути через ту ж точку на канві другу стрічку, але вже іншого кольору. Це потрібно робити або одночасно, працюючи відразу двома голками, або не затягувати вузол туго, щоб стрічки легко з’єдналися.
Готовий вузлик можна доповнити дрібними намистинами чи бісером, розмістивши їх на краях широких стрічок чи у центрі вузьких. Найпривабливіше таке декорування виглядає на вишитих квітах.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий