Часниковий сезон

Часниковий сезон

Часник по праву можна назвати чи не головною спецією українського столу. З давніх-давен українці переконалися, що часник, багатий на фітонциди, володіє майже магічною силою у боротьбі з вірусами та бактеріями. Шкода, що спритні ділки, знаючи про народну повагу до часнику, у період масової пандемії коронавірусу підняли ціни на ринках та у супермаркетах до космічних висот. І хоча останні кілька років в українського часнику з’явився серйозний китайський конкурент, його вирощування для продажу і власних потреб залишається прибутковим.
Городники стверджують, що часник – культура досить примхлива, потребує сівозміни, не любить бідних грунтів і посухи, збирати його необхідно у стислі строки. Недотримання всіх агротехнічних заходів та рекомендацій може призвести до масового псування урожаю в процесі зберігання. Як не допустити цього, розповіла агроном-овочівник з Полтавського району Лариса СІЛЬЧЕНКО.

«Липень – місяць для збирання врожаю часнику. Визначити його готовність можна за кольором стебла. Якщо воно пожовтіло, то це значить, що до часниківки вже не надходять поживні речовини, розраховувати, що вона ще підросте, не потрібно. Якщо часник перетримати у землі, зубчики почнуть відділятися від сухого стебла, збір урожаю ускладниться, і він почне псуватися. Краще досушувати до повної готовності часник у темному сухому місці. І взагалі, часник ліпше зібрати раніше, ніж перетримати у землі.
Традиційно саджу два види часнику – ярий та озимий. З власного досвіду можу стверджувати, що ярий часник дає гірший за озимий результат на Полтавщині. Загальна урожайність його менша, але цей недолік компенсується кращим смаком і ароматом.
Часник не можна вирощувати на одному місці три-чотири роки. Найкраще дотримуватися сівозміни, а ідеальними попередниками є рання зелень, баштанні та бобові культури. Головний секрет великого часнику – не шкодувати добрив, в першу чергу – попелу. Місце під часник варто готувати заздалегідь і щедро удобрювати. В мене власне добриво – попіл з твердопаливного котла. Його виношу цілу зиму на город. Окрім цього, городню ділянку удобрюю азотними добривами, які добре працюють у зоні ризикованого землеробства. Навіть у спеку рослини менше потерпають від нестачі вологи. До мульчування в теплу пору не вдаюся, рядки встигають зімкнутися до початку найбільшої спеки. Господарям варто не забувати вчасно видаляти стрілки та боротися з бур’янами, які легко можуть заглушити молоду поросль.
Як і інші рослини, часник має здатність вироджуватися і хворіти. Омолоджують його повітряними бульбочками. Їх збираю в липні, а посію на окремій ділянці разом з озимим часником. Рекомендую омолоджувати кожного року близько 20–30 відсотків посівного матеріалу. Перед посівом бульбочки можна замочити у добривах, стимуляторах росту чи легкому розчині мідного купоросу. До речі, саме повітряні бульбочки здавна використовуються для засолювання сезонних овочів та фруктів. Вони роблять соління пікантнішими і гострішими.
Зберігати часник не складно. Після обрізки коріння і стебел (робити це можна лише після того, як стебла підсохнуть) розстилаю часник для повного достигання під навісом, щоб на нього не потрапляло пряме сонячне світло. Пізніше, щоб він не сох, висипаю у паперовий ящик і ставлю у прохолодне сухе місце. Восени, перед значними похолоданнями, утепляю. Часник не любить різких перепадів температури та зайвої вологості, починає проростати. Тому погріб з овочами для нього не підходить, а от у сухому підвалі він зберігається до початку літа.
Свого часу експериментувала з кількома популярними сортами часнику, але повернулася до старого і перевіреного роками сорту Москаль. Зараз в Україні рідко зустрінеш цей старий сорт. Свою назву він отримав через надто гострий смак, але досить слабкий аромат. Москаль гарно зберігається і не так вироджується за інші популярні районовані сорти. У сприятливі роки вага однієї головки доходить до 150 грамів.
Нині на прилавках українських супермаркетів засилля китайського часнику. Відрізнити його від українського нескладно. У китайського «брата» на місці, де мало бути коріння, западина і невелика порожнина. Така особливість не дозволить його масово розмножити, тому насіння східного екзота потрібно замовляти у спеціалізованих магазинах. До речі, нині в нашій державі продається насіння ще одного виду часнику – рокамболю, який потрапив сюди з Азії. Його ще називають слоновим часником. Він дає урожай лише на другий рік і є чимось середнім між традиційним у нашому розумінні часником і цибулею-пореєм. Вага цибулини доходить до 300 грамів. Він не відзначається особливою гіркотою, тому віддаю перевагу нашому продукту.
Починаю садити озимий часник восени: наприкінці вересня – на початку жовтня. Головне, щоб встиг акліматизуватися до початку морозів, утворити міцну кореневу систему, але не встиг піти в ріст. Ще одна цікавинка у тому, що якщо ви не встигли цього зробити наприкінці вересня, його можна восени посадити у другий строк – перед заморозками. Він має не встигнути проклюнутися. При виборі місця уникаю низин, бо часник не любить перезволоження і може почати загнивати ще на грядці. Норма: найбільші зубки – на відстані 12–15 сантиметрів один від одного, дрібніші – на відстані 8–10 см. А глибина озимого часнику має бути 10–20 см, міжряддя – 45 см. Мульчування ділянки на зиму обов’язкове, мульча захищає часник від морозів, і її шар має бути не тоншим 2 см. Зайвий озимий часник, який не був спожитий за зиму, висаджую навесні разом із ярим та іншими городніми культурами. Він формує лише одну головку розміром з невелике куряче яйце. Практичний у використанні, його легше чистити і переробляти у різні приправи, соуси».
***
Часник також хворіє, вражається шкідниками. Як розповіла агроном-фітосанітар Марія Чубко, з хвороб найнебезпечніші біла шийкова і сіра гниль, гельмінтоспороз, фузаріоз, жовтяниця, несправжня борошниста роса (або пероноспороз), мозаїка, іржа і трахеомікоз. Несправжня борошниста роса, або пероноспороз, – небезпечна хвороба часнику, яка спричиняється паразитичними грибками класу фікоміцетів сімейства пероноспорових. Розвитку хвороби в першу чергу сприяють підвищення вологості повітря і висока температура. Спосіб боротьби: знищення заражених листків. Зі шкідників найчастіше завдають часнику шкоди цибульний прихованохоботник, тютюновий трипс, стеблова нематода, цибулева міль і довгоніжки. Цибулева міль – невеликий нічний метелик до 1,5 см розмаху крил, передні крила коричневі з білими цятками. Гусениця молі вгризається в м’якоть листка, не пошкоджуючи шкірку. У тканині листка утворюються ходи. Пошкодження на листках звичайно добре помітні. Спосіб боротьби: своєчасно знищувати бур’яни та дотримуватися сівозміни.
Перед тим, як обробляти часник інсектицидом або фунгіцидом, пам’ятайте про те, що головка вбирає як поживні речовини, так і отрути, які люди потім вживають у їжу. Запорука багатого врожаю якісного часнику – дотримання сівозміни й агротехнічних вимог культури.

Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий