«Черемушки»: люди привітні, ягоди – смачні

«Черемушки»: люди привітні, ягоди – смачні

Є в Кобеляцькому районі місця, де, раз побувавши й набравшись позитивних емоцій, хочеться туди повертатись знову і знову. Одна з таких адрес – село Черемушки, яке заховалось-загубилось у шатах кремезних дерев. Сільську тишу порушують солов’ї та інші птахи, які дружно виводили свою пісню після невеликого дощу.

Полуничний рай

МИНУЛОРІЧ дорогу в Черемушки теж поливав дощ. Для нас це уже стає традицією, до того ж хорошою, адже дощі рідко тут зрошують землю, поповнюють запаси продуктивної вологи. Час, проведений на ягідній фермі «Черемушки», пролітає непомітно, бо аура там особлива, люди – привітні, а ягода – смачна. Справжній полуничний рай!
Цей населений пункт дорогий для Володимира Білоуська, одного із засновників кооперативу «Ягідна ферма «Черемушки». Тут у дитячі і юнацькі роки він гостював у затишній оселі дідуся і бабусі. А з того часу, як узявся за нову справу, – ледь не днює і ночує в Черемушках, розширяє ягідну ферму, дає роботу односельцям.
Ідея зацікавила й Ірину Бабич, у минулому банківського працівника, яка волею долі стала керувати ФГ «Колосок» і прагне розширювати сферу діяльності. Вона теж засновник кооперативу «Ягідна ферма «Черемушки».
Зустріла нас і Валя Білоусько, студентка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, а в даний час – піар-менеджер кооперативу.

«…Білі черемхи, мов долі дівочі»

З назвою кооперативу довго не могли визначитися. Потім відбулися події, які стали вирішальними в прийнятті рішення.
– На межі Кобеляцького й Кременчуцького районів були розкидані хутори. На одному з них жив мій прапрадід, – розповів Володимир Білоусько. – Було лише чотири хати: в трьох жили Білоуськи, в четвертій – чоловік-шульга. Коли розпочалася колективізація, мешканців усіх хуторів переселили в Новоселівку. Так розповідали старожили. Документального підтвердження немає: всі матеріали були знищені під час Другої світової війни. Оскільки село розташовувалось у балці, то навкруги росло багато черемх, які заворожували і білим квітом, і неймовірним ароматом. Але черемха росте недовго, її не стало, а село отримало нову назву – Черемушки.

«Черемушки»: люди привітні, ягоди – смачні
Володимир Білоусько з донькою Валею.

Коли ми розчищали фруктовий сад на околиці села, у винограднику знайшли невелику деревинку черемхи – єдину на все село. Це стало ніби знаком, який і підказав назву ягідника. Знайдену черемху залишили у винограднику й вирішили «повернути» в село цю гарну рослину. Цього року посадили 7 дерев: 5 – звичайної білої черемхи й 2 – рожевої.
– Черемха – справжній літературний герой, її оспівували поети, про неї складено багато пісень, – долучається до розмови Ірина Бабич. – Пригадуєте: «А білі черемхи, мов долі дівочі, стоять серед гаю в обіймах весни… Над ними блакитніють і зоряні ночі, і мрії казкові, забілені в сни…».
Посадили й сакуру. А Валя Білоусько спробувала себе в ролі ландшафтного дизайнера й облаштувала клумбу, висадила петунію, чорнобривці.
– Уперше саджала стільки багато квітів. Дуже сподобалось, тепер маю власну клумбу. Це, певно, в мене від бабусі Юлії Миколаївни, яка має безліч квітів – і кімнатних, і на подвір’ї.
Валя навчається в університеті за спеціальністю готельно-ресторанний бізнес, а під час карантину вирішила провести піар-кампанію, «розкрутити» ягідну ферму в соціальних мережах, щоб ймовірний покупець знав, як вирощують, доглядають, збирають полуницю, отримував відповіді на запитання, які турбують.

Полуниця – на будь-який смак

Дорогою до ягідників не можна не звернути увагу на польові квіти, які у цю троїцьку пору пишно буяють навколо, – ромашки, васильки, сокирки, духмяний горошок. Там, де минулоріч ще корчували старий садок, – рівненькі рядочки смородини.
– Восени заклали на 50 сотих смородину двох сортів – «Вернісаж» (української селекції) та «Бенгарен» (іноземної селекції), – розповідає Володимир Білоусько. – Чекаємо на перший урожай. У маточнику маємо більше сортів. Поряд – яблуні трьох сортів. Хочемо облаштувати тут чудову фотозону. По сусідству – цибуля, яка повинна стати хорошим попередником під майбутню площу полуниці. І чи не єдиний «старожил» – виноград столових і винних сортів.
Ягідна ферма обсаджена по периметру різними деревами – абрикоси, липи, горіхи, ліщина. Зупиняємось біля полуниці, й Ірина Бабич пояснює:

«Черемушки»: люди привітні, ягоди – смачні
Ірина Бабич і Наталя Пузина.

– Це наш маточник, де вирощуємо саджанці для закладки нових плантацій. Усі вони мають прекрасні смакові властивості, зручні при транспортуванні, мають різні терміни достигання: сорт «румба» – ранній, «соната» – середній, «мальвіна» – пізній, «флоренс»…
Через лісосмугу, де росте ліщина, яка затіняє плантації і створює комфортні умови (ягоди не печуться на сонці), росте «мальвіна» – пізньостиглий сорт полуниці.
Далі – «ельсанта» – середній сорт, який досить популярний у Європі. «Вебеніл» – один з найкращих сортів для переробки, варення з нього найсмачніше (ягоди карамелізуються). Ранні сорти «альба», «румба» уже радують соковитими ягодами.
У Черемушках не використовують засоби для пришвидшення дозрівання.
– Ми не застосовуємо хімії. Міжряддя замульчували соломою. Зараз з’явилась попелиця, шкідники (через аномально теплу зиму), але терпимо, не обробляємо, доки не закінчиться сезон плодоношення. Від свого принципу ми не відступаємося: вирощуємо екологічно чисту продукцію, – прокоментував Володимир Білоусько.
Оглянувши ще кілька сортів полуниці – «соната», «флоренс» (відповідно: середній і середньопізній), Ірина Бабич підсумувала:
– Ягода наливається, потенціал у неї добрий. Приморозки, на щастя, нас обминули, сусідські бджоли добре попрацювали і, як результат, процес запилення пройшов успішно.
Цьогоріч полуницю вирощують на двох гектарах, застосовують крапельний полив.
Спершу господарі планували вирощувати органічну малину, але доки радились-збирались, відбувся обвал цін на цю ягоду й рішення змінилось.
Мені приємно було побувати на ділянці, на якій була минулого року.
– Тут три роки тому ми дали початок новій справі. Вирощували полуницю без плівки, мульчували соломою. Цьогоріч востаннє зберемо ягоду, переробимо й закладемо нові плантації. Це для нас було, як перший клас, – таке цікаве порівняння зробила Ірина Павлівна. – Ми вчились, робили помилки, виправляли їх… Одним словом, здобували досвід. А головне те, що ми зрозуміли: це цікава справа, нею варто займатися. До речі, ми отримали не лише ягоду, а й саджанці. І зараз, незважаючи на третій рік плодоношення, полуниця дає гарні надії на врожай. Земля в нас благодатна: її треба любити й працювати на совість.
Минулоріч кооператив розпочав вирощувати полуницю. Проблем з реалізацією не було. Нині вирішили піти далі.

«Збери своє»

Засновники «Ягідної ферми «Черемушки» розповіли про проєкт, якого, мабуть, немає на теренах Полтавської області. Називається він «Збери своє» і полягає в тому, що всі бажаючі можуть приїхати в Черемушки, помилуватись чудовими краєвидами й назбирати для себе полуниць.
– Ми працюємо, як одна команда: якщо споживач задоволений, то для нас це мотивація вирощувати ще більше ягід, фруктів. Чому такий слоган «Збери своє»? Та тому, що ми вирощуємо не для себе, а для споживачів. Тож у кожного є можливість зібрати свою полуницю, ціна на неї буде на 10–15 відсотків нижчою, а букет позитивних емоцій – безкоштовним. Сподіваємось, що проєкт зацікавить споживачів і дозволить розвантажити наших працівників. Окрім того, в гарячу пору запрошуємо сезонних працівників. Постійно на ягідній фермі працює 6 чоловік. Кожен з них – старанний, відповідальний, роботящий. А в період масового достигання полуниці набираємо додатково 20–30 осіб. Проблем з цим немає: сільське населення хоче працювати, і ми даємо таку можливість. Не треба їхати за кордон. Заробітна плата, за умови виконання норми, буде достойна.
До сезону підготувались заздалегідь.
– Замовили тару. На пінетках – наш логотип «Черемушки» з равликом (символ органічної продукції). Тож затримки зі збором полуниць не буде. Перша ягода вже потрапила до споживачів і отримала схвальні відгуки. Приємно, що нас пам’ятають минулорічні покупці, самі купують нашу ягоду і друзям радять. Це свідчення того, що ми на правильному шляху й сорти вибрали ті, які сподобались.
Цікавлюся, що порадили б тим, хто виявив бажання зайнятись ягідництвом?
– Впевнено йти до мети, здобувати досвід, розширятись. Це не тільки цікаво, а й порятунок для мешканців сіл, де гостро стоїть питання з працевлаштуванням, – розмірковує Володимир Олександрович. – Зазвичай кажуть: де немає школи, там немає села. Я іншої думки. У Колісниках, приміром, школи немає, а село живе. Головне – робочі місця і дороги. На 25 сотих у минулому році ми зібрали 2,5 тонни полуниці, отримали 50 тисяч саджанців. Сім’я може забезпечити себе фінансово на увесь рік. Але працювати треба дуже багато впродовж дев’яти місяців. Це – і посадка саджанців, і догляд, збір, реалізація. На жаль, у нас немає таких кооперативів, як у Німеччині, Польщі, де здаєш продукцію і не переймаєшся іншими питаннями. Про прибутки поки що мова не йде. Ми всі кошти вкладаємо у розвиток, розширення, розкручування бренда, «Ягідна ферма «Черемушки».
Ірина Бабич додала:
– Ми готові ділитись своїми знаннями, практичним досвідом. Більше того, готові надати посадковий матеріал, аби тільки молодь залишалась у селі.
Валя Білоусько не лише веде сторінки в соціальних мережах, а й приймає замовлення на полуницю.
– В університеті я отримую теоретичні знання, а тут – практичні: як працювати із замовниками, надавати їм цікаву інформацію, формувати мережу споживачів. Це, безумовно, стане для мене хорошою наукою на майбутнє.
У планах – створення сайта, щоб тісніше подружитись з потенційними споживачами. А ще – розвивати туризм.

Не той урожай, що в полі

Проєкт «Збери своє», про який згадували раніше, – це одна зі складових агротуризму. Далі будуть працювати в цьому напрямку, а можливостей більше, ніж достатньо: природа, ягідники, піраміда в Комендантівці, за кілька кілометрів – Дніпро… В усіх цих справах надія – лише на себе. Втім нині є багато інформації про державну підтримку аграрного сектору, зокрема ягідних кооперативів.
– У принципі заради цього ми й об’єднались у кооператив. Але коли детальніше розібрались у програмі, то вирішили від неї відмовитись, – розповів Володимир Білоусько. – Уявіть, саджанці можна купити за 5 гривень, але не сертифіковані. Програма на них не поширюється, а сертифіковані коштують 10–12 гривень. Допомога в сумі 20 тисяч гривень, принаймні так раніше було, лише покриє різницю, але аж ніяк не надасть нам фінансової підтримки. Холодильне обладнання досить дороге – десь у межах півтора мільйона. Нам пропонують придбати його, а потім компенсувати незначну частку. В нас таких коштів немає. Отож на словах виходить одне, а в дійсності – інше. Та це не єдині проблеми. Полуниця – не горіх, зберіганням якого не треба перейматися. У цьому році зібралось усе разом: особливі погодні умови, карантин, призупинення роботи ринків… Розуміємо, що й платоспроможність людей погіршилась, а полуниця не є продуктом першої необхідності. Але початок сезону дещо заспокоїв: люди хочуть мати на своєму столі вітаміни – солодкі, соковиті, смачні. Для нас це сигнал, що треба розширятись, вирощувати нові сорти.
Українці навчились вирощувати ягоди, навіть кращі, ніж в Італії, Іспанії, Голландії… Хто там побував, стверджує: наша ягода смачніша. На часі наступний етап – переробка частини продукції.
– До кінця сезону плануємо придбати й встановити міні-переробну лінію для виготовлення джемів, варення. Впевнені, що покупці належно оцінять ці смаколики, адже з власного досвіду знаємо, що з сорту «вебеніл» виходять смачне варення і джем з яскравим суничним запахом, – говорить Ірина Бабич.
Валя Білоусько додає:
– Ми будемо ділитись цікавими (а головне – перевіреними) рецептами, покажемо весь процес переробки ягід. Та вже зараз можу сказати, що дуже смачні вареники як зі свіжою, так і з замороженою полуницею. Раджу всім!..

Наталя ПУЗИНА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий