На території Парасоцького лісу на Диканщині знайшли печерний скит – єдина на Полтавщині і одна з небагатьох в Україні печерна пам’ятка культового призначення, яка містить рештки келій монахів-відлюдників, печерної церкви та сполучних проходів між ними.
Найбільша з досліджених печер, довжиною 10 метрів, починається з боку Вовчого яру і виходить у Яковенків яр. Підлога розташована на глибині 4–5 метрів від сучасної поверхні землі. Під час розкопок печери знайдено уламки глиняного й скляного посуду XVI – XVII ст., залізного ножа, а на стінах збережені дати. Серед них виділяється «1680», що свідчить про використання цієї споруди в козацьку добу. Напис «П. Б. С. Р. 1941 р.» маркує факт перебування в печері людей, які ховалися від ворога на початку нацистської окупації України.
Були різні історії з приводу існування цих печер. Є легенда, що тут жили шведи і їх з’їли вовки, тому місце, де розташований цей скит, називають «Вовчий яр». Також є розповіді про те, що тут ховалися партизани під час Другої світової війни.
«У 2008 році я зі своїми друзями пішов шукати печери. Випадково потрапив на це місце, тут були лише нори. Спустившись у них, побачив лише порожнину, тоді почав досліджувати відкриті на той час входи і дійшов до висновку, що це келії монастиря. Було зроблено розкопки на цьому місці, тож тепер ми знаємо набагато більше про цей печерний скит», – розповів дослідник та популяризатор чернечих печер, доктор культурології, завідувач кафедри Харківської державної академії культури, кандидат історичних наук Анатолій Щербань.
«Оскільки цей цікавий, важливий об’єкт розташований у межах регіонального ландшафтного парку «Диканський», було ухвалено рішення про його збереження. Ми бачимо, що тут у певний період вони були розкопані і сюди був вільний доступ», – зазначила директор регіонального ландшафтного парку «Диканський» Ірина Черкаська.
Одним з основних завдань членів експедиції було виконання консерваційно-реставраційних робіт, що стало можливим завдяки громадському об’єднанню «Діти підземелля» з міста Харків, регіональному ландшафтному парку «Диканський», історико-краєзнавчому музею імені Д.М. Гармаша, Диканському лісництву ДП «Ліси України», експертам системно-аналітичного відділу центру «Зонд», а також Диканській селищній раді.
«Члени експедиції розпочали справу збереження цих пам’яток, тому будемо робити все, щоб вони якомога довше простояли і не руйнувалися. Якщо цього не зробити, то через 10 років на місці цих печер буде велика яма», – каже Анатолій Щербань.
За його словами, коли бачиш нові печери вперше, дивуєшся, наскільки кожна з них унікальна.
«Bay-ефект. Завжди, коли входиш у невідому печеру, думаєш про те, що саме ти робиш це вперше після того, як 300–400 років тому печеру покинули люди», – додав спелеолог Анатолій Щербань.
Директорка РЛП «Диканський» стверджує, що можливість отримати «вау-ефект» для туристів, охочих пройтися по печерним скитам, буде.
«У минулому році, ми проводили кілька екскурсій, щоб заробити кошти на матеріали для збереження цих печер. Тому в майбутньому прогулятися по печерним скитам можна буде лише з фахівцями, так як це заповідна зона», – стверджує Ірина Черкаська.
Загалом це вагома подія для диканського краю, який має одну з небагатьох печер сакрального призначення, відомих у Полтавській області.
Поліна ЛЯХОВА
Студентка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова