Чи легко бути контролером  водопровідного господарства

Начальник служби каналізації Іван Мистюк, генеральний директор КП ПОР "Полтававодоканал" Василь Воротинцев, прес-секретар Ліана Козмійчук.

Чи легко бути контролером водопровідного господарства

Ми пізнаємо справжню цінність води лише тоді, коли колодязь пересихає, сказав свого часу відомий мислитель Бенджамін Франклін. Нині для мешканців міст і багатьох сіл навіть не доводиться ходити по воду до колодязя, вона тече з крана. Але щоб так було і надалі, за її споживання потрібно вчасно розраховуватися. Як Комунальному підприємству Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» вдається домовлятися зі споживачами послуг і поступово зменшувати дебіторську заборгованість? Про це нещодавно змогли дізнатися у рамках щорічної акції від комунального підприємства «Журналіст змінює професію». Цього разу працівники ЗМІ мали нагоду кілька годин виконувати обов’язки різних фахівців водопровідного господарства.

Вода – багатство, за яке треба платити

Робочий день у комунальників розпочинається рано. Коли відкриваються водоканалівські ворота, наче з вулика у райони міста розлітається робоча спецтехніка. Хто на ремонт прориву, хто перевіряти якість стічних вод, хто на повірку показів лічильників у споживачів. В одному з екіпажів – і наша бригада. Їдемо у селище Яківці. Керує «експедицією» начальник відділу по роботі з фізичними особами служби обліку та реалізації КП ПОР «Полтававодоканал» Тетяна Герасименко.
«Постійно проводимо заходи, спрямовані на зменшення заборгованості, яка негативно впливає на фінансово-господарський стан підприємства, – розповідає Тетяна Герасименко. – Сьогодні проводимо відключення наших послуг у тих споживачів, у яких найбільші борги перед підприємством. Закликаємо саме цю категорію споживачів звертатися в службу обліку та реалізації КП ПОР «Полтававодоканал» на вулицю Спаську, 9, для впорядкування рахунків за наші послуги та укладення договору реструктуризації. Це дозволить уникнути їм відключення від центральної мережі водопостачання».
Перед поїздкою у Яківці бригада вже відвідала Рибці, Крутий Берег та Вороніне. А загалом станом на 1 листопада цього року на території Полтави нараховувалося 37,5 тисячі особових рахунків саме приватного сектору. З них по 1415 рахунках є заборгованість. Говорячи мовою статистики, близько 5 відсотків споживачів не сплачують вчасно за отримані послуги з водопостачання. Тож водоканалівці змушені вдаватися до непопулярних методів роботи з боржниками. Останні кілька років їх кількість приблизно однакова, але, за підрахунками Тетяни Герасименко, кількість людей, які розрахувалися за користування вуличними колонками, зросла. Нині це – 80 відсотків. Нинішнього року завдяки теплій погоді роботу з боржниками приватного сектору продовжили. А взимку комунальники зосередяться головним чином на боржниках із багатоповерхівок.

Чи легко бути контролером  водопровідного господарства
Робота комунальників відповідальна і складна.

«Ситуації бувають різні, – додає Тетяна Герасименко. – До кожного споживача ми шукаємо індивідуальний підхід. Бувають випадки, коли люди не проживають в оселі й не вважають за потрібне вчасно передавати покази лічильників, навіть якщо вони не змінюються. У цьому випадку їм може автоматично нарахуватися борг. Дехто не знає, що можна тимчасово опломбовувати водопровідний ввід. Тоді нарахування плати на певний час буде призупинене. Чимало споживачів потрапляють у скрутне матеріальне становище і відгороджуються від усього світу. А натомість мають прийти до нас і розв’язати проблему «полюбовно» та укласти договір реструктуризації. Максимальний термін, на який це можна зробити, – три роки. Деякі боржники є людьми не бідними, але чомусь для себе вирішили, що платити не будуть».

Основа роботи – профілактика

У перший двір нам не вдалося потрапити. Господарів не було вдома. Спілкуємося у телефонному режимі. У будинку живуть дві людини. Нарахування здійснюються за лічильником, але споживачі не платили майже півроку і не передавали показів лічильника. За цей час набігло 1300 гривень боргу. Господиня говорить, що про сплату забула і вже наступного понеділка розрахується. Віримо на слово, адже до радикальних методів вдаватися у водоканалі не хочуть. Вони тягнуть за собою додаткові витрати як для комунальників, так і для споживачів. Зокрема споживачеві для повторного підключення до водопостачання доведеться сплатити, окрім самого боргу, і вартість підключення. Тому подачу води обмежують лише у тому випадку, коли всі аргументи вичерпні. Тож профілактична робота є основою діяльності контролера.
Окрім цього, лише на перший погляд провести відключення споживача легко. Насправді в багато осель приватного сектору воду провели ще в радянські часи, коли не вимагалося спорудження для цього спеціального колодязя. А до тих, що є, з часом доступ ускладнився з багатьох об’єктивних причин, і у випадку прориву ліквідувати аварію швидко не вдасться.
До приходу стійких холодів комунальники намагаються встигнути оглянути колодязі, у яких встановлені лічильники води, зняти показники. Їх нараховується 63 на підпорядкованій території. Для доступу потрібна відповідна кваліфікація, адже всередині можуть накопичуватися небезпечні для життя і здоров’я людини гази. Тому навіть контролерам, які закріплені за даною ділянкою, оглядати їх заборонено.
Робота контролера сповнена несподіванок. Чи не кожен виїзд до споживачів відзначається якимись цікавими деталями. Цього разу після проведення певних пошукових робіт ми знайшли «будинок-примару», за господарями якого було 7 тисяч гривень боргу. Як виявилося, на пустирі планувалося індивідуальне будівництво і господарі провели туди воду. Проте будинок вони не збудували, але воду з невідомих причин не опломбували. Таким чином, борг виявився умовним та був нарахований автоматично за фактично не спожиті послуги.

«Ліки» для каналізаційної системи

В другій половині дня, трохи примерзнувши на пронизливому осінньому вітрі, повертаємося на базу. За кавою спілкуємося з керівником підприємства Василем Воротинцевим про проблеми та здобутки водоканалівців. За його словами, нині колектив підприємства налічує понад тисячу працівників. Середня зарплата тут складає близько десяти тисяч гривень, а середній вік співробітників – 40 років. Традиційно молодих кадрів не вистачає. Комунальники розв’язують це питання своєрідним чином. Вони вирішили укласти договір з Національним університетом “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка” на підготовку спеціалістів, і своїм працівникам, які бажають вдосконалювати фахові знання, допомагають оплачувати навчання. Єдина умова – випускникам необхідно відпрацювати не менше п’яти років на підприємстві.
Актуальною залишається і проблема з полтавськими колекторами, більшість з яких були прокладені у 60–80-х рр. минулого сторіччя. Велика кількість миючих засобів, якими користуються мешканці міста, засміченість, відсутність профілактично-планових робіт та ряд інших причин призвели до їх катастрофічного руйнування. Десятиріччями цьому питанню не приділялося уваги. За підрахунками фахівців, якщо вкладати близько 250 мільйонів гривень протягом 5–7 років для розв’язання цієї проблеми, то каналізаційну мережу можна повністю «вилікувати».

Юлія ХОМЕНКО
«Зоря Полтавщини»

Поділися:

Добавить комментарий