Чи можлива перемога у боротьбі із «пластиком», або Назад у майбутнє?..

На початку лютого набрала чинності постанова Уряду України «Про встановлення мінімальних роздрібних цін на пластикові пакети». Визначені мінімальні ціни, за якими можна реалізовувати цю продукцію.

Перший пішов…

Документ стосується саме пластикових пакетів товщиною стінки понад 50 мікрометрів. Це великі пакети, які люди купують на касах у супермаркетах, аби донести усе придбане додому. Або, наприклад, брендовані пакети, у які в магазинах пакують придбаний одяг чи взуття. На пакети «маєчки» таке регулювання не розповсюджується.
«Постанова Кабміну встановлює ціни на великі пакети на 7–15 кілограмів, а не на надтонкі чи надлегкі. Тому що пакети «маєчки» від 9 березня будуть взагалі заборонені для розповсюдження», – розповів виконуючий обов’язки міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.
Рішення Уряду щодо встановлення мінімальних цін є продовженням політики зі зменшення попиту на використання пластикових пакетів в Україні, а отже, запобігання засміченню довкілля.
«Із 10 грудня 2021 року в Україні діє перший етап обмежень згідно із Законом «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України». Зокрема заборонено безоплатно розповсюджувати пакети у об’єктах торгівлі, аптеках та закладах громадського харчування. Вже сьогодні ми можемо говорити про результати. Ми досягли основної мети – «достукалися» до свідомості кожного українця. Люди замислилися, а чи потрібен їм цей пластик. За результатами досліджень, з листопада минулого року попит на альтернативні упаковки, екоторбинки в Україні зріс на 178%. Люди обирають «альтернативи», використання яких за рахунок багаторазовості є значно вигіднішим», – зазначив Руслан Стрілець.
Нагадаємо: Закон № 1489-IX «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» передбачає введення в дію обмежень у три етапи.
На першому, який діє із 10 грудня 2021 року, було заборонено безоплатно розповсюджувати пластикові пакети у магазинах, супермаркетах, інших об’єктах торгівлі, аптеках, закладах громадського харчування та сфері надання послуг. Виключення встановлено лише для біорозкладних пакетів та надтонких пакетів, що є первинною упаковкою для свіжої риби, м’яса, продуктів із них та сипучих продуктів і льоду.
На другому етапі, з 9 березня 2022 року, буде взагалі заборонено розповсюджувати в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг:
– надтонкі пластикові пакети із товщиною стінки менше 15 мікрометрів (окрім первинної упаковки для м’яса, риби, сипучих);
– тонкі пластикові пакети із стінками товщиною від 15 до 50 мікрометрів;
– оксорозкладні пластикові пакети.
Із 1 січня 2023 року встановлюється заборона на надтонкі пластикові пакети, що є первинною упаковкою для свіжої риби, м’яса та продуктів із них, сипучих продуктів, льоду. До того часу виробники, торгівельні мережі вже мають впровадити для них альтернативи.

Світовий досвід і екоактивісти голосують «ЗА»

Ефективність такого регулювання демонструє світовий досвід. Наприклад, у Туреччині лише за перший рік заборони пластикових пакетів їх використання зменшилось на 75%. Це дозволило заощадити 150 тисяч тонн пластику. В Ірландії після введення податку лише за перший рік попит на пластикові пакети знизився на 90%. Швеція теж ввела податок на пластикові пакети. Як результат, на 65% зменшився обсяг продажу пластикових пакетів із ручками. Люди почали приходити до магазинів зі своїм пакуванням, зазначається на Урядовому порталі.
І справді, під час шопінгу вже в українських супермаркетах можна зустріти все більше людей із модерними екоторбинками або й зі… звичайними (чи трохи модернізованими) «авоськами», які добре пам’ятають ті, хто народився у часи СРСР.
Дехто ж намагається взагалі відмовитися від пластикових пакетів чи, щонайменше, максимально зменшити їх використання. Нещодавно у «Фактах» (society.fakty.ua) було опубліковано інтерв’ю нашої землячки, 38-річної полтавки Людмили Теймуразян – юрисконсульта, керівниці відділу охорони навколишнього природного середовища Харківсько-Полтавської єпархії Православної церкви України й волонтерки мережі Volunteer CommunityPoltava, яка принципово ходить лише з наплічником.
– Раніше я не могла себе з ним уявити, бо любила сукні, спідниці й черевики на високих підборах, – зазначила Людмила в інтерв’ю кореспондентці «Фактів» Ганні Волковій. – І наплічник, як мені здавалося, не пасував до таких суто жіночих атрибутів. Та з віком оцінила переваги такого поєднання. По-перше, це не сумка, і в тебе не болить голова, якого кольору взуття з ним комбінується. По-друге, маю вільні руки, бо відпадає потреба носити покупки в окремій торбині. По-третє, зайвий раз не беру в магазині пластикових пакетів, завдяки чому середовище, в якому живе моя родина, стало чистішим. А сумочки в мене лише на особливі випадки…
Жінка замислилась над поліпшенням екології років три тому, провівши «аудит» сміття у відрі. Їй стало цікаво, чому воно так швидко наповнюється. Адже сім’я невелика: вона, чоловік і дитина. І виявилося, що вміст відра ледь не наполовину складається з пластикових пакетів та упаковок, при тому, що органіку родина сортує окремо.
– На жаль, повністю відмовитися від використання пластику не вдається. Але зменшити його кількість вдома цілком реально. Я, наприклад, максимально використовую одноразові пакети. Не соромлюся їх прати, як це робили наші мами й бабусі. Все ж менше навантаження на природне середовище, – наголошує Людмила.

Крок вперед і два назад?

Варто зауважити, що масове застосування пластику при упаковці товарів свого часу обумовлювали не лише економічною вигодою і зручністю, але й необхідністю відмовитися від паперу, при виробництві якого, як відомо, використовується деревина. Виходить, що людство, немовби й рятуючи дерева, які постачають планеті кисень, одночасно нанесло нищівного «пластикового» удару по інших сегментах екосистеми планети. Тож виникає питання, чи не вийде так із боротьбою із пластиковими пакетами. Адже щонайменше нині, на перехідному етапі, трапляються насправді анекдотичні ситуації.
Так, наприклад, звичайні пельмені чи хінкалі, що продаються на вагу, які раніше реалізовувалися у славно- чи сумнозвісних «маєчках», подекуди почали пакувати у бокси з того самого пластику (вони під заборону не підпадають), а для надійності зверху фіксувати надтонкою пластиковою плівкою, яка теж поки дозволена. Тож чи менше небезпечних для екології відходів опиниться на смітниках – це ще велике питання…
А чи спроможні українці справді перемогти у боротьбі з «пластиковим нашестям», чи ми лише рухаємося по шляху «Назад у майбутнє», розпочавши використовувати легендарні «авоськи», покаже лише час.

Анатолій ПЕТРЕНКО
Журналіст