Чи винна природа

Великою загадкою була і залишається для людства природа. Зокрема незбагненною є природа тваринного світу. Часом диву даєшся, спостерігаючи за «материнськими інстинктами» братів наших менших…
Ось вилупились у квочки курчатка. А ти спробуй підійди до того безцінного скарбу курячої матері! Яка незбагненна захисна реакція у цієї, як у народі прийнято вважати, «безмізкої» істоти!
Он чується з хліва ластів’ячий лемент – то захисна реакція пташок на появу кота. Бо ж у гніздах малесенькі істоти, яких батьки годують і доглядають.
А це і сама пані-кішка. Вона іде поважно, обережно. Їй зараз не до ластів’ячих гнізд, бо чекає потомство. Вона береже себе від небажаних пригод, оберігаючи разом з тим своїх майбутніх діток.
Любо глянути на собаку, яка вилизує своїх щенят і часом бавиться з ними, піддаючись інтересам своїх маленьких. Словом, подивись на тварин і переведи погляд на людину – істоту розумну, досконалу.
Чекаю на автостанції свою маршрутку. Проходить повз мене гурт людей напідпитку. (Ще середина буденного дня). У товаристві нетверезих чоловіків молода жінка. В очі відразу впадає її особливий жіночий стан – вагітність. Живіт у жінки передавлений внизу тісними джинсами. У руках тримає пляшку пива і п’яним лепетом сповіщає своїм супутникам про пригоди нинішнього дня. Це було на зразок такого діалогу:
– Де ти сьогодні шлялася?
– Та приїжджала на УЗІ. Сказали плод в нормі. Єслі шо, то буде дєвочка…
– А єслі пацан, ото облом тобі буде, – сказав один з компанії.
– Чорт його бери, – бовтнула майбутня мати, – главне, щоб живе родить та отримати гроші…
Мене після цих слів ніби кип’ятком обдало. Як природа допустила, щоб у такій істоті зародилося життя?! – обпекла мене болісна думка. Стало жаль маленького ще не народженого створіння… Майбутня мати раз по раз запалювала цигарку та ковтала пиво.
Виняток? Ні. Вона в наш час не одна. Держава створила умови для народження нещасних калік. Нещасних ще в утробі горе-матерів.
Пригадую, якими відповідальними для мене були часи вагітності. Як я любила кожну свою дитину з найперших відчуттів про неї. Не для себе, а для дитини їла, відпочивала, переключала себе на позитивні емоції. Так, мабуть, сама природа веліла. Тож прагну зрозуміти: над окремими нинішніми «мамами» природа позбиткувалась чи це вони так жорстоко збиткуються над скарбом, подарованим людству самим Богом?

Зоя ШКУРАТОВСЬКА.
Шишацький район.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий