"Чистої води і ніякої біди"

«Чистої води і ніякої біди»

Це добре побажання є актуальним у всі часи. А щоб вода була справді чистою, дбають працівники водоканалу

Соціальні професії, зокрема профільні для водоканалу, важко назвати романтичними. Ніякого «гламуру» чи «роботи на публіку». Лише комфортне взуття, теплий одяг, запас сталевих нервів – і кроком руш перевіряти якість стічних вод у полтавських колекторах. Або ремонтувати водопроводи чи досліджувати «життя» корисних мікроорганізмів на Затуринських очисних спорудах. Все це – в рамках соціальної акції від комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» «Журналіст змінює професію». Долучилися до неї і зоряни. Мені, скажімо, на один день довелося стати інженером служби охорони водних ресурсів та переконатися, що ця професія потрібна і складна.

Мета – не карати, а стимулювати

Перед тим, як стати до роботи, – інструктаж з техніки безпеки. Потім разом із наставником, інженером другої категорії служби охорони водних ресурсів КП ПОР «Полтававодоканал» Наталією Поповою, їдемо брати проби стічних вод у каналізаційних колодязях, щоб дізнатися, чи незабагато забруднюючих речовин у стоках, які скидають підприємства. Зараз на балансі «Полтававодоканалу» – 370 таких підприємств. Воду перевіряють на вміст нітритів, завислих речовин, сульфатів, хлоридів, заліза, міді, нікелю, цинку, хрому, нафтопродуктів, ефіророзчинних речовин, фосфатів та багатьох інших сполук. Наталія Попова знайомить зі специфікою професії:
– Кожне підприємство має паспорт водного господарства, у якому зазначена вся інформація про нього зі схемою водопровідної та каналізаційної мереж. Там зібрана вся інформація щодо діяльності підприємства, його потреби стосовно використання води. Стічні води беремо з випускного каналізаційного колодязя, туди потрапляють стоки лише з даного підприємства. Справа в тому, що стічна вода повинна відповідати гранично-допустимій концентрації (ГДК) забруднюючих речовин. Якщо після забору води та проведення відповідного дослідження виявиться перевищення ГДК, розраховується підвищений тариф на доочищення.
Візит представників служби охорони водних ресурсів завжди неочікуваний для підприємців. Тому підготуватися до нього завчасно вони не можуть. Перевірки проводяться не рідше одного разу впродовж кварталу. Відбір стічної води відбувається у присутності уповноваженого представника підприємства. Відразу на місці складається супровідний акт на кожен відвіданий об’єкт. Якщо підприємство не надає представника протягом 30 хвилин, тим самим перешкоджаючи відбору проб стоків, то служба охорони водних ресурсів вимушена складати відповідний акт «Про невиділення представника». Потім розраховуються додаткові нарахування на доочищення води.
– Метою нашої діяльності є не покарати недобросовісних підприємців, а стимулювати їх встановлювати додаткове очисне обладнання, – говорить Наталія Попова. – Якщо, наприклад, мова йде про підприємство харчової промисловості, то воно має встановити у себе жировловлювач. Іноді підприємці висловлюють бажання проконтролювати й нашу роботу. Тому можуть наполягати на додатковому аналізі води в іншій лабораторії. Для цього замість однієї проби води беремо три: одну – для замовника, інші дві – для себе. Контрольну зберігаємо у холодильнику. Якщо після аналізу різниця у показниках занадто висока, проблему можна буде вирішити у судовому порядку. Поки що альтернативи грамотному водовідведенню знайти не вдалося.

До мікроорганізмів – як до дітей

Ще одна складність роботи в тому, що взимку до колодязя буває важко дістатися. На ньому може бути до півметра снігу, тому, щоб зробити відбір проб, потрібно залучати кількох людей. На жаль, не всі підприємці розуміють важливість дотримання «Правил приймання стічних вод». До них спеціалісти служби шукають свій підхід, підкріплюють слова доказами, стимулюють запроваджувати методи додаткового очищення стічної води. А доказів і шукати довго не доводиться. Відомо, що агресивні та понаднормово забруднені стоки негативно діють на колектори. Тому з часом вони руйнуються. Зараз більша частина полтавських каналізаційних мереж перебувають в аварійному стані.
Перш ніж потрапити в річку, стоки очищують від шкідливих домішок на Затуринських та Супрунівських очисних спорудах. Як це відбувається, розповіла керівник прес-служби підприємства Ліана Козмійчук:
"Чистої води і ніякої біди"– Надто забруднені стокові води можуть призвести до загибелі мікроорганізмів, так званого «активного мулу», який бере важливу участь у процесі біологічного очищення води. Тому якість води контролюємо ще на вході до очисних споруд. Ці мікроорганізми дуже чутливі, доводиться дивитися за ними, як за малими дітьми, – підтримувати певну температуру, харчовий та кисневий режими. Це досить клопітно, але їхня допомога неоціненна.
Як зазначили у водоканалі, очисні споруди будувалися у ті часи, коли в місті активно працювали підприємства. Зараз промисловість переживає занепад, тому потужність очисних комплексів задіяна лише наполовину. Обладнання на очисних не скрізь сучасне, тому в планах керівництва «Полтававодоканалу» замінити його на більш енергоефективне.

Індикатор роботи водоканалу

– Наша мета у тому, що робота водоканалівців повинна бути непомітною, – говорить генеральний директор КП ПОР «Полтававодоканал» Василь Воротинцев. – Це в ідеалі. Коли все працює справно, нас не згадують. Якщо до нас стоїть черга незадоволених полтавців, нас сварять, значить, ми щось робимо не так, як треба. І розраховувати лише на подяки також неправильно. Акцію «Журналіст змінює професію» проводимо вже не вперше. Готувалися дуже ретельно. У порівнянні з попереднім роком, збільшили кількість професій, з якими знайомимо майстрів пера і мікрофона, зробили акцію ще ширшою. Таким чином журналісти зможуть глибше зрозуміти специфіку нашої роботи. Сподіваюся, що наступного року буде ще цікавіше.

"Чистої води і ніякої біди"
Учасники акції з керівником «Полтававодоканалу» Василем Воротинцевим.

* * *
Наприкінці робочого дня журналістам провели екскурсію на перший водозабір комунального підприємства, де вони відвідали парк, який висадили на 100-річчя водоканалу, насосну станцію – «серце» водозабору. До речі, на найстарішому водозаборі підприємства до цього часу зберігся побудований у 1900 році резервуар питної води для жителів міста. Він вміщував усього 80 кубів води. Цього повністю вистачало для забезпечення життєдіяльності Полтави. Сьогодні він не діє і залишився на згадку нащадкам. Зараз для потреб полтавців у резервуарах п’яти водозаборів зберігається 48 тисяч кубів питної води.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  • 11
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    11
    Shares

Добавить комментарий