Чого не вистачає баклажанам?

Чого не вистачає баклажанам?

Одна з моїх найулюбленіших городніх культур – баклажани. У серпні для них настає найвідповідальніший період, і від того, як господар за ними доглядає, залежить урожайність.

Ґрунт для баклажанів має бути багатий мінеральними речовинами. Вони люблять азотні добрива і калій, а от фосфорних потребують значно менше, ніж інша городина. Завдяки потужному корінню рослини здатні добувати поживу з ґрунту.
В агрономії є таке поняття, як короткий світловий день, і баклажани “живуть” саме за таким біоритмом, тобто довгі дні – не для них. Цвісти баклажани починають при тривалості світлового дня не більше 14 годин. До речі, саме через те вони родять у серпні, коли тривалість світлового дня вже починає скорочуватися. Тож більш ранній урожай можна отримати тільки шляхом штучного скорочення світлового дня. А от висока інтенсивність освітлення, наприклад, у теплицях при скороченні його тривалості, прискорює цвітіння та плодоношення баклажанів. Такого ж ефекту можна досягти, встановивши над рослинами каркас, щільно вкритий світлонепроникною плівкою. Ми знімаємо його тільки на 12 годин, наприклад, із 7-ї до 19-ї години. Робити це потрібно регулярно.
Поливати рослини надто часто не слід – лише раз на 6–7 днів – і то не дуже рясно, достатньо по 4–6 літрів води на квадратний метр. Після поливів ґрунт обов’язково розпушуємо, якщо він не прикритий шаром мульчі. Частину “синеньких” ми традиційно вирощуємо у теплиці, і вже знаємо: як тільки полили рослини, її одразу треба провітрювати, бо баклажани надто не люблять перезволоження і реагують на нього грибковими захворюваннями.
Тож баклажани люблять яскраве і пряме сонячне світло, не терплять затінку. Втім вони – рослини короткого дня. Для того, щоб “синенькі” краще росли, цвіли і плодоносили, ми їх висаджуємо подалі від будівель і дерев, що дають тінь.
Рослини формуємо у три стебла. Всі інші видаляємо так само, як і на томатах, – пасинкуємо. Залишені пагони підв’язуємо до шпалери. Рослини починаємо формувати тоді, коли вони виростуть заввишки 30 сантиметрів, на кожному кущі залишаємо не більше шести маленьких баклажанчиків. Підживлюємо рослини всього 2–3 рази за сезон розчином коров’яку (1:5) або мінеральними добривами.
Мульчування ґрунту сприяє підвищенню врожаю на 15–20% і поліпшенню смакових якостей плодів. Спанбонд (використовуємо той, на якому вирощували суницю) розстеляємо вздовж рядків до висаджування розсади, а солому підкладаємо у міжряддя протягом сезону в міру її утрамбовування.
Але головна турбота в серпні – вчасне збирання стиглих баклажанів. Вони достигають не одночасно, і переобтяження кущів плодами уповільнює процес.

Василь МАРТИНЕНКО,
дачник.
Полтавський район.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий