Чохли на стільці:  практична знахідка  й святкова “родзинка”

Чохли на стільці: практична знахідка й святкова “родзинка”

Така одежинка для стільця може виконати кілька завдань одночасно: освіжити інтер’єр кімнати, захистити стілець від забруднень чи, навпаки, приховати потертості, інші вади. Готові чохли пропонують у багатьох меблевих магазинах, але коштують вони недешево, та й вибирати доводиться саме з наявного асортименту. Навіть якщо жодна модель покупцю не до смаку. Тому виготовлення чохлів для стільців своїми руками дозволяє зекономити кругленьку суму й створити ідеальні для інтер’єру вашого помешкання речі.

Тканина. Вибір матеріалу залежить від багатьох факторів. Чохли для стільців можна використовувати тільки в святкові дні й надівати на меблі перед приходом гостей. Чохли на кожен день будуть відрізнятися від святкових і за кольором, і за фасоном.
Має значення також розташування стільця в будинку. Якщо він стоїть у дитячій кімнаті, доречно вибрати тканину яскравого забарвлення. Для вітальні, оформленій у класичному стилі, варто підібрати світлі стримані відтінки, для кухонь у дусі кантрі чи прованс – матеріал в клітинку, квіточки.
Незалежно від забарвлення тканина для чохлів повинна бути міцною і стійкою до зносу (чохлам доведеться витримувати велике навантаження); не обсипатися на зрізах; не потребувати особливого догляду. Бажано також, щоб матеріал добре піддавався прасуванню і якомога менше вбирав у себе пил (з цієї причини не годяться вовна й оксамит). Зазначеним вимогам максимально відповідають бавовняні тканини, льон, меблеві тканини (флок, мікрофібра і т. д.). Утім у кожного з цих матеріалів є свої особливості.
Бавовняні варіанти недорогі, проте вони вбирають забруднення і досить швидко вицвітають. Бавовняний чохол можна зшити на дитячий чи шкільний стілець – це буде недовговічний варіант, але шкіра дитини дихатиме, а піт – вбиратиметься.
Джинсові чохли створять незвичайний акцент в кімнаті – такі вироби підійдуть для кантрі-інтер’єрів. Шовковисті на дотик, блискучі тканини краще пустити на парадні чохли. Вони досить слизькі – і сидіти на них кожен день буде не дуже зручно. При цьому чохли з таких матеріалів виходять досить міцні. Ці тканини відмінно драпіруються, утворюючи важкі й красиві складки.
Лляні варіанти зручні тим, що льон має здатність до самоочищення. Плями мало в’їдаються в тканину. Небілений грубий льон відмінно підійде для кухонь чи віталень в екостилі. Матеріал виглядає дорого. Льон більш тонкої роботи, оригінально пофарбований гармонійно впишеться у вітальні в класичному стилі.
Меблеві тканини складні в пошитті і розкрої. Для роботи з ними потрібна швейна машинка, а також товсті нитки й відповідна голка. Зазвичай вони не драпіруються, зате такий чохол виглядає як повноцінна оббивка стільця. У догляді ці матеріали зручні тому, що потребують чищення, а не прання. Чистити їх можна щіточкою прямо на стільці.
Розрахунки й вимірювання. Незалежно від того, яку модель чохла ви плануєте зшити, слід виміряти і записати такі параметри стільця: довжина спинки; ширина спинки; довжина сидіння; ширина сидіння; довжина від сидіння до краю задуманого чохла (ніжки стільця можна закрити повністю чи тільки до половини).
Візьміть до уваги, що в готовому вигляді між краєм чохла і підлогою має бути хоча б 1 см вільного простору. Це необхідно, щоб стілець було зручно пересувати.
Варто продумати також наявність додаткових деталей: зав’язки, банти, кишеньки. Якщо по нижній частині чохла планується зробити рюш, обов’язково потрібно розрахувати його ширину. Щоб у готовому вигляді ширина рюшу з легкими складками була 70 см, слід викроїти деталь із розрахунку 70 см + 35 см = 105 см.
Зазвичай чохли на меблі шиють із кількох шарів тканини. Тобто тільки основного – зовнішнього – матеріалу буде недостатньо. Обов’язково потрібні синтепон (поролон) і підкладковий матеріал. Основну тканину перед роботою перуть, щоб працювати з матеріалом, який уже пройшов процес зсідання.
Викрійка й пошиття. Чохли на стільці бувають цільними, а бувають роздільними. Цілісна модель закриває все сидіння і всю спинку, при цьому деталі спинки й сидіння зшиті між собою. Роздільний варіант – це чохол на спинку і м’яке сидіння зі «спідницею» (рюшем) будь-якої довжини.
Для роздільного чохла потрібно викроїти деталі верху і сидіння. Спочатку на папері слід побудувати деталь, за формою ідентичну спинці стільця, – прямокутник чи фігура з округленими верхом. За розмірами вона має бути точно, як спинка. Далі таку деталь потрібно викроїти з основної тканини, але з припусками на шви. Окремо викроюються деталі з прокладки (синтепону) і підкладкового матеріалу.
Для сидіння на папері будується деталь, ідентична сидінню стільця, – квадратна, кругла, трапецієвидна. З припусками вона викроюється з основної тканини, із синтепону і підкладки.
Рюш викроюється як простий прямокутник потрібної вам довжини (з урахуванням припуску). За шириною у готовому вигляді він повинен дорівнювати сумі трьох сторін сидіння (спереду, зліва й справа). При побудові викрійки необхідно закласти матеріал на складки за формулою, описаною вище.
Для тих, хто зовсім не знайомий із побудовою викрійок на папері, є простий вихід – муляжна техніка. Необхідно обклеїти стілець «чохлом» із газет і скотча. Потім – розрізати на деталі. Утворені шматки будуть викрійками без урахування припусків на шви.
Уздовж бічних сторін і верхньої частини спинки потрібно зробити широкі припуски – 5–8 см. Це необхідно для того, щоб чохол легко було надівати на стілець. На всіх інших швах досить зробити припуски 1,5 см, а по нижньому краю – 3 см.
Коли всі деталі викроєні, залишиться зшити з них задуманий виріб. Якщо «спідниця» у чохла буде довга, доцільно не вшивати її у шов на сидінні, а акуратно пришити до готового чохла зверху.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий