“Чоловік мене втішає: “Та не плач, бачила, що люди в Охтирці пережили”

“Чоловік мене втішає: “Та не плач, бачила, що люди в Охтирці пережили”

Хату в Козельщині по вулиці Остроградського, 205, Юлія Швець придбала у 2001-му. Перед покупкою сама нічого не запідозрила, а сусіди промовчали. Відтоді пережила 8 (вісім!) потопів.
Цьогорічна повінь сталася у березні. Вода почала прибувати о 7.30 17 числа, швидко заповнила частину вулиці в районі заводу будматеріалів із дворами, погребами, гаражами, зливову каналізацію і навіть дорогу – патрульним довелося спрямовувати автотранспорт в об’їзд горішніми вулицями. Районна газета “Козельщинські вісті” повідомила: “Найбільше, як завжди, постраждало обійстя Юлії Швець”. Про те, що означає оце “як завжди”, говоримо із Юлією Михайлівною у редакції “Зорі Полтавщини”.

Ранок 17 березня

Того ранку сім’я Юлії Швець не змогла вийти з хати через двері – їх “підперло” великою водою.
Жінка дістає купу паперів, серед яких – і акт обстеження, і довідка з ДСНС. У довідці йдеться про те, що талими водами справді були підтоплені будинок, сарай, гараж, погріб та все подвір’я. Це, згідно з актом обстеження від 26 березня, спричинило часткове руйнування цокольної частини північної та східної стін будинку.

“Чоловік мене втішає: “Та не плач, бачила, що люди в Охтирці пережили”
Юлія Швець.

Із акта обстеження: “В результаті руйнування стіни талі води потрапили всередину житлового будинку. Рівень води у приміщенні сягав 25–30 сантиметрів, що видно за характерними відмітками від брудної води на шпалерах у трьох житлових кімнатах помешкання. Пошкоджень зазнали диван, крісла, стільці, шафа. Після відкачування води відбулося часткове руйнування підлоги”.
– Моя хата – в низині, – розповідає Юлія Михайлівна. – Діаметр відвідної труби недостатній для пропуску води, котра після відлиги чи просто дощу рушає вниз із усієї Козельщини. І все, що збирається в канаву та мало б бути відведене за територію райцентру, замість того, щоб стікати тією канавою куди слід, потрапляє мені у двір. Дворів, біля яких труба вузька, – чотири, моєму дістається найбільше.
Коли потоп стався вперше, я була шокована. А цього разу навіть пожежники жартували, мовляв, ти, Юлю, ще й усміхаєшся. Думали, що сваритимуся, лемент зчиню. А що воно дасть? Скільки можна плакати? Втяглася. А чоловік втішає: “Не плач, бачила, що в Охтирці у людей було…”
Такої води, як пішла нинішньої весни, я за 17 років ще не бачила – навіть по дорозі глибина була в коліно. То що про двір казати, зрівнялося все: погріб, вигрібна яма вуличного туалету, колодязь. Двором туди-сюди плавали газові балони, колесо з “газона”. На вулицю ми повилазили через вікно. І воду з хати вихлюпували відрами теж через вікно. Потім вимочували. Сусіди допомагали.
Усе це відкачували два асенізаційних автомобілі та пожежний. Одна помпа працювала прямо в хаті, друга відкачувала воду в ту канаву, що не впоралася з паводком, із двору. І голова ОТГ приїхав одразу, як подзвонила, був тут, аж поки все не відкачали. І рятувальникам, і пожежникам вдячна. Сусідам за допомогу дякую дуже.

“Долівка чавкотить і ворушиться…”

– Вода шуміла понад стінами, розмивала цоколь. У задній стіні вимило дірку і пішло в хату, як через трубу. Що заткнемо чим-небудь – розмиває крізь цеглу далі. Найбільше набігло у ванну – по коліно. У вітальні диван підняли на стіл, зверху – крісло, на нього – стільці. Вийшла піраміда аж під стелю. То в портфель наймолодшій доньці не попало (усміхається). Мазані глиняні стіни здулися й не поопадали лише тому, що вперлися в труби системи опалення. Тільки торкнися і посиплеться… Зараз не чіпаємо нічого, діждемося літа, тоді повивалюємо. Ну хіба ж можна щороку робити ремонт? Навіть шпалери ж не 10 гривень коштують! – продовжує сумну розповідь Юлія Швець. – Попри те, що заливає вже восьмий раз, такого сильного потопу ще не було. Долівка зіпсувалася по всіх кімнатах. Коли хату купували, там була покладена плитка. Ми ту плитку вкрили руберойдом і послали лінолеум. То від води плитка попіднімалася, пороздавлювала руберойд і порізала лінолеум. Ходимо, а під ногами усе чавкотить і ворушиться. Мали субсидії на 400 кубометрів газу. Економили всю зиму. А після потопу, тільки-но котел просох і запрацював, насмалили газу на 2800 гривень – менш як за три тижні. Діти у мене дорослі, найменшій Мирославі 16 років. Але ж онуча в гості їздить. Щоб тепло було, треба хату сушити бігом.

Розмова “за жизнь”

– Де працюєте, Юліє Михайлівно?
– Листоношею. На півставки. Підгорівка і Лозки – це за 8 та за 5 кілометрів від Козельщини.
– А на роботі допомогти не обіцяють?
– Поки що ні. Заяви написала і на роботу, і в районну раду, і в райдержадміністрацію. Поки нічого не чути.
– Із постійними потопами розібратися кого-небудь просили?
– Два попередніх селищних голови обіцяли, та так нічого й не зробили. Нинішній новообраний голова ОТГ обіцяє до осені трубу поміняти на ширшу. Але одна моя труба проблему не вирішить, треба міняти біля чотирьох садиб. Інакше все одно буде затор і потоп. У 2016 році він стався навіть улітку – в серпні, після рясної цілоденної зливи. Відтоді, як дощ починається, мене вже трясе.
Я ні на кого не скаржуся. Рятувальники приїхали швидко і воду відкачали за кілька годин. Але дуже потрібна допомога! Якщо не поміняти труби, то ремонт і починати не варто. Сил уже немає.
– На ремонт не просите нічого?
– До кого не зверталася, вибачаються, бо й на зарплату людям немає. Голова районної ради пообіцяв помогти. Дав Андрій Підлісний від Радикальної партії 7 мішків цементу і дві банки фарби.
– А раніше допомагав хоч хтось? Адже восьмий потоп, як не є.
– У 2016-му депутат Каплін дав 500 гривень та 100 гривень – селищна рада. Зверталася до місцевої ДСНС, а там кажуть: на зарплату працівникам не вистачає.
– А в Інтернеті пишуть, що генеральний директор Укрпошти за 2017 рік задекларував зарплату 4 мільйони гривень. То, може, на його ім’я заяву про допомогу написати?
– Не хочу й нерви собі тріпати. Чи ми, сіряки, таким людям нужні? Я працюю на півставки, ось недавно перевели на 0,6. Робота важка, особливо взимку. Буває, що й люди скаржаться. Скажімо, чого не донесла листа заказного? Та того, що собаки відпущені. Як нападе десь у селі на вулиці одразу троє, відбиваюся по черзі. Ось була впала, збила коліно. Казали і нашому начальству, і голові сільської ради, однак люди не слухають. А кому ти що докажеш? Авансу маю 850 гривень, получки – 1100. Якби це хоч Кременчук, там, може б, двірником куди влаштувалася. А в Козельщині подітися нікуди…

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий