Листи до редакції

Чому мовчить радіо – найдоступніший демократичний засіб інформації?

Сучасні інформаційні технології все агресивніше витісняють давно усталені, як мовиться, старі і добрі, засоби масової інформації – дротове радіо та газети. Сідайте, люди, за Інтернет, будете поінформованими. Але ж у нас далеко не всі можуть сісти за комп’ютер. Так, як і за «тєлєк» – телевізор, планшет, смартфон. І причин цьому більш ніж достатньо. Хтось погано бачить або через хворобу веде напівлежачий спосіб життя, а в когось немає коштів на сучасні гаджети, а то й взагалі до села Інтернет «не доходить». Тут би старе добре радіо ой як прислужилося.
До і після Великої Вітчизняної війни, коли не було можливості провести радіотрансляційну мережу до кожної оселі, на вулицях установлювали гучномовці, турбуючись про всебічну обізнаність людей. До радіо звикло старше покоління.
Кому ж заважало дротове радіо – зручний, дуже необхідний атрибут нашого буття? Радіо будило, закликало до гарних справ (ранкова гімнастика). Його могли чути в заводських цехах, на тваринницьких фермах та грядках. Дротове радіо викликало позитивні емоції мільйонів наших співгромадян, транслюючи концерти, драматичні твори, дитячі казки… А що маємо нині навзамін?
Лише один аспект. Триває об’єднання територіальних громад. Як можна керувати громадами без всебічної інформації для їхніх мешканців? Можливості терміново повідомити членів громади про захід, що планується провести на території сіл, немає. Йдемо в Європу, а оголошення вішаємо на парканах, стовпах, деревах.
Буваючи у багатьох місцевостях області, я бачила, наскільки керівники зацікавлені в роботі дротового радіо. Свого часу в селах були посади радіомеханіків (казали – радистів). Часто розпорядження озвучувались через радіо. Свого часу мене приємно вразило налагоджене радіомовлення в колгоспі «Прапор комунізму» Лохвицького району (тодішній голова – М. Т. Юрченко). Бачила, що кабінет голови колгоспу був обладнаний засобами інформації та зв’язку, неначе кабінет міністра.
У недалекому минулому про вимкнення електроенергії повідомляли через дротове радіо, служба надзвичайних ситуацій терміново сповіщала про можливі нештатні події, радила, як уберегтися від катаклізмів…
Зараз нависла велика загроза для здоров’я людей. Але як почують мешканці звернення закладів охорони здоров’я у нинішню тривожну пору пандемії коронавірусу? Радіо не працює. Газет українці нині передплачують мало. Про нових власників земельних ділянок дізнаємось лише через ОБС (одна баба сказала).
Тільки незрячий не бачить, як у нас зараз розколюється суспільство, а однією із причин є те, що населення не знає достовірної політики уряду, бо різні ЗМІ тлумачать заходи влади кожен по-своєму. Саме дротове радіо колись було рупором державної політики, таким чином гуртуючи людей.
Чи настане колись можливість для селянина бути добре поінформованим? Адже трудівник, коли дивиться Інтернет, то в нього не доїться корова, не годуються свині, не обробляється город, немає часу через «тєлєк» приготувати страви.
То кому ж заважало радіо, яке зараз мало де працює в сільській місцевості, не працює у містах? Адже через такий приймач висвітлювалися актуальні місцеві й державні проблеми, диктори ж які були! Чого вартий був голос Андрія Євенка! А наші обласні чудові диктори: Гарін, Штельмах, Чазова, Крашевський… Можливо, на цього листа звернуть увагу урядовці та й подумають, як відновити архіважливе для простих українців дротове радіомовлення.

Олеся Іванівна КАЛІНІЧУК,
депутат кількох скликань сільської та районної рад Полтавського району.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий