Це дивовижне дерево та продукція з нього знані в народі з глибокої давнини. Кожен, напевне, пам’ятає з програми історії середніх віків знайдені археологами «берестяні грамоти», які дійшли до нашого часу. Ніхто не залишиться байдужим до березових гаїв чи навіть поодиноких дерев над річкою, які опустили своє гілля у воду, – ніби молода дівчина розпустила коси та замилувалася своєю вродою.
В міру своєї професійної діяльності я з ранньої весни до пізньої осені й навіть взимку, обстежуючи поля сільськогосподарських товаровиробників, проводжу обстеження на предмет появи, поширення шкідників, хвороб чи бур’янів сільськогосподарських культур в агроценозах. Агроценоз – це не лише поля, а й територія навколо них. Немає жодного поля, луків чи лісу, де б я не проводив моніторинг на предмет виявлення шкідників, хвороб та бур’янів. На жаль, дуже часто спостерігається варварський і хижацький спосіб видобутку березового соку. Так, минулого року, проводячи обстеження на полі багаторічної трави на предмет заселеності лучним метеликом, звернув увагу на білокорі берізки в лісосмузі, які оточують ставок в урочищі «Муренькове». Підійшовши ближче, я помітив вражаючу і жахливу водночас картину. Майже біля кожного із зовсім іще молоденьких дерев стояли переповнені пластикові пляшки, з яких сік стікав прямо на землю. У ємкості, наче в пастку, встигли потрапити різні комахи. Сезон збирання соку вже давно був завершений, але нелюди, взявши в свій час скільки потрібно соку, залишили все так, як і є, навіть не забивши в отвір чіп. Так і хочеться спитати отих варварів, які так вчинили з природою: «Невже ви останній день живете на нашій Землі?..»
Майже кожен з пересічних громадян знає, що десь із середини березня – на початку квітня, після танення снігу, в дерев починається сокорух. Спершу – повільний, а після утворення бруньок – активний. Активність залежить від світлового дня, ввечері спостерігається зменшення його інтенсивності. Досвідчені народні фахівці знають, що з середини квітня збори соку зменшуються і відбувається зміна кольору соку на коричневий, такого соку дуже мало, проте саме він найсмачніший, на відміну від білого.
До речі, ефективно з користю для себе і безпечно для дерева сік можна брати лише з дорослих дерев, діаметр яких не менше 20 см, з добре розвиненою кроною. Отвір перед збиранням робиться з південного боку на відстані 20 см від землі, адже сокорух тут активніший, за допомогою невеликого дриля з свердлом, вставляється жолобок чи трубочка з бузини, які по закінченні збору витягуються, а натомість забивається дерев’яний чіп. Висота отвору суттєвого значення не має, аби тільки ближче до збиральної посудини, найкраще скляної, фарфорової, емальованої чи глиняної. Ні в якому разі не можна використовувати алюмінієвий чи оцинкований посуд, пластикові відра, тим більше пляшки чи пакети, як правило, забруднені, адже вони одноразового використання. Крім того, хімічні полімери, які утворюються під час нагрівання пластику сонячним промінням, псують смак соку. Тож інколи буває, що смачна прозора рідина, випита з такого посуду, замість цілющого ефекту викликає запаморочення і розлад шлунку. Найкращим часом для збору соку вважається проміжок між 12 і 18 годинами, коли він тече найсильніше. Тару з добутим соком накрийте кришкою, щоб запобігти його окисленню, і використайте за 2–3 дні (не більше) або ж законсервуйте. Зберігати березовий сік можна в холодильнику, проте не більше, як дві доби. Існує відомий рецепт консервування соку: нагріти сік до 80–90°С, за смаком додати цукор, лимонну кислоту та для аромату лимон, родзинки чи сухофрукти (можна додати 2–3 цукерки «Дюшес» чи «Барбарис» на трилітрову банку соку), розлити в скляні банки, накрити кришками і простерилізувати ще в банках протягом 5 хвилин при кип’ятінні або при температурі 90°С простерилізувати 10 хвилин, після чого герметично закрити.
Слід згадати ще про один цілющий напій – кленовий сік, який смачніший за березовий. До речі, в Канаді він є улюбленим напоєм, а не «Кока-кола» чи «Пепсі-кола», як дехто вважає. Крім того, клен – прекрасний медонос. Тож до кленів, як і всього навколишнього середовища, там люди ставляться зовсім не так, як ми до беріз…
Нам же передусім не слід бути жадібними – не треба брати соку надто багато. Водночас не слід забувати, що збирати сік забороняється понад автошляхами й у містах, де дороги взимку оброблялися спеціальними сумішами, навесні ж ці хімічні сполуки, як і токсичні автомобільні викиди, осідаючи на сніг та грунт, поглинаються корінням дерев з талої води. Це ж стосується і лісосмуг, які розташовані поблизу полів, де інтенсивно застосовувалися засоби захисту рослин, вносилися мінеральні добрива, зокрема аміачна селітра, в тім числі й по таломерзлому грунту. З такого соку можна добути майже всю таблицю елементів Менделєєва, включаючи такі токсичні речовини, як свинець, ртуть і навіть радіоактивні елементи.
Бережно ставлячись до природи, красунь-берізок, можна зберегти дерево та отримати користь вже хоча б від того, що, прогулюючись по весняному лісу, ми дихаємо свіжим повітрям, позбавляємося стресу, відповідно стаємо добрішими…
Виробництво березового соку сезонне, але він має попит у будь-який період року, дещо меншою мірою популярний березовий квас, березові бруньки (згадайте хоча б горілку « на березових бруньках»), косметичні та лікувальні засоби, той самий дьоготь, який широко використовується в народній та офіційній медицині, з якого виготовляють дігтярне мило, мазі іхтіолову та Вишневського. Активоване вугілля теж виготовляється саме з берези. Хочеться згадати відомий, вирощений саме на березі, гриб чага, який використовується для лікування раку. В давнину зубний біль угамовували настоєм березових бруньок. Для цього навесні березові бруньки заливали горілкою. Протягом 2-х місяців, поки розчин настоювався, його періодично перемішували. В разі виникнення зубного болю цим розчином полоскали зуби чи недовго тримали його в роті. Засушені березові бруньки заварюють як чай для лікування кашлю та застуди…
Медичні дослідження показали, що вживання хоча б однієї склянки березового соку на день протягом 2–3 тижнів (оптимально випивати три рази на день по склянці за півгодини до їди) допоможе організму впоратися з весняною слабкістю, авітамінозом, неуважністю, втомою і депресією. Протипоказаний березовий сік тим, у кого алергія на пилок берези.
Тож давайте залишимося людьми, а не варварами, подбаймо про природу та збережемо зеленокосі красуні берізки для майбутніх поколінь.
Василь БАГНО,
провідний спеціаліст відділу контролю за обігом засобів захисту рослин управління фітосанітарної безпеки головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.