Чому всихають абрикоси?

Чому всихають абрикоси?

Однією з хвороб усихання дерев кісточкових порід є моніліальний опік, весняна форма прояву моніліозу. Значному розвитку цієї хвороби та масовому зараженню спорами грибка нерідко сприяють часті дощі під час цвітіння дерев, що знижують ефект захисних заходів, проведених у періоди до розпускання бруньок і перед цвітінням. Більшою мірою моніліоз уражує дерева із загущеними кронами, в загущених лісосмугах, а також розміщені в низинах. Найбільше уражує абрикос, вишню, персик. Інфекція поширюється по саду вітром, комахами. Хвороба розвивається раптово, і протягом літа можна спостерігати засихання все нових і нових гілочок, пагонів, навіть скелетних гілок, у фазі «скидання сорочечок» відбувається зараження зав’язей, які підсихають і висять до наступної весни та є джерелом інфекції. Сприятливими умовами для розвитку моніліального опіку є прохолодна і волога погода під час цвітіння абрикоса та інших кісточкових дерев.
Дуже часто в саду зустрічаються дерева абрикоса й інших кісточкових культур на основних гілках, уражених моніліозом, у яких зі стовбурів і гілок виділяється камедь, що може спричинити розтріскування кори і загибель гілок. Тому для профілактики вкрай необхідно лікувати рани, що виділяють камедь. Хронічна камедетеча – не інфекційна хвороба. Вона не тільки ослаблює дерева, знижує їхню продуктивність, а й призводить до відмирання гілок або всієї рослини. Виділення камеді відбувається через вплив на рослину погодних чинників і людини. Низькі зимові температури чи різкі коливання температур навесні й восени, несвоєчасне чи надмірне обрізування дерев, а також пошкодження рослин шкідливими організмами можуть спровокувати камедетечу. Здорова рослина за відсутності стресів не виділяє камеді, а через вплив різних ушкоджень або ослаблень відбувається відповідна її реакція у вигляді утворення солодкуватої, спочатку клейкуватої, а потім застигаючої маси – камеді. Інтенсивна камедетеча відбувається на тлі морозобійних тріщин і масового ураження дерев моніліальним опіком.
Серед профілактичних захисних заходів – своєчасне виявлення хворих гілок або дерев абрикоса. У боротьбі з моніліозом необхідно вирізувати і спалювати уражені, засохлі гілочки, пагони і великі гілки, а також провести ретельний збір і знищення муміфікованих плодів як основних джерел інфекції. Обрізування проводити восени і навесні, а також через 15–20 днів після цвітіння, видаляючи при цьому і близько 10 см здорової деревини нижче зони ураження. Після обрізування рани слід замащувати різними замазками – садовим варом чи іншими, що обмежують проникнення інфекції. Грунт навколо дерев у період вегетації необхідно утримувати в пухкому і чистому від бур’янів стані. Після цвітіння і через 14 днів після другого обприскування застосовують засоби захисту рослин від хвороб, які дозволені переліком пестицидів до використання для роздрібної торгівлі. Нині за наявності ефективних пестицидів можна успішно захистити абрикос від моніліального опіку.
Сорти, що слабо уражуються моніліозом, обприскують один раз – на початку цвітіння. Для ранніх сортів абрикоса проводять дві, для пізніх – три обробки. Захист абрикоса від плодопошкоджуваних шкідників (плодожерка, казарка та інші) знижує ураженість плодів моніліальною сірою гниллю. Засоби захисту рослин від шкідників: Деціс Профі – 1 г на 10 л води; Енжіо – 1,8 мл на 5 л води; Каліпсо – 2 мл на 10 л води; Матч – 8 мл на 5 л води або інші засоби захисту рослин, які дозволені переліком пестицидів. Навіть такий простий засіб, як побілка штамбів 20%-ним розчином високоякісного вапна з додаванням 3–4%-ного мідного купоросу і 1 кг жовтої глини на 10 л води восени і рано навесні, може значно обмежити проникнення інфекції.
Абрикос у незрошуваних умовах менше уражується. Ранні сорти, які з максимальною ефективністю використовують зимовий запас ґрунтової вологи, також менше піддаються передчасному всиханню.
Іншим додатковим засобом, що сприяє підвищенню життєздатності виснажених при садінні молодих саджанців від інфекції хвороб всихання та інших хвороб, є присутність у ґрунті достатньої кількості сполук калію. Це безпосередньо впливає і на довговічність дерев. Хворі дерева слід обов’язково підживити – сечовиною або розчином гною (чи пташиного посліду).

Лариса БІЛОКІЗ,
державний фітосанітарний інспектор Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.

Добавить комментарий