Чому втрачаємо столові буряки?

Чому втрачаємо столові буряки?

Буряк є абсолютним лідером серед овочів за вмістом амінокислот. Також містить клітковину, пектин, різні вітаміни, провітамін А в невеликих кількостях, органічні кислоти, магній, кальцій, фосфор, марганець, йод, калій і залізо, які легко засвоюються організмом. Саме тому дуже важливо зберегти його в зимовий період.

Зберігання буряків залежить від таких факторів: сорту (для зимового зберігання підходять тільки середньостиглі та пізні сорти) та дотримання агротехніки (при неправильному поливі буряк буде швидко сохнути, а занадто насичений вологою – гнитиме. При передозуванні азотних добрив буряк теж втрачає лежкість). Умови зберігання повинні дотримуватися хоча б приблизно, порушення температурного режиму і вологості призводить до зростання захворювань коренеплоду або до його висихання.
Зберігання буряків у підвалі або льосі рекомендується при вологості, що не перевищує 90%, і при температурі від 0 до 2°С. Вища температура призведе до швидкого в’янення коренеплодів, загнивання і розвитку хвороб. Особливо чутливий до підвищеної температури буряк на початку зберігання. Вже при +4°C градусах у нього проростатиме бадилля.
Зберігання буряків у погребі мало чим відрізняється від зберігання інших овочевих культур. Коренеплоди можна просто зберігати насипом на підлозі, але більш зручний варіант – зробити засіки зі стінками висотою до одного метра і передбачити на дні дерев’яну решітку для кращого провітрювання буряків. Засіки слід розташувати за десять сантиметрів від стінок льоху або підвалу. Необхідно прослідкувати, щоб між дошками стінок зазори не перевищували п’яти сантиметрів, інакше буряк буде в них провалюватися.
Найпоширеніший варіант – зберігання буряків поверх картоплі. Буряк буде вбирати необхідну йому вологу, а картопля, навпаки, захищена від зайвої вологості.
Також є й інші варіанти. Для кращого зберігання коренеплодів пересипати їх піском або просіяною золою.
Можна зберігати буряк у ящиках, наповнених висушеним на сонці річковим піском. Але необхідно стежити протягом зими, щоб пісок не став вологим. Під буряк і поверх нього можна укласти листя папороті або будь-яких інших рослин, багатих фітонцидами.
Зробити для буряка саморобні засіки дуже просто. Для цього необхідно захистити потрібний простір дошками з проміжками, що не перевищують 5 см, а на дно покласти дерев’яну решітку, щоб забезпечити доступ повітря до нижніх шарів овочів.
Тримати коренеплоди в поліетиленових пакетах не рекомендується, оскільки в цьому випадку доступ повітря до них обмежений, і врожай може зіпсуватися набагато швидше. Краще зберігати овочі в полотняних мішках або корзинах. Однак якщо фасуєте буряк по кульках, то ні в якому разі не потрібно їх зав’язувати, також варто стежити, щоб всередині не накопичувалася волога, і вчасно замінювати мокрі пакети сухими.
Зберегти урожай буряків можна на стелажах. Для цього викладають овочі на полиці невеликими купками так, щоб можна було легко контролювати їх стан. При цьому буряк краще укладати на нижні полиці.
Під час зберігання буряк нерідко уражують хвороби, що знижують лежкість. Тому необхідно врахувати такі фактори:
– на підморожених або пошкоджених при викопуванні коренеплодах часто розвивається сіра гниль;
– у коренеплодів, перегодованих азотом і фосфором, підвищується сприйнятливість до білої гнилі; біла і сіра гнилі можуть бути занесені в сховище разом із грудочками землі, налиплої на коренеплоди;
– за вологої весни і сухого літа виникає дефіцит солей бору в ґрунті, через що у буряків розвивається гниль сердечка, яка переходить з головки коренеплоду всередину, утворюючи пустоти. Такі коренеплоди згнивають ще на початку зберігання.
Збудники захворювань буряка під час зберігання поселяються на мертвих або дуже ослаблених рослинних тканинах. Всередину тканини вони проникають через різні механічні пошкодження – тріщини, подряпини, місця травм, натисків тощо. Джерелами інфекції можуть бути не лише заражені ними рослинні рештки (залишки продукції), але й забруднена спорами грибів і бактерій тара та приміщення. Найчастіше при зберіганні врожаю буряк уражують такі хвороби.
Сіра гниль. Уражуються коренеплоди буряків, моркви, капуста, цибуля. Коренеплоди та інші овочі, як і при ураженні сірою гниллю, стають м’якими, водянистими та набувають буруватого забарвлення. При зберіганні інфекція дуже швидко поширюється за допомогою грибниці та спор гриба з хворих екземплярів. У період зберігання важливо дотримуватись оптимального режиму температури і вологості повітря. Видаляти осередки сірої гнилі в сховищі потрібно дуже обережно, щоб не допустити масового розвитку хвороби.
Суха фіолетова гниль, або ризоктоніоз. Характерною ознакою хвороби є те, що на поверхні коренеплодів утворюються сірувато-свинцеві підшкірні плями. Пізніше вони заглиблюються і покриваються буро-фіолетовим нальотом із дрібними чорними псевдосклероціями. Первинне зараження рослин відбувається у полі, а в період зберігання хвороба продовжує розвиватись на коренеплодах. Розвитку хвороби в полі сприяє підвищена вологість ґрунту. На зимове зберігання потрібно закладати тільки здорові коренеплоди.
Мокра бактеріальна гниль. Досить поширена хвороба, яка уражує багато сільськогосподарських культур. Хворі рослини в’януть і засихають. У сховищі хвороба проявляється у вигляді мокрої гнилі з виділенням різкого неприємного запаху.
Кагатна гниль буряків. Викликається комплексом різних фітопатогенних мікроорганізмів, здатних розвиватись на ослабленій чи мертвій тканині. Залежно від збудника хвороби на поверхні уражених коренеплодів утворюється пліснявий наліт неоднакового кольору – білого, рожевого, сірого, коричневого. Поява кагатної гнилі є результатом неправильного вирощування, транспортування та зберігання коренеплодів. Переохолодження або самозігрівання, механічні пошкодження, втрата тургору є найбільш частими причинами виникнення кагатної гнилі.
Гниль сердечка, або серцевидна гниль. Спричиняє це фізіологічне захворювання, як правило, нестача бору в ґрунті. Найбільш поширене на опідзолених та лужних ґрунтах із високим вмістом кальцію. Сприяють розвитку хвороби волога весна та сухе жарке літо.
Біла гниль і сухий склероціоз. Найшвидше пошкоджують підв’ялені, переохолоджені, з механічними пошкодженнями, вирощені при надлишковому азотному живленні коренеплоди. Хвороба розвивається гніздами, заражаючи сусідні коренеплоди.
Чорна гниль (альтернаріоз). Спочатку утворюються вдавлені плями, які поглиблюються, тканина стає чорною. Заноситься зовні, але інтенсивно розвивається при коливаннях температури та відносної вологості повітря.

Ольга ВЛАСОВА,
кандидат сільськогосподарських наук
Інституту захисту рослин НААН.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий