"Чорна п'ятниця" людства,  або На шляху до суспільства переляканих споживачів

«Чорна п’ятниця» людства, або На шляху до суспільства переляканих споживачів

Так співпало, що цей номер «Зорі Полтавщини» побачить світ саме у день, який у більшості країн називають «чорною п’ятницею». Неофіційне свято шопінгу, яке зародилося у США, вже давно і міцно увійшло у календар людства. Щороку напередодні п’ятниці після Дня подяки (який святкується у Сполучених Штатах у четвертий четвер листопада) мільйони, а, напевне, й мільярди споживачів з усього світу готуються штурмувати магазини в очікуванні суттєвих знижок.

«Не все золото, що блищить…»

Щодо походження самої назви «чорна п’ятниця» існує безліч версій. Перша згадка про «Black Friday» датується вереснем 1869 року. Тоді 24 вересня на американському ринку відбулася паніка, коли на Уолл-стріт обвалився курс золота. Фінансова криза болюче вдарила по багатьом підприємствам і призвела до банкротств. До речі, подейкують, що все це сталося через масову скупку золотих зливків лише двома потужними бізнесменами. Наступна «чорна п’ятниця» відбулася вже у ХХ столітті. 25 жовтня 1929 року був одним із перших днів глобальної економічної кризи, яка увійшла в історію як «Велика депресія».
Варто зазначити, що ще за п’ять років до того, у 1924 році, одна з мереж універмагів почала проводити у Нью-Йорку паради до Дня подяки, намагаючись заманити таким маркетинговим ходом більшу кількість споживачів у свої магазини. Але до середини століття словосполучення «чорна п’ятниця» мало винятково негативний підтекст. Все змінилося у 1950-х роках, після того, як хтось із філадельфійських поліцейських поділився з журналістами своїм обуренням тим, що вимушений працювати понаднормово через велику кількість бажаючих (в тому числі й приїжджих) скупитися зі знижками у п’ятницю після Дня подяки. Це спричиняло хаос на вулицях міста, до того ж серед натовпу, як відомо, завжди «працюють» злодії. За однією з версій саме з тих часів у засобах масової інформації все частіше і частіше почали з’являтися відповідні заголовки. А у 1980-ті роки «чорна п’ятниця» стала майже офіційною назвою листопадових розпродажів.
Хоча автору цих рядків більше до вподоби інша, можливо, менш романтична і вірогідна, але прагматичніша версія. Справа в тому, що, оскільки комп’ютерних технологій і електронної бухгалтерії на початку та в середині двадцятого сторіччя, зрозуміло, ще не існувало, то бухгалтерські книги заповнювалися здебільшого вручну. Збитки позначалися червоним кольором, а прибутки чорним. І ось на цьому варто зупинитися докладніше.
Зовсім не хочу комусь з продавців «зіпсувати бізнес» (та це вже й неможливо, адже мас-культура зробила з «чорної п’ятниці» саме «свято покупця»), але давайте замислимось, чому ж за умови всіх ймовірних знижок і бонусів підсумок цього дня у більшості умовних «бухгалтерських книг» позначається «чорним чорнилом»? Навіть не будемо вдаватися в подробиці хитрих схем, які широко використовуються не лише в Україні, але й по всьому світу. Назвемо їх для контрасту «сірими» схемами. Це і розпродаж неліквіду, й практика завищення цін напередодні розпродажу (тоді знижка в день Х – це лише повернення до справедливої ціни), і маніпуляція з датами (адже досить часто «чорна п’ятниця» немовби розтягується на тиждень, а то й два, але знижки, що вказані на цінниках, діють лише в окремі дні) тощо. Тож уважність і здоровий глузд в ці дні покупцю потрібні як ніколи, адже, підбивши підсумки після немовби вдалого шопінгу, можна дуже засмутитися, коли виявиться, що, за великим рахунком, жодного долара, євро, юаня чи гривні не зекономлено. Бо і справді, не все золото, що блищить, і не все корисне і дешеве, що рекламується. Та про це трохи нижче.
Але навіть якщо всі продавці будуть грати «по-білому», не застосовуватимуть маніпуляційних схем і справді надаватимуть суттєві знижки, в глобальному сенсі особливого приводу радіти, мабуть, немає. Вся справа у поширенні психології «халяви» та шляху на побудову «суспільства споживачів», на який людство посилено підштовхують. Купуй новий телевізор (хоча старий прекрасно працює), бо, по-перше, такий купив сусід, а по-друге, в ньому є якась нова функція, без якої твоє життя (звичайно ж) буде неповноцінним. Придбавай новий ноутбук, смартфон тощо, бо на «старому» не зіграєш у «нову» гру, та й взагалі виглядатимеш не комільфо у «пристойному» товаристві тощо…
До речі, письменники-фантасти попереджали про цю небезпеку вже в ті далекі п’ятдесяті роки минулого сторіччя, коли терміна «чорна п’ятниця» (в його сьогоднішньому значенні) ще взагалі фактично не існувало. Як приклад можна навести оповідання американської письменниці Маргарет Сент-Клер, яка цілком незаслужено (як на мій погляд) майже невідома сучасному читачу. До речі, можливо, саме тому, що у свій час не мала потужної рекламної підтримки і, як нині кажуть, «розкрутки». Коротеньке оповідання «Споживачі», яке вийшло друком у 1956 році, розповідає про світ недалекого майбутнього (враховуючи час написання, це майже наші сьогоднішні часи). Світ, у якому те саме «суспільство споживачів» вже повністю сформоване. Світ, у якому з пелюшок діти не більш ніж гвинтики в ринковій системі. Й жити хоч трохи по-іншому – це бути ізгоєм, а фактично вчиняти злочин проти прекрасного, прогресивного і щасливого світоустрою. Злочин, навіть якщо ти ще лише дитина. До «дитячих садків», описаних у цьому оповіданні, людство ще не докотилося. Але якщо уважно проаналізувати рекламу, що безперервним потоком ллється з екранів телевізорів, то приходиш до сумного висновку – ми на шляху до цього. Будь, як усі: витрачай, купуй, бери кредити. «І ти красава!» Фантастичне майбутнє вже поруч. Поруч рай… а може, рабство?

Від пряника до батога лише один крок

Тема впливу інформаційних технологій і засобів масової інформації на психологію як окремо взятого індивідуума, так і суспільства взагалі – це дуже цікава тема, і в невеличкій статті її не розкрити. Реклама – один із механізмів цього впливу. Умовно кажучи, солодкий пряник. Іноді диву дивуєшся, вимушено передивляючись «потужний» за часом рекламний блок на нашому телебаченні. Креатив просто зашкалює. Чого лише не побачиш: від дітей, які поводять себе як торгівці наркотиками, смакуючи вітамінками, до захвату від «дорогущих» коктейлів, випитих у нічному клубі за… кредитні кошти. Деякі з цих блоків, до речі, чи не цілком складаються з реклами різноманітних контор із кредитування (бери, бери, бери ледь не «задарма» і дозволяй собі все, все, все) і лікарських препаратів (купуй, купуй, купуй і будеш найздоровіший за всіх). Але ж елементарна логіка має підказувати, що кожна хвилина ефіру коштує величезних грошей, а отже, для того, щоб «відбити» вкладені в рекламу кошти, цей компенсаційний механізм потрібно закласти чи у відсотки по кредиту, чи у вартість тих же пігулок. І за все це сплатить у кінцевому рахунку сам споживач. Сумний жарт, але одного разу на очі потрапила навіть реклама кредитування… для придбання ліків. З моєї точки зору, це просто «шедевр»!
Але реклама – це лише один бік медалі. Варто замислитися, на що зараз взагалі направлена інформаційна політика у всьому світі. Якщо сформулювати її у двох-трьох словах, це – «Споживай, розважайся і лякайся». І чомусь здається, що девізом тих, хто за цим стоїть, є «Розділяй і володарюй». Про пряники у вигляді реклами йшлося вище, але варто й проаналізувати новини, якими всіх нас годують більшість ЗМІ, як то кажуть, чи не з кожної «праски». Отже, про батіг…
Як правило, головним блоком в інформпросторі йдуть катастрофи, катаклізми, кримінал, жах, жах, жах… І найголовніше, як не дивно, це гарно «заходить» більшій частині публіки (інакше б нам цього не «продавали»). Невже людство зовсім не змінилося з часів стародавнього світу чи середньовіччя, коли однією з найпопулярніших розваг були як не гладіаторські бої, то привселюдні страти? Схоже, що ні, незважаючи на довгий шлях до цінностей гуманізму і демократії.
Нині до різноманітних жахалок додався ще й ковід. Оминути цю тему майже неможливо, тож, зовсім не применшуючи загроз, які несе хвороба і не виступаючи проти кампанії з вакцинації, відверто скажу, що особисто мене, як журналіста, трохи лякає одна тенденція, що все більше проявляється у світі, а саме – стравлювання поміж собою так званих «вакцинаторів» і «антивакцинаторів». Як раніше (і зовсім не менше) лякали протиставлення за расовою ознакою чи роздмухування конфліктів (іноді, до речі, «притягнутих за вуха») між ЛГБТ-спільнотою і прихильниками традиційних сімейних цінностей тощо. Якщо так піде далі, то ворогами можуть почати робити і «вегетаріанців» з «м’ясоїдами». Це теж, звичайно, жарт, але, мабуть, все ж не варто забувати, що всі ми, в першу чергу, люди.
Наприкінці дозволю собі три цитати. Першу з них приписували одному з головних злочинців Третього рейху Герману Герінгу. Хоча насправді він такого не казав (щонайменше в матеріалах Нюрнберзького процесу і мемуарах психолога, що працював з нацистським бонзою, такої цитати немає), але так звані «міські легенди» Фейсбуку довгий час запевняли публіку, що на запитання «Як могли німці все це приймати?», Герінг начебто відповів: «Це дуже просто й не має жодного стосунку до націонал-соціалізму. Це стосується людської природи. Це можна зробити за націонал-соціалістичного, соціалістичного, комуністичного, монархічного або демократичного режиму. Єдине, що треба владі, щоб перетворити людей на рабів, – це страх!»
Друга цитата, як свідчать авторитетні дослідники історії, справжня (хоча є різні її версії) і належить одній із жертв нацистського режиму – німецькому пастору Мартіну Німеллеру. «Коли нацисти прийшли за комуністами, я залишався безмовним. Я не був комуністом. Коли вони саджали соціал-демократів, я промовчав. Я не був соціал-демократом. Коли вони прийшли за членами профспілки, я не протестував. Я не був членом профспілки. Коли вони прийшли за мною, не залишилось нікого, хто б заступився за мене».
І, нарешті, третя цитата. Її автора встановити взагалі не видається можливим, але вона, з моєї точки зору, поєднує все, про що йшлося вище. «Життя, воно як супермаркет. Бери все, що забажаєш! Але на касі доведеться заплатити». Мабуть, пам’ятати про це кожній людині і людству в цілому варто не лише у «чорну п’ятницю».
Власне, і мої роздуми зовсім не про неї…

Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
“Зоря Полтавщини”

Добавить комментарий