Чудо Архістратига Михаїла в Хонах

Чудо Архістратига Михаїла в Хонах

Цю величну подію Церква молитовно згадує 19 вересня. У нашому народі Архангела Михаїла шанують як небесного оборонця України, покровителя Києва.

В античному місті Колоси (нині його руїни знаходяться на території Туреччини), біля чудодійного джерела, стояв храм святого Архістратига Михаїла. Історія його спорудження заслуговує на особливу увагу. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, вві сні явився Архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що його німа дочка отримає дар мови, випивши води з джерела. Так і відбулося. Тож вдячний за зцілення доньки чоловік увірував усім серцем, хрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я Архангела Михаїла.
Відтоді багато хворих приходили до джерела, і Всевишній дарував їм одужання. Відчувши благодать Божу, вони також приймали хрещення. Немало сприяв їхньому наверненню і паламар Архип, який жив при Михайлівському храмі. Понад 60 років благочестивий чоловік проповідував Євангеліє не лише словом, а й, насамперед, власним прикладом.
Язичники бачили, що лави їхні стрімко рідшають, тому замислили знищити храм разом із паламарем. Задля цього викопали рів, щоб з’єднати в одне русло дві гірські річки, й бурхливий потік води зі страшенною силою понісся у бік храму. Архип не збирався втікати. Він молився. І на його палкі благання про допомогу видимим чином явився небесний покровитель храму Архістратиг Михаїл, ударив своїм мечем по кам’яній горі й скерував в утворену ущелину потік води.
Язичники, які спостерігали за чудом, з жахом розбіглися, а місцевість, де воно звершилося, отримала назву «Хони», що в перекладі означає «ущелина». Відбулося це в ІV столітті.
У нашому народі присвячений вшануванню описаної події день називають «Михайловим чудом». Після служби в церкві люди намагалися провести його в колі родини, за дружнім спілкуванням. Щоб не прогнівити Архістратига Михаїла, не виконували цього дня ніякої важкої праці. Помічали, що з тими, хто порушував це правило, відбувалися прикрі непорозуміння: то інструменти ламалися, то ще щось у господарстві псувалося. Тому не ризикували, а дозволяли собі перепочинок перед остаточним завершенням осінньо-польових клопотів.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий