Чудотворна Козельщинська  ікона Божої Матері

Чудотворна Козельщинська ікона Божої Матері

Ця велика святиня нашої землі належить до числа пізніх у часі прославлення (1881 р.), але до найбільш шанованих. Чудотворний образ зберігається у Козельщинському Різдвяно-Богородицькому монастирі. Тисячі паломників приїздять до обителі, щоб уклонитися Божій Матері й помолитися про зцілення, у першу чергу – від хвороб суглобів.
За церковним календарем святиню вшановують зазвичай 6 березня, а у високосні роки – 5 березня.

Достеменно походження ікони невідоме. За характером живопису фахівці стверджують, що її писав художник італійської школи. На святому образі зображена Богородиця у хітоні, всипаному зірочками. На колінах у Неї – Предвічний Малюк із хрестом у правиці. У кутку добре видно частину столу, посудину й ложечку.
Є дані, що колись ікона знаходилася у наказного сотника Кобеляцької сотні Полтавського полку Павла Степановича Козельського і належала його предкам. Ідеться про відомого козака-запорожця Сіромаху, що був одружений з італійкою. Красуня прожила недовго, залишивши чоловікові по собі ікону Божої Матері. У другій половині дев’ятнадцятого століття Козельський заповів свій козельщинський маєток Софії Капніст, передавши святиню новій власниці.
Софія Михайлівна Капніст – уроджена Остроградська. Її чоловік, граф Володимир Іванович Капніст, був сином колишнього полтавського губернського предводителя дворянства Івана Васильовича Капніста й онуком драматурга, поета, сатирика і громадсько-політичного діяча Василя Васильовича Капніста.
Початок пошанування Козельщинської ікони Божої Матері пов’язаний із чудесним зціленням доньки Володимира Івановича й Софії Михайлівни, Марії. На початку 1880 року вона, вихованка Полтавського інституту шляхетних панянок, стрибаючи на східцях, пошкодила ногу. І це стало початком тяжкої хвороби суглобів усього тіла, яка швидко прогресувала й перетворила життєрадісну дівчину на безпорадну каліку. Батьки возили доньку до всіх найзнаменитіших на території імперії лікарів, але ніхто не міг їй допомогти.
Перед тим, як вирушити на консультацію до знаменитого паризького професора Шарко, що мав прибути до Москви, мама порадила змученій пекельним болем Марії взяти ікону Богородиці й протерти на ній ризи. Виконуючи це, страдниця палко молилася і раптом втратила свідомість. Коли отямилася, зрозуміла, що в неї вже нічого не болить.
Звістка про цю подію швидко поширилася. Сотні віруючих стікалися до маєтку Капністів, щоб уклонитися святому образу. 1881 року Володимир Іванович звів у своєму саду каплицю і передав туди ікону для всенародного поклоніння. Наступного року в Козельщині збудували й освятили храм Різдва Пресвятої Богородиці, а 1885-го при ньому утворилася жіноча громада, на основі якої невдовзі було створено обитель.
На початку ХХ століття Козельщинський монастир Різдва Богородиці став центром релігійного життя всієї округи. До чудотворної ікони звідусіль прибували богомольці. Саме з їхніх пожертв виростали монастирські споруди.
У 1929 році, за наказом органів більшовицької влади, обитель було закрито. У її будівлях розмістили театр, лікарню, інші установи. Останню ігуменю монастиря Олімпіаду (Вербицьку) заарештували 1937 року й після страшних катувань розстріляли.
У 1960–1970-ті роки радянська влада знову розпочала наступ на культові споруди. Козельщинський собор планували підірвати, але хтось запропонував перетворити його на музей атеїзму. Так святиню було врятовано від знищення.
Із часу закриття монастиря насельниці переховували чудотворну ікону в храмах Полтавщини, а згодом – у звичайній київській квартирі. 1993 року Козельщинська ікона Божої Матері повернулася в стіни обителі.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:

Добавить комментарий