Цукровий діабет – це не вирок, а особливий спосіб життя

У листопаді громадськість відзначила Всесвітній день боротьби з діабетом.
Цукровий діабет – це хронічне захворювання, яке з’являється внаслідок недостачі в організмі людини інсуліну або зниження чутливості тканин організму до інсуліну та спричиняє вкрай високий ризик розвитку інвалідізуючих мікросудинних ускладнень.
Небезпеку не можна недооцінювати. Адже за прогнозами ВООЗ, до 2030 року 70% людей планети помиратимуть саме від неінфекційних хронічних захворювань. Загроза діабету зростає, тому недостатнє використання наявних знань про цю хворобу ставить під загрозу майбутні покоління.
За останні десятиріччя у більшості країн світу спостерігається різке збільшення захворюваності на цукровий діабет. За даними міжнародної діабетичної федерації, нині близько 300 мільйонів людей у світі страждають на цю недугу.
Що ж таке цукровий діабет (ЦД)? Це поліетіологічне порушення обміну речовин, що характеризується постійною гіперглікемією з розладами вуглеводного, жирового й білкового метаболізму, внаслідок дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або їх поєднання. Якщо ЦД І-го типу виникає внаслідок повної відсутності ендогенної продукції інсуліну підшлунковою залозою, то причиною ЦД ІІ-го типу є підвищення глікемії через генетичну схильність, надмірне харчування, малорухомий спосіб життя, збільшення маси тіла з розвитком вісцерального ожиріння. Зазвичай діагноз ЦД ставили на підставі виражених симптомів, зумовлених гіперглікемією, але протягом останніх десятиліть акцент зміщується на необхідність встановлення найбільш ранніх (асимптоматичних) стадій порушень вуглеводного обміну.
Вже стало аксіомою, що ЦД – тяжке прогресуюче захворювання, яке спричиняє вкрай високий ризик розвитку інвалідизуючих мікросудинних і кардіоваскулярних ускладнень. ЦД призводить до ураження зору (ретинопатії), порушень функціонального стану нирок (нефропатії), нейропатії, ампутації нижніх кінцівок тощо.
Діагностичні критерії ЦД, запропоновані ВООЗ (1999 р.), ґрунтуються на визначенні глікемії як натще, так і через 2 години після їжі, та проведення глюкозотолерантного тесту.
Концентрація глюкози крові при цукровому діабеті натще становить ≥6,7 ммоль, через 2 години після навантаження глюкозою ≥11,1 ммоль). Порушення толерантності до глюкози (капілярна кров) натще ≤6,7; через 2 год. після навантаження глюкозою ≥7,8 і <11,1.
Порушення глікемії натщесерце: натще 5,6 ммоль < 6,1 ммоль, через 2 години < 7,8 ммоль. У здорових людей натще ≤5,5 ммоль /л (капілярна кров), через 2 год. після навантаження ≤7,8 ммоль/л.
Визначення глікозильованого гемоглобіну (НвА1С) вважається критерієм метаболічного контролю і ефективності досягнення нормалізації вуглеводного обміну. Фактично це узагальнений короткий звіт про рівні глюкози крові протягом попередніх 6–8 тижнів. Цей показник вказує на середні значення глікемії.
Останніми роками сталися значні зміни у веденні контролю компенсації ЦД, тактики призначення пероральної цукрознижуючої терапії та інсулінотерапії. Істотного значення набуває самоконтроль хворим свого стану. А основними принципами лікування ЦД є: дієтотерапія, фізичне навантаження, пероральні цукрознижуючі препарати та інсулінотерапія.
Розрахунок добової калорійності проводиться індивідуально для кожного пацієнта в залежності від маси тіла, характеру виконання роботи (розумовий чи фізичний труд). Харчування повинне бути повноцінним і містити всі необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінерали та вітаміни.
Інсулінотерапія призначається хворим з ЦД І-го типу та значній частині людей із ЦД 2-го типу.
Препарати інсуліну відрізняються за своїм походженням, ступенем очищення, тривалістю дії та концентрацією. Людські інсуліни виробляються за допомогою сучасної генно-інженерної технології. Нині вчені вивчають можливість введення інсуліну у вигляді інгаляцій.
Існує багато лікарських рослин, які за рахунок вітамінів, мікроелементів та біологічно активних речовин сприяють покращенню обміну речовин та зниженню рівня цукру в крові. Найчастіше рекомендують стручки квасолі, листя та перетинки волоського горіха, листи чорниці, суниці. Цибуля, часник, петрушка, топінамбур теж позитивно впливають на вуглеводний обмін. На початку розвитку ЦД
2-го типу дієта, фізичні навантаження та лікарські рослини можуть бути самостійним лікуванням.
Збалансоване харчування, фізичне навантаження, відмова від шкідливих звичок – ось основні моменти здорового способу життя. До речі, стиль життя, до якого входить дієтичне харчування і помірна фізична активність, може знизити ризик розвитку діабету 2-го типу на 60%.
Тому людина сама повинна усвідомити, що краще запобігти захворюванню, щоб для нас реальною стала можливість життя без діабету.

Володимир МИХАЙЛЕЦЬ, завідувач ендокринологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської
обласної ради».