Даючи субсидійну парасольку, зі збіднілого  українця намагаються зняти плащ

Даючи субсидійну парасольку, зі збіднілого українця намагаються зняти плащ

Борги за житлово-комунальні послуги (ЖКП) в Україні нині сягають 60 мільярдів гривень. Багатомільйонні недоплати мають і чи не всі комунальні підприємства Полтавщини. Надто прикро, що значна частина заборгованості утворена державними чи комунальними установами. Пересічні ж українці здебільшого своєчасно розраховуються за спожиті послуги, хоча з кожним роком робити це все складніше…
З багаточисленних трибун і рупорів українські чиновники звітують про великі потуги в питаннях соціального захисту наших співгромадян. А що маємо насправді?

Загальновідомо, що сума коштів з Державного бюджету, спрямована на виплату субсидій за ЖКП у 2019 – 2020 роках, зменшена майже на третину. Держава хоче зекономити на своїх бідних громадянах. Адже з миру (тобто з нас) по копійці, а чиновникам десятки й сотні тисяч гривень зарплати. І це при тому, що протягом останніх 3 років вартість комунальних послуг в Україні зросла на 26%. А оплата житла, води й газу подорожчала за останні 9 років у понад 5 разів. Про це йдеться у звіті Державної служби статистики України, передає інформагентство “Кореспондент”. За рік ціни на комуналку збільшилися на 4,3%, а за два роки – на 10,8%. Звісно, номінально зростає й заробітна плата та пенсії. Але ж у середньому!? Скажімо, підвищення пенсій у грудні цього року дуже строкате. Тим, у кого мінімальний їх розмір, обіцяли збільшити на 74 гривні, а максимальний – на 700. Однак чимало пенсіонерів, які вже отримали кошти, констатують, що доплата склала лише 20 гривень, а іноді й того менше. Водночас разом з комунальними послугами дорожчають і продукти харчування, ліки, а також безалкогольні напої, оскільки в їх ціну закладена комуналка. За даними Держстату, продукти і напої в середньому зросли в ціні з 2016 року на 16,5%. Тож і виходить, що, даючи субсидійну парасольку, зі збіднілого пересічного українця намагаються зірвати плащ.

Субсидія, або гра, – спробуй відшукай

Нинішня вакханалія, створена з початком субсидійних виплат, нарахованих на опалювальний сезон 2019 – 2020 років, запам’ятається надовго. Мало того, що субсидії на оплату житлово-комунальних послуг аж ніяк не вписуються в рамки подальшої оплати зі свого гаманця в розмірі 13–15% від суми доходів членів домогосподарств, знову знижено норми споживання послуг, але ці кошти (субсидію) ще потрібно довго й наполегливо відшукувати в різних інстанціях. Аби не бути голослівними, наведемо конкретні приклади.
Полтавка Ніна Петренко вже давно на заслуженому відпочинку з розміром пенсії майже 2 тисячі гривень. Вона мешкає у приватному секторі (опалювальна площа 29,3 квадратного метра) в Подільському районі Полтави. Жінка розповідає, що торік субсидійна норма споживання природного газу складала 146,9 кубометра, а нині – 131 куб. Минулого сезону субсидія складала 1255 гривень, а нині – 921 гривню. Але державну доплату за комунальні послуги (за жовтень і листопад цього року) пані Ніна, можливо, отримає лише в січні 2020 року. У всякому разі їй так пообіцяли, бо через чиїсь помилки чи неуважність пенсіонерці довелося двічі ходити в банк і брати відповідні довідки для відділу субсидій. А кошти й нині десь там… А як розрахуватися за комуналку, якщо нарахування за ЖКП перевищують розмір пенсії, хто підкаже?
Аналогічну пенсію має і полтавка Ольга Овсій, яка мешкає у двокімнатній квартирі. Їй пощастило більше, субсидія нарахована, але її сума на третину менша за минулорічну. Добре, що хоч “небесна канцелярія” поки що співчуває українцям, погода тепла.
– Субсидія на поточний опалювальний період наполовину менша за минулорічну, хоча як пояснити цей парадокс від чиновництва, не знаю, – розповіла пенсіонерка Людмила Самозвон із Чутівського району. – Доходи для нашого домогосподарства за рік фактично не зросли, тому ми очікували, що сума субсидії також не зменшиться. Проте замість минулорічних 1400 гривень на оплату за використаний за місяць природний газ нам нарахували лише 700. Будинок, у якому я проживаю, документально оформлений на доньку. Субсидію мали розрахувати, керуючись даними про її офіційні доходи. У неї практично мінімальна заробітна плата, а лише за минулий місяць (листопад) ми спалили газу майже на три тисячі гривень. Єдине сподівання, що зима буде не надто холодною і природа надасть свою «субсидію». Принаймні так було минулого року. Тоді вдалося економити газ за рахунок твердого палива. Можливо, це й стало підставою того, що при нарахуванні допомоги від держави врахувалася не необхідна домогосподарству кількість блакитного палива, а фактично спожита торік. І субсидію «урізали» до половини фактично спожитого минулого року газу. Як вижити в цій ситуації, незрозуміло. Опалювати будинок площею 80 квадратів газом за рахунок субсидії можна лише п’ять днів. На більше просто не вистачить. Навіть економний котел за добу споживає 12 кубів палива при роботі в режимі запальника. Це коли температура батарей не перевищує 40 градусів тепла. У морозну погоду за добу спалюється до 20 кубів газу.
– Колись мій батько побудував на Чернігівщині власний будинок і вклав туди всі сили і здоров’я, – продовжує пані Людмила. – У першу чергу не поскупився і провів газ. Він постійно говорив, що якщо на долю його покоління випало багато випробувань і «чорних» днів, то дітям має бути легше. Але не судилося… Зворотній бік субсидії виявився пасткою для бідних. Адже місцеве управління соціального захисту населення спрацювало неоперативно, й жителі сіл надто пізно дізналися про суму нарахованої субсидії. У нашому випадку ми дізналися лише у грудні, а вже за минулий місяць мали сплатити майже три тисячі за опалення газом. Борг довелося гасити в кредит. Нині у кожну вільну хвилину намагаємося заготовити дрова, але вік уже не той, а донька не може часто приїздити допомагати. Їй потрібно платити за оренду свого житла, яке вона винаймає біля роботи, шукати додатковий заробіток. Тож я перейшла жити в одну кімнату, інші зачинила на зимовий період. Навіть складені разом її і мої доходи не дають змоги вибратися з соціальної субсидіальної ями. Ніколи не думала, що в таких умовах доведеться доживати старість. Люблю село, люблю поратися біля домашнього господарства, ніколи не бажала жити в місті. Проте якщо нічого не зміниться в державі, доведеться переїздити до доньки в Полтаву. Задумуюся про продаж будинку. Державна допомога виявилася мильною бульбашкою, люди залишені сам на сам зі своїми проблемами. Як хочеш, так і виживай.
І таких сповідей із різних сіл і районів у нас накопичилося чимало. Не ліпшим чином виглядає ситуація із субсидіями і в тих, хто працює. Скажімо, полтавка Надія Передрага, яка має трохи більшу за мінімальну зарплату, скаржиться, що субсидія в цьому опалювальному періоді, починаючи з листопада, уполовину менша минулорічної і становить 360 гривень. І це з її зарплати, яка в першому півріччі цього року (а саме за цей період проводилися нарахування субсидії на нинішній опалювальний період), становила менше 5000 гривень. Та мінус із цієї суми понад 800 гривень податку. Загалом же торік у холодні місяці лише вартість опалення квартири складала близько 1300 гривень, додати інші послуги, то й виходить майже 2 тисячі гривень за місяць. То які ж це 15% від доходів?
Досить цікавою є ситуація і в працюючої полтавки Юлії Хожій, яка взагалі поки що не може знайти, де нарахована їй субсидія. В управлінні соцзахисту сказали: на пошті. На пошті повідомили, що субсидійні списки потрапили до них випадково, й вони передали їх назад, у державу. Протягом тижня жінці так і не вдалося додзвонитися на гарячу лінію Ощадбанку за номером 0800-210-800, аби дізнатися про “долю” субсидії. У відділі соцзахисту сказали, що субсидію за жовтень пані Юлія, можливо, отримає у січні 2020 року, поки що, станом на 13 грудня, не віднайшла вона й кошти за листопад…

Борги за комірне повертатимуть силоміць?

Варто нагадати, що Кабінет Міністрів України скасував постанову від 26 червня 2019 року про обмеження підвищення тарифів на опалення і гарячу воду. І хоча прем’єр-міністр України Олексій Гончарук запевняє, що скасування цієї постанови про граничні тарифи на тепло й гарячу воду не вплине на реальну ціну теплопостачання для громадян, у ЗМІ з’являються поодинокі повідомлення про зростання комунальних тарифів. Зокрема це стосується Києва.
Не може не непокоїти й той факт, що в парламенті вже подано до розгляду новий законопроект за №2458, який дозволяє комунальникам “вибивати” борги та проникати в квартири громадян без рішення судів, виламуючи вхідні двері чи вибиваючи вікна. Тож виходить, що в комунальників буде більше повноважень, аніж у поліції. Оскільки борги за житлово-комунальні послуги в Україні сягають 60 мільярдів гривень, їх намагатимуться повернути до казни будь-яким чином. Країні потрібні кошти на погашення зовнішніх боргів! І до чого тут проблеми вкрай збіднілого населення?
Слід додати, що нині несанкціоновано потрапляти до житла українців мають право лише правоохоронці, і то – лише з метою запобігання злочинів. У інших випадках поліція може проникати в квартири лише зі спеціальним рішенням суду.
Експерти називають новий законопроект за №2458 антиукраїнським і зазначають, що запропоновані зміни – це по суті рейдерські захоплення квартир, оскільки ні для кого не буде проблемою зайти до чужої квартири та змінити в ній замки. Тим більше, якщо враховувати, що подібні дії пропонується проводити навіть без присутності поліції. Водночас спеціалісти підкреслюють, що цей документ намагаються прийняти лише на догоду монополістам ЖКГ. А про українських громадян знову забули.
Залишається лише сподіватися, що у Раді знайдуться депутати зі здоровим глуздом, і цей злощасний законопроект все-таки буде відхилений парламентом.

Заробітчани – повертайтесь назад, в Україну!

Як пам’ятаєте, під час інавгурації нового Президента Володимир Зеленський запрошував усіх українців, які в різні роки виїхали з країни, повернутися додому, в Україну. А нещодавно прем’єр-міністр України Олексій Гончарук на своїй сторінці в Facebook повідомив, що вже з 1 лютого 2020 року в країні запрацює програма зі стимулювання українців, які перебувають за кордоном, повертатися в Україну. Третього грудня про старт вищезазначеної держпрограми повідомив і Президент країни Володимир Зеленський. Пан Гончарук зазначив, що з ініціативи Президента відбуватиметься підтримка мікро-та малого підприємництва, аби стимулювати заробітчан повертатися додому та відкривати бізнес в Україні. За його словами, перший етап програми – доступне кредитування, до 1,5 мільйона гривень на п’ять років під 5, 7 і 9% річних для бізнесу, в залежності від кількості створених робочих місць та доходів підприємства. Серед означених для розвитку бізнесу сфер – енергетика, освіта, охорона здоров’я, транспорт, виробництво, спорт, дозвілля, інші послуги.
До речі, Мінекономіки України прогнозує, що за 7–10 років зарплати в нашій країні можуть наздогнати польські, але… за умови економічного зростання до 20% у рік. Про це заявив міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов.
– В Україні ніколи ще не було такої нормальної макроекономічної ситуації, як зараз, – вторять міністру заступники голови НБУ, пани Чурій та Сологуб, зсилаючись на зміцнення гривні.
Добре було б запитати в цих панів, чому ж за умови “зміцнення” гривні, що відбувається вже приблизно протягом півроку, не надто знижується вартість пального на АЗС, галопують ціни на продукти харчування та промтовари, ліки? А ще – хто буде споживачем тих товарів і послуг, надання та виробництво яких потенційно започаткують сьогоднішні заробітчани? Адже здебільшого збіднілі українці купують нині лише продукти харчування та ліки й загалом усе тільки першої необхідності.

Держава на порозі економічної кризи

Про це застерігає Українська Рада Бізнесу, яка терміново звернулася до влади.
Ми, представники Української Ради Бізнесу, до складу якої входять 80 бізнес-асоціацій малого та середнього бізнесу, усвідомлюючи спільну відповідальність за збереження та сталий розвиток економіки України, звертаємось до Парламенту та Президента України з наступним.
Перед Україною на цей час стоять значні внутрішні та зовнішні виклики, що загрожують національним економічним інтересам. Водночас ні чинна Стратегія національної безпеки, ні Закон “Про національну безпеку України” не містять розділів, які б детально описували ці загрози та шляхи їх нівелювання. Останнім часом усе більш очевидними стають суттєві загрози, на які держава не має дієвих відповідей та які вже завдають шкоди державі.
Ми спостерігаємо загрозливі тенденції падіння промислового виробництва: у жовтні 2019 року, по відношенню до жовтня попереднього року, промисловість упала на 5%, що стало найгіршим показником після відновлення з часів кризи 2014 року. І це неможливо пояснити виключно світовими тенденціями, тому що попит на споживчі та промислові товари в країні зростає, щомісяця зростає їх імпорт – тоді як внутрішнє виробництво знижується. Здебільшого це є внутрішньою проблемою країни, що становить суттєву загрозу для економіки. Окрім цього, є значна кількість загроз, які зростають, а механізмів щодо їх мінімізації все ще немає, зокрема:
Макроекономічні – світова економічна криза, ймовірність якої світові аналітики визначають як високу; монополізація ключових секторів національної економіки; значний рівень тінізації економіки; значний обсяг контрабанди, що не зменшується; низький рівень прямих іноземних інвестицій; висока вартість кредитних ресурсів тощо.
Фінансові – втеча капіталів за кордон і масове використання офшорних юрисдикцій не припиняється; залишається критично високий рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України та соціальні фонди; значна державна частка у банківському секторі тощо. Ресурси залишаються недоступними для більшості господарюючих суб’єктів.
Соціально-демографічні – погіршення демографічних показників; значна трудова міграція; неефективна державна політика в сфері оплати праці; зарегульованість ринку оплати праці та трудових відносин тощо.
Інституційні – недостатня захищеність права власності через недосконалість системи правосуддя; слабкі державні інституції; відсутність чітко визначеної державної політики щодо розвитку національної економіки тощо.
Енергетичні – критична залежність від російського імпорту енергоресурсів; ризики завдання шкоди українській економіці окремими гравцями сектору; ризик зупинки транзиту газу тощо.
Зовнішньоекономічні – відсутність чіткої системи взаємодії державних органів з питань забезпечення зовнішньоторговельної безпеки; недосконалість державної підтримки зовнішньоекономічної діяльності; втягування України у торговельні війни та зростання протекціонізму у світі; санкційний вплив на економіку України з боку країни-агресора тощо.
Для мінімізації та нівелювання цих та інших загроз має бути внесено зміни до низки нормативно-правових актів – зокрема до закону «Про національну безпеку України», що забезпечить створення необхідних запобіжників проти вказаних загроз.
Ми звертаємося до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Комітету Парламенту з питань економічного розвитку, міністра економіки України із закликом обговорити в інклюзивному процесі економічні загрози, шляхи їх нівелювання та внести необхідні зміни до нормативно-правових актів і стратегічних документів держави.
При підготовці матеріалу використано матеріали інтернет-ресурсів.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий