Деякі особливості догляду за вівцями влітку

Деякі особливості догляду за вівцями влітку

Відомо, що виникнення та поширення більшості захворювань легше попередити, ніж лікувати. Те ж саме можна сказати і про свійських тварин. Чимало господарів стикаються з досить поширеними захворюваннями овець, зокрема молодняку, навесні і на початку літа, коли організм тварин є найбільш ослабленим. А виникають вони через порушення технології годівлі, утримання, догляду.
Особливо вразливим до них є молодняк. Тому для запобігання виникненню таких хвороб слід усувати першопричини: протяги у кошарі, вологість, загазованість приміщень (де ягнята утримуються в перші дні життя). Під час профілактики цих захворювань є важливою добра годівля та наявність у раціоні преміксів з вітамінами й мінеральними речовинами. Господарям варто проводити вітамінізацію всього маточного поголів’я у другій половині суягності. Також слід пам’ятати про можливість виникнення запалення легенів у дорослих овець при несвоєчасній стрижці. Зазвичай хвороби органів дихання у овець розвиваються досить швидко, можуть загостритись у холодну пору року, і це призводить до загибелі овець нормальної вгодованості. Але і влітку слід не допускати переохолодження тварин.
Так звана «ковильна» хвороба також почасти уражає саме органи дихання. Причиною її виникнення є випасання овець у степовій зоні, де серед рослинності переважає ковила. Насіння цієї трави проникає у шкіру або слизову оболонку дихальних шляхів і просувається вглиб тіла.
Влітку у дорослих тварин нерідко виявляють тимпанію – переповнення передшлунків газами із затримкою їх виходу. Ця хвороба може набути масовості у короткий проміжок часу. Відтак, щоб запобігти її виникненню, слід:
– уникати випасання овець на сіяних соковитих травах (люцерна, конюшина);
– не виганяти голодних тварин на пасовище із соковитим росяним травостоєм або відразу ж після дощу;
– перед згодовуванням чи випасанням на соковитих травах овець попередньо підгодовують сіном;
– злежану на купі та підігріту скошену траву згодовувати, лише попередньо змішавши із сіном чи солом’яною січкою;
– не поїти непроточною водою або відразу ж після поїдання соковитих кормів.
Раптове здуття може виникнути у багатьох тварин при випасанні на пасовищі, де є багато повитиці. Перша допомога при здутті: всередину дають водний розчин аміаку 20–30 мл на 0,5 л води, молочну кислоту 3 мл, тимпанол 0,4–0,5 мл/кг. Добре мати напоготові суміш іхтіолу – 25 г, 70% етилового спирту 100 мл на 0,5 л води.
Влітку після дощу, коли копитний ріг трохи розмокає, зручно робити овечкам його обрізування. Також огляд копит можна зробити і під час стрижки, тоді ж можна і підчистити та пообрізати їх за допомогою садових ножиць.
Якщо ви чекаєте ягнят на початку літа, зверніть особливу увагу на годівлю маток. За 4–6 тижнів до ягніння вона має бути максимально збалансованою за вмістом білків, жирів та вуглеводів. Вівцематки мають отримувати цукор не менше, ніж 20–30 г/гол. щодня. Для цього використовують малясу (попередньо розчинивши у воді) або звичайний цукор (з водою, із сіллю або мінеральною підкормкою).
Якщо у вашому господарстві вже сталося поповнення, спостерігайте, чи достатньо у матки молока для годування малечі. Ягнята від виснаження гинуть дуже швидко. Спершу від нестачі молока вони стають мляві, горбляться, мають брудні мордочки (через те, що смокчуть шерсть вівці). Загибель може настати швидко через розвиток казеїно-безоарної хвороби, це відбувається, коли клубки насмоктаної вовни зі згустками молока закупорюють шлунково-кишковий тракт.
Через те, що рослинна їжа бідна на натрій, у раціоні овець необхідна кухонна сіль. Добові норми кухонної солі становлять (г/гол.):
– для суягних маток – 8–10;
– для підсисних маток – 12–16;
– для молодняку до осіменіння – 5–8.
Дефіцит вітамінів у раціонах овець можна ліквідовувати додаванням вітамінно-мінеральних добавок з кормами або вводити внутрішньом’язово препарати «Тривіт», «Тетравіт», «Продевіт», «Ревіт» тощо:
– ягнятам у перші три дні життя (з повтором через 10 днів) – 1 мл/гол.;
– молодняку (двічі перед осіменінням) – 2 мл/гол.;
– вівцематкам (перед осіменінням та у другій половині суягності) – 2–3 мл/гол.;
– баранам (перед парувальною кампанією) – 2–3 мл/гол.

Володимир Вороненко,
кандидат с/г наук.

Поділися:

Добавить комментарий