1 травня виповнилося 387 років від першої писемної згадки про Решетилівку. Законна дата святкування Дня міста була повернута завдяки місцевим історикам та краєзнавцям. Адже саме 1 травня 1638 року датовано першу документальну згадку про селище. Пов’язана вона з селянсько-козацьким повстанням під проводом Дмитра Гуні та Якова Острянина.
І ось уже п’ять років поспіль мешканці громади традиційно відзначають День міста Решетилівка. На жаль, більшість цього періоду припадає на повномасштабну російсько-українську війну. Тож, зважаючи на реалії часу та безпекові заходи, грандіозних урочистостей з цієї нагоди не влаштовують. А цьогоріч більшість заходів міська влада скасувала, оскільки напередодні надійшла трагічна звістка: обірвалося життя 38-річного молодшого сержанта Олександра Шарлая з Братешок. Похорон захисника, який майже два роки служив у протиповітряній обороні, був призначений на 1 травня. Тож більшість запланованих урочистостей були перенесені на суботу та неділю. Зокрема, відкриття книжкової виставки, флешмоб та святковий благодійний концерт у міському Будинку культури.
«Попри біль, яким сьогодні наповнені наші серця, віримо в Перемогу та світле майбутнє. Ми обов’язково відсвяткуємо День міста під мирним українським небом», – написала на своїй сторінці у Фейсбук Решетилівський міський голова Оксана Дядюнова.
Та оскільки святкові заходи до Дня Решетилівки почали проводити 30 квітня, то у Центрі культури та дозвілля того дня відкрили виставку творчих робіт талановитих мешканців громади під назвою «Місто, яке ми любимо». На ній, зокрема, представлені творчі роботи Всеукраїнського центру вишивки та килимарства й художника декоративного мистецтва, народного майстра з художнього килимарства Євгена Пілюгіна. Виставка діятиме впродовж кількох тижнів.
У рамках святкових заходів на ґанку ЦКД «Оберіг» того ж дня пригощали всіх охочих шпундрою – традиційною українською стравою. За словами працівника «Оберегу» Сергія Черненка, шпундру дуже полюбляв Іван Котляревський, мама якого, решетилівська козачка Параска Леонтіївна Жуковська, була родом із хутора Тютюнники (нині вже неіснуюче село Тутаки в Покровському старостаті).
Основоположник сучасної української літератури згадував цю страву в знаменитій «Енеїді»: «Був борщ до шпундрів з буряками».
Вперше опублікував рецепт шпундри у книзі «Чого не їли предки наші» (2003 р.) відомий полтавський лікар-психотерапевт, заслужений лікар України Віталій Закладний, який кілька десятків років скрупульозно вивчає по «Енеїді»… старовинну українську кухню.
– У часи Котляревського борщ лише віддалено нагадував сьогочасний, – пояснює Віталій Петрович. – Адже тоді не було ні картоплі, ні томатів. Борщ варився обов’язково на буряковому квасі. Буряк нарізали великими шматками й заливали водою. Він перекисав, набував яскравого кольору й кислого смаку. Потім буряк нарізали соломкою й обсмажували з грудинкою. Це звалося шпундри. Далі усе заправляли квасом і варили. Під кінець додавали капусту й зелень.
Отак з легкої руки Віталія Закладного забута страва стала доволі популярною в Україні. Її можна знайти тепер у меню дорогих ресторанів, скуштувати на вуличних фестивалях, культурно-етнічних заходах тощо. Рецепт, звісно, зазнав деяких змін, але основа лишилася незмінною.
Сергій Черненко в короткому інтерв’ю ReLife FM радіо зазначив, що класична решетилівська шпундра готується так: кусочки свинини добре обваляти в борошні й підсмажити на сильному вогні. Потім додати багатенько цибулі й крупно нарізаний буряк – або замочений (виквашений), або сирий. Якщо взяти сирий, то в кінці приготування влити буряковий квас.
Контролювали технологічний процес приготування святкової шпундри кухарі Решетилівського професійно-аграрного ліцею ім. І.Г. Боровенського. За словами його директорки Ніли Спільної, їхній заклад освіти є осередком збереження та примноження національних традицій. І став заявником у процесі включення елементів нематеріальної культурної спадщини «Культура приготування традиційної страви шпундри на Решетилівщині».
Як не дивно, але більшість гостей заходу вперше скуштували шпундру. При цьому всі були одностайні в оцінці страви: незвично, оригінально, приємне поєднання кислого й солодкого, дуже смачно. Люди брали роздрукований рецепт шпундри з намірами приготувати вдома, щоб і рідні поласували.
Втім, дехто, як от Валентина Омельченко, готує страву з «Енеїди» вже пів століття! І каже, що найсмачніша шпундра виходить з молодого бурячка, який треба покришити разом з гичкою. Тоді квас не потрібен. А ще жінка додає гичку молодої моркви і кріп. М’ясо має бути грудинка.
А на смак Валентини Сидоренко шпундра з квашеного буряка смачніша.
Як би там не було, а решетилівські господині отримали поштовх до кулінарних експериментів.
Під час свята присутні з’їли близько сотні порцій відновленої старовинної страви. Присутній на урочистостях голова обласної Ради Олександр Біленький, кажуть, навіть добавки попросив.
Чимало заходів до Дня міста підготувала Решетилівська центральна міська бібліотека ім. О. М. Дмитренка. Зокрема, влаштувала краєзнавчу вікторину «Моє місто», а також відкрила книжкову виставку та виставку творчих робіт «Таланти твої, Решетилівко!». На виставці представлені картини Валентини Мірошниченко, виконані в техніці акварельного живопису, яку художниця опанувала самостійно.
Ганна ВОЛКОВА.