Це велике свято називають також Зісланням Святого Духа та П’ятидесятницею. Перша назва пов’язана зі сходженням на апостолів Святого Духа. Друга – з тим, що подія відбулася в старозавітне свято П’ятидесятниці, встановлене на пам’ять про дарування єврейському народові Закону на горі Синай.
У Православній Церкві цього дня твориться одна з найурочистіших та найвеличніших служб у році. Підлогу храмів встелюють духмяними травами, ікони прикрашають молодим гіллям дерев, квітами. Священики і парафіяни моляться про дарування благодаті Святого Духа всім присутнім, а також вже померлим.
У народі свято величають Зеленою неділею. Нині воно припадає на 7 червня.
У цей день Святий Дух зійшов на учнів Христових (у вигляді вогненних язиків) і сповнив їх усіма благодатними духовними дарами. Апостоли несподівано виявили здатність розмовляти різними мовами світу, щоб нести слово Боже в різні країни. Навчилися зцілювати і передбачати майбутнє. Вони вирушили в далекі мандрівки розповідати про життя Господнє і його болісну смерть за гріхи всього людства. А Церква Христова почала зростати та множитися спочатку серед іудеїв у Палестині, а потім і в усьому світі – «аж до краю землі» (Діян. 1:8).
Саме зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія створення святої, вселенської (кафолічної) апостольської Церкви, від якої ведуть своє походження всі сучасні християнські громади на нашій планеті.
Свято нагадує християнам про незбагненне таїнство Святої Трійці. Згідно з символом віри, прийнятим на Першому Нікейському соборі в 325 році (вселенський собор християнської церкви, що відбувся у місті Нікея (нині – Ізнік, Туреччина), Бог має три особи: Бог-Отець, Бог-Син і Бог- Дух Святий; всі ці особи є, однак, єдиним Богом (різними його проявами), і кожна з них є повністю всемогутнім і єдиним Богом (а не частиною Бога), і серед цих осіб нема більшої або меншої. Бог визнається всемогутнім, вічним і безмежним.
«Не встигну подумати про Одного, як окрилений Трьома. Не встиг розділити Трьох, як підношусь до Єдиного», – писав святитель Григорій Богослов.
* * *
Перед Днем Пресвятої Трійці відзначається батьківська поминальна субота, яка називається вселенською. Звичай здійснювати поминання у цей день також сягає апостольських часів. Саме в цю суботу підноситься молитва за всіх людей, від віку спочилих у надії воскресіння та життя вічного, бо в день П’ятидесятниці зішестям Животворящого Пресвятого Духа у всій силі було явлене Царство Христове. Тому Церква напередодні цього свята молиться за всіх покійних своїх чад, щоб вони були зібрані в Небесному Царстві та сподобилися вічного благодатного життя.
* * *
За старих часів наші предки зустрічали Зелені свята (три останніх дні Зеленого тижня (перед Трійцею) та три перших дні Троїцького тижня (після Трійці) дуже врочисто. Встеляли хату й сіни запашним зіллям – лепехою, м’ятою, любистком.
У неділю, яку ще називали Клечальною, господині зранку поралися біля печі, готували святкове застілля. Закінчивши із господарськими справами, вся родина вбиралася у святковий одяг, сідала в хаті й чекала, поки обізвуться церковні дзвони. Заспівав дзвін – блага звістка: всі побожно хрестилися й ішли до церкви.
Кожна дівчина, як велів святковий звичай, несла в руках свіжі квіти. Люди радо вітали одне одного зі святою неділею. У храмах освячували також лікарські трави, гілочки клена, берези, дуба, липи, горобини.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.