Державний архів Полтавської області: воєнне лихоліття, радянська цензура, демократизація архівної справи

Евакуація і окупація

Архівне будівництво на Полтавщині було перервано влітку 1941 року війною між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом. Відповідно до наказу Наркома внутрішніх справ СРСР від 30 серпня 1941 року «Про охорону державних архівів у військовий час» Державний архів Полтавської області евакуював незначну частину своїх документів до міста Балашов Саратовської області. У другому кварталі 1942 року ці полтавські документи були переміщені до Шадринська Курганської області. Організовуючи евакуацію архівних документів, органи НКВС, яким тоді підпорядковувалися архівні установи, керувалися виключно політичними та відомчими інтересами, тому в першу чергу були вивезені документи органів радянської влади, каральних органів, а також секретні фонди, що мали оперативне значення (навіть документи царської політичної поліції).
Водночас на окупованій території залишилися найдавніші та найцінніші документи ХVII – ХІХ століть, зокрема метричні книги православних церков, документи духовних правлінь, городових магістратів та ратуш, земських управ, губернських органів правління, родинні архіви графів Капністів, князів Кочубеїв, Рєпніних, полтавських істориків В. Падалки, Ф. Павловського, В. Щепотьєва.

Архів та архівісти

Відразу ж після звільнення Полтави державний архів відновив свою роботу відповідно до наказу директора від 19 жовтня 1943 року №1. Архівні документи були реевакуйовані з Шадринська до Полтави лише 17 січня 1945 року. В роки воєнного лихоліття фонди зазнали непоправних втрат. Загинуло понад 1,5 мільйона одиниць зберігання та більше 40 тисяч видань науково-довідкової бібліотеки, які не вдалося евакуювати. Тому архівісти розпочали наполегливу роботу щодо відновлення документальної бази історичного минулого Полтавщини. Наприклад, упродовж 1945 року до архівної установи надійшло 115 фондів, 3 673 одиниці зберігання управлінської документації, 2 575 листів жителів Полтавської області, примусово вивезених на каторжні роботи до нацистської Німеччини, 1 107 примірників газет, у т. ч. окупаційного періоду.

Покращенню архівного будівництва сприяла постанова ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 11 квітня 1960 року, відповідно до якої архівна система виводилася із підпорядкування Міністерства внутрішніх справ УРСР. Таким чином, архівний відділ як управлінський орган та Полтавський обласний державний архів були виведені з-під юрисдикції Управління МВС УРСР у Полтавській області. Архівний відділ став структурним підрозділом виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих, а Полтавський обласний державний архів йому підпорядковувався.
Подальше реформування архівної галузі пов’язане із постановою Ради Міністрів УРСР від 26 липня 1988 року №202 «Про удосконалення управління архівною справою у республіці», відповідно до якої з 1 листопада 1988 року архівний відділ Полтавського облвиконкому припинив свою діяльність, а державному архіву були передані функції управління архівною справою в області.
1946 року штатна чисельність працівників складала 25 осіб, а затверджена структура архіву була такою: директор архіву – старший науковий співробітник; відділ дореволюційних фондів; відділ фондів Жовтневої революції та соціалістичного будівництва; відділ секретних фондів; відділ науково-довідкової літератури; канцелярія; господарська частина. У подальшому структура державного архіву затверджувалася відповідно до основних напрямків роботи, а саме: забезпечення збереженості та облік документів; комплектування архівними документами та контроль за станом діловодства; використання архівної інформації; організаційна та кадрова діяльність.
У повоєнні роки державний архів очолювали Андрій Гнатович Момонт, Надія Харитонівна Пайдем, Лідія Федорівна Корнієнко, Катерина Іванівна Кукоба, які доклали значних зусиль для розвитку матеріально-технічної бази архівної установи області.
Полтавські архівісти Віра Никанорівна Жук, Зінаїда Мойсеївна Суховська, Микола Іванович Назаренко, Зінаїда Павлівна Яненко активно займалися історичним краєзнавством та популяризацією архівних документів. Вони брали участь у підготовці як колективних наукових історичних праць («Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область», «Українська радянська енциклопедія», енциклопедичний довідник «Полтавщина»), так і власних архівних видань.

«Про передачу коробки…»

Державний архів після звільнення Полтави від нацистських загарбників був розміщений у приміщенні по вулиці Ванцетті, 3 (нині – вулиця Міщенка). Будівля для архіву виявилася замалою, тому необхідно було розв’язувати проблему забезпечення архівної установи приміщенням, придатним для зберігання документів. Відповідно до рішення виконкому Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 13 березня 1952 року «Про передачу коробки з прилеглою земельною ділянкою Полтавському обласному державному архіву Управління МВС по Полтавській області по вулиці Пушкіна, 18/24» державний архів для відбудови отримав коробку будівлі колишньої земської бібліотеки, спорудженої на початку ХХ століття у стилі неоренесансу за проектом архітектора О.Зінов’єва і зруйнованої в роки Другої світової війни. До війни тут розміщувалися Музей українського мистецтва, громадська бібліотека, кооперативний технікум. Відбудову приміщення розпочали у лютому 1954 року за проектом архітектора В.Крачмера і планували закінчити до 1955 року. Однак будівельне управління №1

Полтавського обласного будівельного тресту Міністерства житлово-комунального господарства УРСР через брак кваліфікованих спеціалістів та матеріалів змогло завершити будівельні роботи тільки через чотири роки. Акт про введення в експлуатацію приміщення був затверджений рішенням виконкому Полтавської міської Ради депутатів трудящих 1 липня 1959 року, кошторисна вартість будівельних робіт складала 1 млн 300 тис. рублів.
Ще одну будівлю архів отримав у 1991 році, коли згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 27 серпня «Про передачу архівів Компартії України у підпорядкування Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України» та рішенням Полтавського облвиконкому від 10 вересня цього ж року йому було передано у користування спеціально збудоване приміщення колишнього архіву обкому Компартії України.
Сьогодні у двох будівлях державного архіву обладнано відповідно до нормативних вимог 12 сховищ площею близько 2 тис. кв. м, які оснащені сучасними засобами пожежної безпеки та охоронного режиму, а також системою кондиціонування повітря. Загальна протяжність стелажного обладнання складає більше 12 тисяч погонних метрів.

Видавнича діяльність

У повоєнні роки державний архів відновив видавничу діяльність. Побачив світ збірник документів «Німецькі окупанти на Полтавщині 1941 – 1943 року». Перше самостійне видання архіву мало агітаційний характер та було призначене для проведення політико-виховної роботи в масах. Оскільки завдання підготовки наукової публікації джерел з історії Другої світової війни не ставилося, то видання мало низку археографічних хиб. Такі ж недоліки мали і наступні спільні видання державного архіву та Полтавського обласного партійного архіву («Боротьба за встановлення Радянської влади на Полтавщині (1917 – 1918)», «Революционные события 1905 – 1907 годов на Полтавщине», «Діяльність партійної організації Полтавщини у відбудовчий період 1921 – 1925 роки», «Комсомол Полтавщини у відбудовчий період»), які вирізнялися тенденційним підбором документів, де подавалися відомості про діяльність місцевих компартійних осередків та більшовицьких діячів. Це і не дивно, адже архіви перебували під тотальним і жорстким партійно-державним контролем.
Зростання професійного рівня архівістів та послаблення цензури позначилися на виданих у 70–80-ті роки минулого століття збірниках документів «Полтаві 800 років. 1174 – 1984 роки», «Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945 років», «Соціалістичне будівництво на Полтавщині 1921 – 1941 роки», «Соціалістичне будівництво на Полтавщині 1945 – 1985 роки». Полтавські архівісти також брали активну участь у підготовці республіканських збірників «Українська РСР у період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років», «Промисловість і робітничий клас Української РСР в період завершення реконструкції народного господарства і побудови соціалізму 1933 – 1959 роки», «Культурне будівництво на Україні 1917 – 1928 роки» тощо.
За радянських часів архіви були закритими установами, тому, щоб отримати доступ до архівної інформації, треба було бути лояльною до комуністичної ідеології людиною та мати певні рекомендації. Окрім того, архівних працівників навіть змушували перевіряти інформацію, яку дослідник опрацював та виносив з архівної установи.

Демократизація архівної справи

Демократизація архівної справи відбулася після того, як Україна стала незалежною державою. 24 грудня 1993 року був прийнятий перший в історії української архівної справи Закон «Про Національний архівний фонд і архівні установи». Ми відмовилися від радянської тоталітарної спадщини, яка в архівній сфері полягала у дозуванні доступу до ретроспективної інформації за ідеологічно-політичними ознаками. Зникли цензура та будь-який партійний чи владний тиск на архіви. Це дало змогу архівістам розпочати процес дослідження діяльності видатних постатей українства, які були зумисне забуті або свідомо замовчувалися більшовицькою владою. Уперше презентовані архівні документи про репресії та голодомори на Полтавщині 1932 – 1933 та 1946 – 1947 років, зорганізовані радянською владою. Державний архів налагодив активну співпрацю із місцевим осередком «Просвіти» щодо підготовки та проведення Петлюрівських читань у Полтаві. У виданих архівних матеріалах були опубліковані цікаві документи про життя та діяльність видатного українського державного діяча, полтавця Симона Петлюри, повстанський антибільшовицький рух на Полтавщині у 1918 – 1921 роках. Друком вийшло 7 чисел матеріалів Петлюрівських читань.
Видання «Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648 – 2012 роки. Довідник з історії адміністративно-територіального поділу» мало не лише наукове, а й практичне значення.
Підготовлено декілька збірників документів, які не тенденційно, а об’єктивно висвітлюють як героїчні, так і трагічні сторінки Другої світової війни.
До 100-річчя українських національно-визвольних змагань полтавські архівісти підготували і презентували перший том архівного видання «Українська революція 1917 – 1921. Полтавський вимір. Події, постаті, документи. 1917 – 1918».
(Закінчення буде).

Валентина ГУДИМ
Директор Державного архіву Полтавської області,
заслужений працівник культури України