Державній санепідслужбі України – 99 років

Державній санепідслужбі України – 99 років

За ці роки санепідслужбою пройдений складний і героїчний шлях. Завтра, як і сьогодні та вчора, санітарні лікарі, епідеміологи, вірусологи, бактеріологи, дезінфекціоністи, радіологи, токсикологи конче необхідні суспільству. Адже чи не щоденно у світі виникають все нові небезпечні для здоров’я фактори забруднення довкілля, з’являються нові збудники інфекційних хвороб, як от COVID-19, мавпяча віспа та інші. Життя диктує необхідність створення міцного протиепідемічного щита. Ним має бути чітко організована, науково, лабораторно, технічно й кадрово забезпечена система санітарно-епідеміологічного благополуччя нації, яка має діяти на упередження, а не на очікування.

Історія розвитку гігієни, санітарії та епідеміології бере початок у сивій давнині. В Україні санепідслужба була створена у 1923 році, під час громадянської війни, в умовах епідемій натуральної віспи, холери, дифтерії, туберкульозу, зворотного висипного та черевного тифів, малярії інших хвороб, економічної розрухи, голоду, величезної міграції населення, антисанітарії та інших негараздів. Лише за перші роки діяльності санепідслужби вдалося призупинити розгул інфекційних хвороб і побороти низку проблем щодо дотримання санітарного стану в населених пунктах, на різних об’єктах народного господарства. За період існування санепідстанцій постійно зміцнювалась їхня матеріально-технічна база, особливо лабораторна, та їх кадровий потенціал. Запроваджувалися нові сучасні методи лабораторних досліджень зовнішнього середовища тощо. Це давало змогу лікарю (епідеміологу та гігієністу) правильно поставити діагноз та розробити відповідні прогнози й вимоги.
Потужним напрямком розвитку профілактичної галузі охорони здоров’я став 1994 рік, за часів діяльності головного державного санітарного лікаря України Віктора Марієвського, коли було прийнято доленосний Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Державна санепідслужба України та Полтавщини бурхливо розвивалась. Ми визначали та попереджали можливий негативний вплив факторів навколишнього середовища – біологічних, хімічних, і фізичних – на здоров’я людей. Тобто контролювали наявність небезпечних збудників, речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування, будівлях у містах і селах. На жаль, на сьогодні медичні працівники ще не змогли переконати населення та владу в тому, що здоров’я – це не лише проблема медичних працівників. Адже вживання алкогольних напоїв, яке все більше зростає, величезна активізація тютюнопаління, особливо серед молоді та жінок, ріст наркоманії, гіподинамія та ріст інших шкідливих звичок реально впливають на стан здоров’я населення, його генофонд. Це небезпечні тенденції, що руйнують націю. Пропаганда та запровадження здорового способу життя ще не стали основою боротьби за здоров’я кожної людини, починаючи з сім’ї, колективу, громадськості, влади. В цій ситуації як ніколи підвищувалася роль профілактичних заходів, і в першу чергу це стосувалось державної санепідслужби – висококваліфікованої і надійної державної структури охорони здоров’я нації.
За останні 30 років значно зріс кадровий рівень служби. В обласній санепідстанції підготовлено 12 кандидатів медичних наук і 2 доктори медичних наук. Голова обласного наукового товариства лікарів-гігієністів та епідеміологів, доктор медичних наук, професор Олександр Катрушов завжди на передовій профілактичної галузі охорони здоров’я, вболіває за її розвиток і бореться за її майбутнє. Наші фахівці були й залишаються на передовій.
Державна санепідслужба будувалася 99 років. Прикро, що настав період, коли політики поставили під сумнів доцільність її існування та почали руйнувати й знищувати цю службу. Адже попереджувальний санітарний нагляд – це, по суті, фундамент безпеки здоров’я нації. Нас принизили в суспільстві, дозволивши бізнесу робити що завгодно, без дотримання санітарних норм і правил, напрацьованих майже за століття. Санепідслужбу розпорошили на 3 частини. Внаслідок цього в управлінні профілактичної галузі охорони здоров’я виник хаос. З’явилися труднощі при епідеміологічних розслідуваннях інфекційних захворювань, особливо спалахів та харчових отруєнь, і, що дуже важливо, втрачена оперативність дій, уміння працювати на упередження. Внаслідок цього рівень загальної інфекційної захворюваності в Україні зростає. Україна стала лідером у Європі щодо захворюваності на туберкульоз. У нас загублено нагляд і контроль за біологічною безпекою та шкідливими факторами середовища життєдіяльності людей. А неповноцінне харчування, споживання неякісної води та дихання забрудненим повітрям, шкідливі умови виховання і навчання, праці та відпочинку, стреси, нинішні військові події призвели до погіршення стану здоров’я і зменшення тривалості життя українців (вона є на 11 років меншою від країн ЄС), а інвалідність населення у працездатному віці зросла майже в 2 рази. Показник народжуваності населення став від’ємним. Тому ми не можемо ігнорувати законів і принципів епідеміології, санітарних норм і правил та перекладати ці проблеми на плечі лише медиків. Маємо дбати, щоб у суспільстві зважали на такі соціальні фактори, як санітарні умови праці й побуту, харчування, системи водопостачання й видалення нечистот, благоустрій населених пунктів, рівень медичної науки, санітарна освіченість людей, організація охорони здоров’я, санітарної культури населення, високий рівень особистої й колективної гігієни, розвиток лабораторної бази центрів контролю та профілактики хвороб, організації дезінфекції та профілактичних щеплень, здоровий спосіб життя тощо. Державну санепідслужбу ліквідували, але людську пам’ять про неї забетонувати й знищити неможливо. Щорічно в другу неділю жовтня в Україні відзначається професійне свято – День працівників Державної санепідслужби. Ми в неоплатному боргу перед нашими колегами-попередниками, які вірою і правдою слугували своєму народові, пройшовши багато суворих випробувань, завжди чесно й справедливо виконували свої обов’язки, невтомно працювали, завжди були готові прийти на допомогу людям, оперативно реагували при виникненні різних викликів і головне – працювали на упередження, а не на очікування санітарно-епідеміологічних ускладнень. Велика вдячність усім їм, бо вони працювали задля безпеки нації і сприяли тому, щоб кожна людина могла жити й працювати в привабливих умовах. Нині ж вдячність тим, хто працює в новій системі охорони здоров’я, продовжуючи їхні добрі традиції і разом з нинішнім суспільством долає різні епідускладнення.

Валентин ШАПОВАЛ,
секретар Полтавського обласного наукового товариства лікарів-гігієністів та епідеміологів,
заслужений лікар України.

Добавить комментарий