Колись ці квіти підносили імператорам, королям і папам як дорогий та вишуканий подарунок. Вони свідчили про багатство та знатність роду і цінувалися на вагу золота. Сьогодні милують око майже кожного квітникаря.
Крокуси – квіти, що славляться різноманіттям видів. Радують вони і цікавим забарвленням – жовті, яскраво-сині з пурпуровими смугами, рожеві. Недаремно їх називають «дітьми райдуги». За однією із легенд, ці квіти з’явилися на світ у той день, коли на небі після холодного осіннього дощу зустрілися сонце і райдуга, що наповнили пелюстки крокусів силою та зафарбували яскравими кольорами.
Назва квітки походить від грецького «kroke» – нитка, бо висушені стовпчики крокусів нагадують ниті волокна. Раніше з пилка цієї рослини виготовляли жовту фарбу, тому друга назва крокусів – шафран – походить від арабського «sepheran» – жовтий.
Сьогодні крокуси вирощують майже в усіх садках, на клумбах та підвіконнях. Ця келихоподібна квітка на стрункій ніжці однією із перших радує весною. Розквітають крокуси ще на початку березня і цвітуть до початку травня.
Квіти ці непримхливі та не люблять прямого сонячного проміння. Під час цвітіння їх потрібно притінювати. У цей час необхідно слідкувати, щоб ґрунт у горщику не пересихав. Поливати слід через день.
Коли квітка відцвіте, зрізати стебла не потрібно. Вони всихають самі. Відтак полив зменшують до одного-двох разів на тиждень. Квітку можна залишити в горщику або пересадити у відкритий ґрунт.
Щоб крокуси зацвіли наступного року, на початку серпня викопують цибулину і сушать у тіні впродовж 10 днів. Потім відділяють молоді цибулинки й садять у горщики.
Для крокусів беруть суміш листкового ґрунту, торфу й піску. Садити цибулини потрібно так, щоб вершок на 2 см виглядав із ґрунту. Рослина вкорінюється упродовж 60 днів. Перед цвітінням квітка повинна мати 4-сантиметровий пагінець.
Підгодовують крокуси нітроамофоскою двічі на рік – перед цвітінням і після нього. Робити підживлення потрібно обережно, адже надмірна кількість азоту викликає утворення зайвих листків, що у сиру погоду можуть стати основою для грибкових захворювань. Калій сприяє формуванню здорових, добре зимуючих цибулин. Фосфор особливо потрібен під час цвітіння.
З крокусів, що цвітуть весною, можна зібрати насіння. Якщо ж ви забудете це зробити, квіти посіють його самі.
Важливо пам’ятати, що для отримання гарних цибулинок «гнізда» крокусів потрібно розсаджувати щорічно. Тоді молоді цибулинки отримають простір для росту. Кожні 4–5 років розселяють переповнені «гнізда», де погано не тільки «діткам», а й материнським цибулинам, і вони починають гірше цвісти.
Людмила СВІТЛЕНКО.
«Аграрна країна».