Цієї суботи Україна святкуватиме День фізкультури і спорту. На думку автора цих рядків, саме така назва, де фізична культура стоїть на першому місці, має безумовний логічний сенс. На жаль, дуже часто за переможними реляціями про здобутки спортсменів на міжнародних аренах на другий план відходить щоденна, копітка робота вчителів фізкультури загальноосвітніх шкіл, викладачів спортивних кафедр вузів, тренерів низової ланки. Так, великий спорт – це яскраве шоу, телетрансляції, «серйозні» гроші тощо… Але якби не було саме цих людей, не було б й усього іншого. Тож напередодні свята «Зоря Полтавщини» завітала до полтавської веслувальної бази привітати тренерів, за плечима яких зовсім різний досвід роботи, поки що неспівставні здобутки, але в очах обох з них пломеніє справжня любов до свого виду спорту, справи всього життя, вихованців, яким допомогли й допомагають прокладати власну стежину до спорту великих досягнень.
Вміти «терпіти» – це найголовніше у спорті
1 вересня виповнилося п’ятдесят років від першого запису (вчитель фізкультури) у трудовій книжці Володимира Мацапури, про брата якого, старшого тренера Національної збірної України з греблі на каное Миколу Мацапуру, нещодавно розповідала «Зоря Полтавщини». Володимир Іванович нині очолює «Комунальний заклад «Полтавська ДЮСШ «Веслувальник».
Колектив, у якому роблять свої перші кроки у великий спорт більше ста шістдесяти юних спортсменів. Інший герой матеріалу – Дмитро Загній – працює тренером у «Веслувальнику» лише другий рік, але за його плечима неабиякий спортивний досвід у веслуванні. Він – дворазовий бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів (2014 рік), у 2016 році завоював «бронзу» спочатку на чемпіонаті Європи, а потім і на чемпіонаті світу серед спортсменів до 23 років. А ще Дмитро є семиразовим (!) чемпіоном світу з греблі на човнах «Дракон». Це відносно новий для України, поки що неолімпійський вид спорту, який активно розвивається на Полтавщині. Варто зазначити, що 14 вихованців Дмитра Загнія за рік виконали норматив кандидата в майстри спорту України з «драгонботу» й цьогоріч стали чемпіонами України серед юніорів на дистанціях 200 і 2000 метрів.
Розмова з нашими земляками вийшла навіть більше не про перемоги й здобутки, а про саму філософію тренерської справи, філософію, яка й дозволяє виховувати чемпіонів.
– Володимире Івановичу, Дмитре Андрійовичу, кажуть, що сучасне покоління дітей дуже сильно відрізняється від попередніх. Які щодо цього думки у спортивному середовищі?
– Ні, з цим я не згоден, – відповідає Володимир Мацапура. – Діти в усі часи однакові, треба лише вчасно їх познайомити зі справжніми життєвими цінностями, пояснити, до чого варто прагнути, а чого слід уникати. В кожній людині закладено бажання до лідерства. А от у чому вона стане лідером – це інша справа. Лідером у навчанні, лідером у спорті чи лідером у тому, хто більше вип’є горілки чи викурить цигарок. Тобто тих, хто тиняється вулицями та обтирає лавки по скверах і дворах, свого часу просто «прогледіли». Ще одним міфом є те, що в спорт потрібно приходити чи не з ясельного віку. Як приклад можна навести спортивний шлях Діми Загнія. Коли він у п’ятнадцять років прийшов до нас, не міг і декілька раз підтягнутися на перекладині. Але ми побачили в ньому іскру, щире бажання займатися спортом. Це в спорті, мабуть, найголовніше. А ще, звичайно, вміння через важку щоденну роботу підвищувати свою загальнофізичну підготовку. З моєї точки зору, саме вона – «ключик» не лише до великих здобутків окремих спортсменів, а й узагалі до виховання здорових поколінь, які прийдуть нам на зміну. Тому мене відверто дивують ті нововведення в процес викладання фізичної культури, коли з програм зникають кроси, постійно зменшуються вимоги. Здоров’я – це святе. Звичайно, якщо дитина хвора, про які навантаження може йти мова? Але це справа лікарів – чітко визначити, кому дозволити «працювати на повну», а кому створити умови, які витримає конкретний організм. Нині ж виходить так, що фізкультура взагалі відходить на другий план. Це неправильно!
Починати займатися спортом не пізно ніколи
– Справді, – підключається до розмови Дмитро Загній, – сучасне покоління – це покоління гаджетів. Але все залежить від того, як і чим зацікавити дитину. Пояснити їй, що Інтернет Інтернетом, а свіже повітря, вода, природа, певні перспективи, які відкриває спорт, вартують того, щоб замислитися, а чи таке вже прекрасне життя за монітором?
Нині у мене тренується 35–40 дітей та юніорів. Звісно, не всі з них стануть видатними спортсменами. Чесно кажучи, коли я сам прийшов займатися, нічого від себе й не очікував. Думав, що в такому віці вже пізно. Але вирішив спробувати. Й коли питав своїх перших тренерів Світлану Березу та Володимира Мацапуру, чи є в мене якісь перспективи, вони відповідали: «Ти вмієш терпіти й боротися, «вигризати» перемогу. Це найголовніше!» Про це і я розповідаю своїм учням.
Знову ж, зупиняючись на власному прикладі, ще один переломний момент – це коли молода людина закінчує школу. Перед нею – безліч шляхів. Моя мама була «в шоці», коли я відмовився навчатися в досить престижному навчальному закладі в іншому місті, а залишився у Полтаві. Як бачите, вийшло так, що, закінчивши педагогічний університет, обрав професію, сподіваюся, на все життя. А посприяло цьому те, що якраз у той час прийшли перші перемоги. Тому діти мають загартовувати характер у боротьбі, брати участь у максимальній кількості змагань. І якщо поряд тренер, який у тебе вірить і ти по-справжньому хочеш перемогти, це станеться.
– На продовження цієї теми хочу зупинитися ще на одному моменті, – підсумовує розмову Володимир Мацапура. – Веслування – не такий і дешевий вид спорту. Каное-четвірка коштує близько восьми тисяч євро, весло – десять тисяч гривень. Завдяки підтримці міського голови Олександра Мамая, який є моїм учнем і колись виконав норматив кандидата в майстри спорту, база в матеріальному плані почуває себе досить впевнено. Але транспортування човнів на змагання, переїзд самих молодих спортсменів – справа недешева. Найкращим подарунком для нас було б, якби можна було вирішити питання із придбанням відповідного автотранспортного засобу. А тренерський колектив, наші вихованці зроблять усе можливе, щоб це капіталовкладення повернулося в Полтаву медалями з різноманітних змагань. До речі, на цьогорічному чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное в Португалії колишня вихованка полтавської школи Марія Кічасова посіла третє місце на дистанції 200 метрів (байдарка-двійка).
* * *
«Зоря Полтавщини» щиро вітає тренерів, спортсменів, усіх полтавців, які не уявляють свого життя без фізкультури, з нашим спільним святом. Разом переможемо!
Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ.