Дива казкові та реальні

Одразу дві дитячі книжки місцевих авторів презентували у Полтаві юним і дорослим читачам.

Чудеса бувають у дитинстві

Полтавський письменник-казкар – психолог, фінансист, юрист і одночасно автор дитячих історій Віктор Сердюк представив нову книгу “Усі дива трапляються в дитинстві”. До книги увійшли одразу чотири казки: “Таємниця різдвяних подарунків”, “Сніговик з гарячим серцем”, “Зачарований ворон”, “Чарівне скельце, або Подорож за сміливістю”. У диво варто вірити, тоді воно може здійснитися, стверджує письменник.
– Писати для дітей складно, переживаєш, як сприйметься твір. Усі дива трапляються в дитинстві, намагаюсь донести це до читача. А ще прагну переконати не тільки дітей, а й дорослих, що потрібно створювати казку в реальному житті. Потрібно робити так, щоб дитина вірила.
У Віктора дві донечки, 10-річна Аня і 4-річна Поліна.
Спеціально для них, аби вони та їхні ровесники побороли якісь свої дитячі страхи, чоловік вигадував казкових персонажів – сміливих, винахідливих, які вміють дружити, допомагати і виручати у складних ситуаціях. Приміром, щоб дитина не боялася увечері залишатися в темній кімнаті, коли треба лягати спати і вимикати світло, придумав такого собі казкового героя Кошмарика, який вчить не боятися. І в дорослому житті у батьків дітей є свої кошмарики, з якими простіше переборювати всілякі складнощі.
– Коли пишеш історію для своєї дитини, й історія ця щира та добра, то вона буде цікавою і для інших дітей, – переконаний автор. – Що мене надихає писати?.. Мої діти – своєю поведінкою, фантазіями, забавками. Нам, дорослим, потрібно виховувати себе, а діти будуть схожими на нас, своїх батьків.
Коли дитина читає – чи сама, чи їй читають книжку батьки, дідусі-бабусі, – вона ототожнює себе з героями твору і сприймає тоді історію не як мораль, якесь навчання, настанову, а як співпереживання героям.
Нову книжку високо оцінили колеги-літератори, видавці, психологи. Письменник Віктор Сердюк відчуває дитячу душу, його твори користуються популярністю, відзначалося на презентації. Цей прозаїк увійшов у дитячу літературу Полтавщини і став поруч з відомими іменами – Пилипа Бабанського, Володимира Тарасенка, Володимира Слєпцова, Надії Гринь.
Автор розмірковує й пропонує юним читачам, їхнім мамам і татам подумати разом: хто такий друг і що потрібно для того, щоб мати друзів, як стати сміливим і які чудеса може творити добре серце. Казки об’єднує розуміння добра і дружби. Книжку варто почитати не тільки дітям, а й батькам, згадуючи своє дитинство…
Проілюстрували видання професійні художники й учні Полтавської школи мистецтв.
Музичний супровід презентації забезпечили студенти Полтавського музичного училища імені М. Лисенка, брати-бандуристи Дмитро і Павло Пархоменки.
Казки Віктора Сердюка прозові, та він пробує звертатися до читачів і віршованим словом. Приміром, історія про сніговика починається й завершується таким віршем:
Створить дозвольте казку у житті,
Де має бути віра у добро,
Там задуми і щирі, і прості,
Їх вже виводить автора перо…
Життя – це казка, що ми пишем разом,
Добра чи зла, весела чи сумна.
На жаль, дитинство все ж спливає з часом….
Та за зимою йде завжди весна!
Зумійте у житті здійснити казку!
Й чиясь душа зігріється теплом!
Отримайте від автора підказку:
Любов даруйте і творіть добро!

Чи існує країна Навпакинія

Ще одне видання для дітей, створене полтавським автором, – книжка веселих віршів для дошкільнят, молодших школярів і, звісно, їхніх батьків – “Країна Навпакинія” Тетяни Ваценко. За фахом вона – вчитель початкових класів і образотворчого мистецтва, працювала учителем малювання, керівником дитячої художньої студії. Зараз Тетяна Ваценко – художник Полтавської обласної філармонії, визнаний майстер витинанки. Свою “…Навпакинію” – першу збірку дитячих поезій – авторка власноруч проілюструвала і передбачила там ігрові завдання та розмальовки. Тобто маленький читач теж може стати ілюстратором.
Книжка – захоплююча подорож у світ дитинства, цікавих пригод і тварин, де все щире і відверте, де утверджуються пріоритети добра та людяності.
Презентація почалася віршем неперевершеної поетеси-класика Ліни Костенко:
Затишно дітям в пазусі казок.
Отак би й слухав про царя Салтана
або про те, як весело козак
обманював турецького султана.
Про карих коней з полуменем грив,
про чаклуна, що все на світі може.
І хто б там що кому не говорив,
а згине зло і правда переможе!
Дитячі театралізовані пісні підготували маленькі співаки ансамблю “Краплинки” студії Наталії Май, привітав авторку, її читачів і гостей казковий Карлсон разом з артисткою театру ляльок Марфою Буториною.
Дитячу аудиторію представляли учні початкових класів 10-ї школи. Віршовані казкові історії прозвучали в авторському виконанні.
Книжку відзначили дорослі – представники закладів культури, видавничої справи, інформаційної сфери, художники, педагоги.
“Країну Навпакинію” авторці Тетяні Ваценко допомагала презентувати її донька, теж Тетяна. Книжка, видана за кошти обласного бюджету, увійшла до переліку соціально значущих видань 2017 року.
Авторка почала писати вірші для своєї доньки, коли та була ще зовсім маленькою. Багато веселих і простих для запам’ятовування рядків виникли в уяві, коли жінка чекала появи другої дитини – сина Олексія. Тепер перший її читач – онук Ярослав. Уся родина Тетяни – творча. Діти захоплюються мистецтвом, музикою, мама – художниця. В юності вона навіть виступала в цирку.
– До збірочки ввійшли вірші, які були написані давно. Це перші мої вірші для дітей. Їх назбиралась така критична маса, що я зрозуміла: щось із цим треба робити. Бо за цей час у мене з’явився син, потім онук народився, йому вже 11 скоро. Подумала: хто ж мені вірші проілюструє? Ну та хто ж? Я сама їх намалювала, і зараз це такий цікавий момент у моєму житті – ілюструвати свої віршики з якимись чудернацькими героями.
До речі, з деякими поезіями, що увійшли до книги, мали змогу познайомитися читачі зорянського додатка “Сім’я”: у рубриці “Зореня” друкувалися “Кузя і друзі”, “Подарунок для корівки”, “Посилочка для слоника” та інші твори Тетяни Ваценко.
А це – уривок з вірша, що дав назву збірці:
Країна Навпакинія десь є серед морів.
Я бачив там крилатих у клітиночку корів.
Там мишки, наче слоники, там прямо зранку – ніч,
Там велетенські гномики – звичайна дуже річ.
Там горобці патлатії і зовсім лисий лев,
Грибки там вгору ніжками ростуть серед дерев…
Країна Навпакинія… Так є вона чи ні?
Ото якби про це колись дізнатися мені…

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”