Дивовижний світ абстракції

У Полтавському літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського презентували виставку абстрактних картин місцевої художниці Руслани Анічиної. Раніше Руслана займалася живописом і графікою, пробувала себе в дизайні, ілюстрації, тепер захопилася дивовижним світом абстракції. Раніше ми вже бачили її абстрактні картини на колективній виставці полтавських художників, яка мала назву “Мовою абстракції”, і ось персональна виставка картин, виконаних у цьому стилі, якій авторка дала назву “Відбитки”.
Дуже позитивно оцінили доробок Руслани Анічиної визнані майстри живопису Володимир Бернацький, Микола Підгорний, Анатолій Лавренко, мистецтвознавець Кім Скалацький.
– Абстракція – це абсолютна свобода, – вважає Анатолій Лавренко. – Ця мистецька ніша в Полтаві вільна: дуже мало художників пробує працювати в такому напрямку. В абстракції свої завдання: вона не несе смислового навантаження – вона повинна “шокувати”. Абстрактні картини сприймаються чисто емоційно, пробуджують певні почуття, спонукають до осмислення.
Щоб зрозуміти, що хотів сказати автор абстрактної картини, потрібно розвивати свою уяву.
– У нас у фаворі салонні квіточки, види Полтави, натюрморти, а на Заході найбільше купують абстрактні картини, – пояснив Анатолій Лавренко.
Микола Підгорний, котрого ми знаємо як майстерного портретиста і автора картин зі складними, часом сюрреалістичними сюжетами, сказав, що в нього також є абстрактна картина і що абстракцією займатися складно.
– У абстракції немає розвитку, – пояснив Микола Васильович. – Люди, які займаються абстракцією, перепробували і плоскість, і рельєф… Абстракція має свої закони, один із яких – рельєф. Абстрактне мистецтво дуже складне, у нього особлива амплітуда – це не сюжет, не реалізм…
У Руслани Анічиної чудове відчуття композиції, колорит її робіт надзвичайно цікавий. Картини, представлені на виставці Русланою, всі різні, створені на високому рівні.

Наталія ЖОВНІР
Журналіст