Дні світлої пам’яті

Дні світлої пам’яті

У ЦЕРКОВНОМУ календарі Димитріївська батьківська субота є днем поминання покійних родичів. Вона відзначається у найближчу суботу перед днем пам’яті великомученика Димитрія Солунського (8 листопада), тож цього року припадає на 5 листопада.
9 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця – ченця Києво-Печерської лаври, укладача літописної “Повісті минулих літ», автора “Читання про святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба» та «Житія преподобного Феодосія Печерського».
Подвижника вважають небесним покровителем учених, учителів та учнів.

КОЖНА душа потребує молитовного предстояння перед Престолом Всевишнього за неї. Тому в Димитріївську батьківську суботу православні моляться за всіх померлих родичів, пам’ятаючи, що їх не існує лише в земному світі, а душі їхні залишаються безсмертними і потребують наших молитов.
Поминаючи спочилих, православні передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. Але варто пам’ятати, що в цих записках згадують тільки тих померлих, які за життя були охрещені. Про нехрещених треба молитися вдома чи над їхньою могилою на цвинтарі. Під час молитви запалюється свічка, вона є нашою жертвою Богові й символом молитви. Ставлячи свічки до Розп’яття, на спеціальний столик, який називається «канун», віряни обов’язково просять Господа про спокій їхніх близьких, називаючи імена спочилих родичів.
Добрим церковним звичаєм є принесення до храму продуктів для незаможних. Ця їжа освячується під час богослужіння і потім роздається нужденним із тим, щоб перед трапезою вони помолилися «за всіх, що тут нині поминаються». Інший спосіб зробити пожертву – роздати бідним милостиню з проханням помолитися за спочилих.
* * *
ПРЕПОДОБНИЙ Нестор Літописець належить до великого сонму отців Києво-Печерських. Народився він у середині XI століття в Києві. В сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря, преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців.
Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Преподобний дуже цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням. «Велика буває користь від науки книжної, – писав він, – книги вказують і навчають нас шляху до покаяння, бо від книжних слів знаходимо мудрість і стримання…» Книжкова справа стала сенсом його життя. В монастирі преподобний ніс послух літописця. У 1080-х роках склав житіє страстотерпців Бориса і Гліба, житіє преподобного Феодосія Печерського. Нестор Літописець належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI – початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.
Головним подвигом життя преподобного Нестора є створення «Повісті минулих літ». Преподобного можна вважати першим вітчизняним церковним істориком, бо саме від нього ми дізнаємось про перших митрополитів на Русі, про перші храми, про Хрещення Русі й ще багато цінної інформації. Закінчивши свій земний шлях, аскет-подвижник відійшов до Господа, ймовірно, 1114 року, заповівши печерським інокам-літописцям продовжити його велику працю.
Мощі Нестора Літописця і нині спочивають у Ближніх лаврських печерах. Прикметно, що це одна з найчастіше відвідуваних Печерських святинь. Із 1997 року в день вшанування пам’яті преподобного відзначають День української писемності та мови.

Поділися:

Добавить комментарий