До дня театру гоголівці презентували нову виставу – «Конотопська відьма»

До дня театру гоголівці презентували нову виставу – «Конотопська відьма»

27 березня у Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. М.В.Гоголя відбулася прем’єра «Конотопська відьма» за Г.Квіткою-Основ’яненком у постановці головного режисера театру – заслуженого діяча мистецтв України Владислава Шевченка.
У всі часи театр звертається до класики, бо підняті теми залишаються актуальними та спонукають до новопрочитань. Задум здійснити постановку «Конотопської відьми» гоголівці плекали ще минулого року, але військовий час диктував свої умови. Та все ж новій трактовці цього твору бути! Адже саме театр нині допомагає підтримувати моральний дух українців, сприяє відновленню його ментального здоров’я та покликаний пропагувати театральну культуру і її терапевтичний ефект у складний період нашої історії.
Нове прочитання «Конотопської відьми» здійснив режисер Владислав Шевченко у співтворчості з художником Назаром Майструком, балетмейстером Світланою Мельник, хормейстером Наталією Зайко. До речі, для художника-постановника – це дебют роботи в академічному музично-драматичному театрі від ідеї до її сценічного втілення. Образна сценографія та стилізовані костюми стали органічною частиною режисерської концепції.
– Ми не відходили від сюжету Квітки-Основ’яненка, – розповів режисер-постановник Владислав Шевченко. – Сюжет, який написав автор, – це ніби казка, ніби небилиця, але з повчальним змістом, який ми сьогодні й хочемо показати на полтавській сцені сучасними засобами. І тут, як у казці, – будь-яке зло буде обов’язково покаране, та все ж, жартуючи і співаючи, стараємось говорити про серйозні речі. У кожного в житті – своя ціль, як і в кожного персонажа нашої вистави, й шлях до неї. Той, хто йде тернистим, – важко здобуває бажане, та потім насолоджується результатом. А той, хто вдається до хитрощів і обману, – обов’язково заплатить високу ціну, не отримавши очікуваного задоволення.
Родзинкою «Конотопської відьми» є оригінальна музика композитора Віталія Ковтуна, який вже не вперше співпрацює з театром ім. М. В. Гоголя. Глядачі могли бачити мюзикли «Едіт Піаф» та «Жив був пес», які вже багато років залишаються в репертуарі гоголівців.
– Режисер запропонував мені написати музику для майбутньої вистави «Конотопська відьма» ще рік тому, – поділився композитор вистави Віталій Ковтун. – Коли повернулися до задуму, Владислав переконав мене, що мій авторський почерк – це саме те, що йому потрібно, враховуючи результати нашої попередньої співпраці. На початку лютого я запропонував перші два номери, але виявилося, що вони відрізнялися від бачення режисера. Тому багато говорили, радились, шукали. І вже після прослуховування народних мотивів і обговорення концепції режисера знайшли бажаний вектор. Результат тепер оцінювати глядачам, які відвідають покази вистави. Я щиро бажаю, щоб ця постановка йшла у репертуарі гоголівців десятки років.
У виставі задіяний оркестр театру, що виконує музику композитора, надаючи особливого звучання полтавській «Конотопській відьмі».
– Оркестр у нас в театрі має склад малого симфонічного оркестру і може грати музику будь-якого стилю, адже покликаний супроводжувати постановки різних часів, різних стилів, різного змістовного наповнення, – розповів головний диригент театру Олександр Сурженко. – Але до складу малого симфонічного як основи, за вимогою режисера, додаються інструменти, що характеризують стилістику конкретної вистави та підсилюють її музичний колорит. Музика до постановки «Конотопська відьма» – це українська автентичність, стилізована і наближена до сприйняття сучасної культурної людини.
За словами диригента: «за стилістикою даної вистави і виходячи з бачення композитора, я як виконавець вирішив для підсилення колориту додати до основного складу оркестру справжні цимбали, бандуру, акордеон, флоярку та тембри дримби і дудука. Дудук у нас імітують труба та флюгергорн. Це дало можливість показати дуже широку панораму музичних інтонацій України, адже кожен з цих інструментів передає колоритність тієї чи іншої частини країни.
Бандура ж є символом української музики всіх регіонів, найбільш точно передає полтавський колорит, цимбали – колоритність Західної України. Тож саме музичне бачення композитора вимагало від нас – виконавців – створити особливий оригінальний музичний театральний костюм, який відповідає стилістиці режисерської концепції та ідеї постановки «Конотопська відьма».
У виставі поєднано реальний і містичний світи, що передається різними виразними засобами театрального мистецтва. В один момент загальні місцеві збори селян перериваються втручанням містичних сил, у буденні розмови вриваються магічні істоти зі снів, звичайний плин подій перебивають містичні монологи відьми… Здавалося б, звичне місто Конотоп, місцевий сотник з писарем вирішили не виконувати наказ йти з полком до Чернігова, займаються «важливими» локальними проблемами. Вони влаштовують полювання на відьом та збираються їх топити, адже так робили у попередні десятиліття, щоб повернути дощі. Та полювання на відьом у постановці гоголівців перетвориться на полювання на людські душі.
– Кожна роль – це процес творення, де є текст, з яким знайомишся на читках, а створення образу – завдання актора, – поділилася враженнями від роботи у виставі виконавиця ролі відьми Явдохи Зубихи Мар’яна Мощар. – Актор отримує від режисера напрямок, втілює образ в рамках заданої концепції. У «Конотопській відьмі» для мене є два яскравих важливих епізоди, де режисер дозволив політ фантазії та прийняв запропоноване акторське рішення у контекст загальної канви. Це кінець першої дії, де відьму вбивають, але Кіт воскрешає її. Образним стало те, що в той час як Кіт ріже собі вени, у відьми з’являється капля крові на вустах. У сцені з Оленою – відьма проводить єдиний за всю виставу ритуал, де дійсно робить так, щоб Олена закохалась у Забрьоху. Це містична сцена, наповнена магією та чарами, що розкриває внутрішню сутність відьми.
«Конотопська відьма» – це постановка, в якій режисер задіяв усю молодь театру. Але серед них є і ті, хто вже має авторитет та шанувальників свого таланту серед постійних глядачів. Таким є провідний майстер сцени Тимофій Зінченко.
– «Конотопська відьма» – це твір, який всім відомий ще зі школи, – розповів актор Тимофій Зінченко. – Але в кожному віці, перечитуючи один і той же матеріал, можна знайти різні акценти. У «Конотопській відьмі» режисер побачив мене в ролі Сотника Забрьохи. У сучасній трактовці мій персонаж – це недалекий чоловік, самодур, не може сам приймати ніяких рішень. Тому біля нього постійний радник писар Пістряк. Забрьоха прагнув перекладати відповідальність на інших, за що й поплатився.
Театр не даремно постійно повертається до класичного репертуару – істини залишаються незмінними, люди, як і багато років тому, прагнуть влади, отримувати те, що хочуть, не- зважаючи на потреби інших. Але є і надія, і боротьба за бажане, і кохання, і повернення до традицій, що передаються з покоління в покоління. Тому нова постановка гоголівців, піднімаючи одвічні питання, залишає простір для власних роздумів та вибору – яким саме шляхом іти кожному з нас. Та головне – театр залишається тим живим організмом, що, реагуючи на виклики часу, продовжує пропагувати українську культуру, незважаючи на спроби ворога знищити націю, пропагує її ідентичність.

Ольга ЮШКЕВИЧ,
керівник літературно-драматургічної частини Полтавського театру ім. М. Гоголя.

Поділися:

Добавить комментарий