«До побачення, рідна школо…»

Уже тиждень, як не чутно в школах дзвінків на уроки. Класні кімнати звикають до літнього «сезону тиші»: жодного зошита на партах, жодної літери на дошці – дітвора на довгожданих канікулах!
Останній дзвоник сповістив про закінчення навчального року минулої п’ятниці, 25 травня. У Полтавській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів №11 цього дня бажали успішних результатів ЗНО та вступу до вишів шістнадцятьом випускникам.

Для учителя географії і класного керівника 11 класу Валентини Бакаєнко нинішній випуск – другий на професійній ниві. «Клас дружний, гомінливий, сміливий, сучасний. І, звичайно ж, я його дуже люблю. Зараз хвилюємося за ЗНО. Але поки що все йде досить передбачувано, як ми й очікували», – поділилася учителька.
Майбутній абітурієнт-медик Микита Візир приєднався до нинішніх однокласників чотири роки тому, коли родина змушена була залишити окуповану Горлівку. За рідним містом юнак сумує, але в полтавській одинадцятій школі, за словами Валентини Бакаєнко, з першого ж дня став своїм.
– У Полтаву ми їхали, тому що тут живуть родичі, – розповів Микита. – Облаштувалися більш-менш. Цього року молодша сестра закінчила в цій же школі перший клас. А я буду вступати до медичної академії. Документи подаватиму тільки в Полтаві. Раніше лікарів у нас у сім’ї не було. Хочу стати першим.
– Клас у нас найенергійніший, вчителька найкраща, – каже одинадцятикласниця Оля Невечеря. – ЗНО з української мови та літератури виявилося нескладним. Принаймні пробне точно було важче. Цього разу писали твір-роздум про віру в себе та підтримку близьких. Я думаю, що й у власні сили вірити треба, але й без підтримки рідних та друзів не обійтися.
Майбутнє студентське життя Оля хотіла б пов’язати з Києвом чи Полтавою. Серед цікавих для дівчини спеціальностей – готельно-ресторанний бізнес, туризм, а також професія учителя.
На святі останнього дзвоника директор ЗОШ І – ІІІ ступенів №11 Валентина Олійниченко, передусім, привітала наймолодших школяриків, які отримали свою першу перемогу над викликами навчального року, опанували ази шкільного життя і перейшли до другого класу. У відповідь на слова директорки прозвучав безсумнівний експромт – не згуртоване, але таке зворушливе «дякую».
Підбиваючи підсумки щодо успішності, Валентина Олійниченко розповіла, що минулий навчальний рік на відмінно закінчили 59 учнів, що є доволі хорошим результатом. П’ятеро учнів отримували стипендію міського голови як обдаровані діти. Чимало перемог школярі здобули на предметних олімпіадах, творчих конкурсах та спортивних змаганнях. Відразу чотири дипломи на урочистій лінійці директор вручила восьмикласниці Ані Цюпці, яка продемонструвала чудові результати на Всеукраїнській олімпіаді з української мови, Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, обласному конкурсі читців «Тарасовими шляхами».
Під час урочистостей школярі вшанували пам’ять усіх героїв, які загинули на фронтах, захищаючи рідну землю. Квіти поклали до пам’ятного знака «Френтік» та до меморіальної дошки на честь учасника АТО, випускника школи №11 Валерія Боняківського.
Прикметно, що традиційних букетів для вчителів на лінійці не було. Уже кілька років поспіль у навчальному закладі спрямовують зекономлені на цій акції кошти на благодійну допомогу, зокрема на лікування тяжко хворих дітей.
Право дати останній дзвоник на урочистому святі доручили 11-класникам Микиті Візиру та Аліні Калініченко разом з їхніми молодшими сестричкою і братиком, які закінчили перший клас, – Катею Візир та Владом Калініченком.
Не менш зворушливими були миттєвості, коли випускний клас закружляв у романтичному вальсі. У небо випурхнули з рук юні блакитні й жовті повітряні кульки – кожна із задуманим бажанням. Зі шкільного подвір’я випускники вирушили через «коридор» із вишиваних рушників-оберегів, які тримали над ними матері.
***
Свято останнього дзвоника пройшло у всіх загальноосвітніх школах області.

Вікторія КОРНЄВА.