...До свого гнізда

…До свого гнізда

Весну на крилах нам несуть перелітні птахи: гуси, жайворонки, шпаки, лелеки, граки, журавлі. У небесній блакиті чуємо їхні веселі трелі та голосну перекличку.
Щасливим вважається той, хто помітив лелечу пару. В народі кажуть: якщо її зустріне незаміжня дівчина чи неодружений хлопець, цього ж року знайде свою “половинку”.
Руйнуючи стару хату, щоб побудувати нову, люди ніколи не чіпали лелечі гнізда. Зрізували верхівку дерева і мостили бузькову оселю на ньому. За повір’ям, якщо зруйнувати лелече гніздо, то житло господарів постраждає від пожежі чи блискавки. Хазяїни, у яких лелека селився на подвір’ї, помітили, що коли бусол стоїть рівно, задерши дзьоба, у господарстві все вдаватиметься. Коли ж височить, піднявши ногу, – валитиметься з рук. Вважається: якщо лелека обрав для житла якесь подвір’я, він приносить родині щастя. Адже це свого роду птах-оберіг.
У селі Погреби, що в Глобинському районі, колись давно сталася сумна історія, пов’язана з цими птахами. Господарі одного обійстя стали помічати, що над їхнім двором частенько кружляє лелека і ніби уважно спостерігає за мешканцями та за всім, що відбувається на подвір’ї. Здогадалися: мабуть, хоче поселитися біля їхньої оселі. Прилаштували колесо зі старого воза, щоб він там змайстрував гніздо.
У гнізді поселилася лелеча пара, а невдовзі з’явилися маленькі бузьки, яких батьки доглядали, годували та вчили літати. Кожного року лелеки поверталися на рідне обійстя, де знову висиджували свою “дітвору”. Та одного разу трапилося страшне. Знайшовся у Погребах мисливець, рука якого не затремтіла, вбиваючи лелеку. Не можна було без жалю дивитися на самотнього птаха в лелечому гнізді… Чи думала колись пташина пара, що її розлучить недбала людська рука? Адже довіряли, поселившись між людьми.
Дуже болісно сприйняли односельці жорстокий вчинок мисливця. Сильно горювали й господарі подвір’я. Вони звикли до своїх улюбленців, як до членів родини. Гордилися, що гайстери поселилися саме на їхньому обійсті. Адже у народі говорять, що ці розумні птахи живуть тільки біля хороших та працьовитих людей, а оселі злих і лінивих оминають.
Ще не один рік повертався чорногуз у свою домівку, але кожного разу сам. Ніби хотів залишитися вірним коханій до кінця своїх днів. Але це ще не всі випробування, які випали на долю птаха.
Якось до лелечого гнізда завітала ще одна пара. Хотіла прогнати самотнього бузька і поселитися у гнізді. Проте він мужньо боровся за своє житло. Між птахами точилися запеклі лелечі бої. Селяни, затамувавши подих, спостерігали за ними, переживали та вболівали за свого лелеку. Бої боцюнів повторювалися кілька років. Кажуть, можливо, мудрий птах не хотів, щоб жорстока людська рука розлучила й цю лелечу пару – так хотів вберегти сім’ю бузьків.
Сили поступово залишали самотнього птаха. Однієї весни лелеча пара таки відвоювала гніздо. Старий чорногуз полетів. Більше його не бачили. А нова пара кожного року прилітала на знайоме обійстя і висиджувала лелеченят.
Відтоді пройшло багато часу, лелечого гнізда на тому дворі вже нема, як і найстарших господарів подвір’я немає на світі. Сім’ї, які там селяться, довго не живуть на цьому обійсті. Адже спокій лелечої родини зруйнували люди.
* * *
Лелека – символ кохання, любові до рідного краю, добробуту, людської вірності та добра. Виходить, мешканці невеличкого села Шепелівка, що поблизу Глобиного, мають бути щасливими. Адже у село вже не один десяток років прилітає лелеча сім’я. І селиться серед села на зеленому лузі. Щоправда, величезне гніздо намощене на стовпі високовольтної електролінії. Місцеві мешканці розказують трагічну історію, коли один бузько зачепився лапами за дроти і загинув.
Часто лелька сидить у своєму гнізді, а поряд, піднявши ногу, стоїть її коханий веселик. Щодня лелека-тато поважно походжає у пошуках їжі по зеленому лузі. Адже корм треба дістати не тільки собі, а й потомству. Селяни припускають – коли одна лелеча пара старіє, на її місце прилітає нове покоління, адже ці перелітні птахи віддані тим місцям, де живуть і куди повертаються.

Віта КОНОВАЛЕНКО
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий