Якщо землі під городину біля будинку майже немає, надзвичайно актуальним стає повторне використання грядок протягом сезону. Головне – враховувати правила сівозміни, знати, хто з рослин із ким «дружить», а кого не переносить, і підібрати скоростиглі сорти. Найшвидше достигають зеленні культури – кріп, петрушка, листковий салат, латук, рукола. Однак і до них треба знайти свій агрономічний підхід.
Кріп. Ця рослина надзвичайно проста у догляді, але кропове насіння сходить надзвичайно повільно. Щоб вирішити цю проблему, зернятка треба з добу потримати у вологому клапті тканини або марлі, час від часу збризкуючи його з пульверизатора.
Багато соковитої зелені можна отримати на ділянці з родючим грунтом. Задля підвищення родючості бажано внести перегній із розрахунку 1 відро органіки й 1 ст. л. нітрофоски на 1 м2 площі. Можна використати будь-яке інше мінеральне добриво.
Рекордсмен із швидкості появи урожаю – крес-салат. Першу соковиту зелень збирають уже через 2 тижні після висіву насіння в грунт, тож можна налагодити в себе на грядці справжній вітамінний конвеєр. Трохи повільніше росте листковий салат. Перша партія товарної зелені достигне за місяць після сівби. А щоб салатне листя виростало розлогим, після появи другого справжнього листочка на рослинах сходи треба прорвати, залишаючи між рослинами 3–5 см в залежності від сорту. До речі, салати, як і всі зеленні культури, потребують регулярного зволоження грунту. При нестачі вологи зелень стає жорсткою й несмачною.
На звільненій ділянці добре було б знайти місце й для шпинату. Перед висівом насіння треба замочити у воді на пару годин і потім заробити в пухкий вологий грунт. Через тиждень повинні з’явитися дружні сходи, а ще через два вже можна буде збирати перший повноцінний урожай.
Рукола – не надто популярна в нас культура, а дарма. В її зелені вітамінів набагато більше, ніж у капусті, а в салаті вона смакує не гірше. Сходи з’являються на 5–6-й день після сівби. На поживному пухкому грунті листя сортів Рококо й Пасьянс виростає особливо ніжним і смачним.
Зазвичай до осені кількість свіжої вітамінної городини різко скорочується. Тож раджу у липні посіяти на підготовлену ділянку петрушку й висадити заздалегідь вирощену розсаду цибулі-порею. Першу зелень ці культури сформують у вересні, а навесні наступного року найпершими підуть у ріст.
З кінця липня й до початку вересня з інтервалом у два тижні можна сіяти редиску. Світловий день дедалі зменшуватиметься, й вона як культура короткого дня сформує соковиті ніжні коренеплоди. Головне для редиски – щоб у грунті на ділянці було вдосталь азоту. А ділянку під цю доволі скоростиглу культуру можна відвести ту, де тільки-но зібрали урожай ранньої картоплі.
Посіяний наприкінці липня чи на початку серпня дайкон дозріє у жовтні й добре зберігатиметься до березня, не втрачаючи соковитості. До речі, висів цієї культури з капустяної родини виключає ураження сходів хрестоцвітими блішками, капустяною совкою й іншими паразитами, які в цей час уже неактивні.
Як відомо, бобові культури, у тім числі горох, не бояться приморозків, тож їх можна посіяти у липні-серпні для отримання молоденьких смачних стручків. Для прискорення проростання насінини перед зароблянням у грунт необхідно протягом 10–12 годин потримати у воді. Приблизно через 1,5 місяця після посіву можна буде знову посмакувати молодим зеленим горошком.
Квасолю теж можна висівати у липні для отримання додаткового врожаю, але краще – в теплицю між томатами й огірками. Їхні молоді рослини використають як опори, збагачуючи грунт під ними легкозасвоюваним азотом. Користь від такого сусідства буде всім!
Марія ПРИХОДЬКО
Агроном