Душпастирі на війні: особливі спогади  для історії

Душпастирі на війні: особливі спогади для історії

Протягом року в межах проєкту Українського інституту національної пам’яті (УІНП) «Усна історія АТО» тривали записи спогадів військових капеланів. Частина цих матеріалів увійшла до книги «Капелани. На службі Богу і Україні». У Полтаві нове видання презентували в краєзнавчому музеї, де від липня діє виставка «Капелани. Духовний щит України».

Ведуча презентації, кандидат філологічних наук Віта Сарапин звернула увагу зібрання, що презентована книга покликана зберегти й донести до читача історичну правду про російсько-українську війну, а також є проміжним підсумком у чомусь унікального, а в чомусь дуже закономірного, закоріненого у наші національні традиції капеланського досвіду.
«Хтось влучно сказав, що Церква не тільки молиться, співає, Церква – виховує справжнього українського громадянина, бо армія, яка стоїть перед Господом, ніколи не стане на коліна перед ворогом. Сьогодні в Україні вже близько 5 тисяч капеланів, істинних захисників державної незалежності, священиків, які, об’єднавши свої зусилля, вирушили на українсько-російський фронт, щоб боронити Україну від російської агресії, та для духовної підтримки наших воїнів. Презентована книга висвітлює особливості капеланського служіння на фронті, окреслює інституційне становлення капеланства у нашому війську», – наголосила Віта Сарапин.
Благословив зібрання архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір (ПЦУ). «Час плине дуже швидко, і вчорашні події уже стають історією. Якщо не зафіксувати їх у писемних джерелах, є ризик, що щось може бути забуте, перекручене, втрачене назавжди, – зауважив владика Федір. – На жаль, ми належимо до покоління, яке знає, що таке війна і її страшні наслідки. Я часто задумувався про фронтові втрати, бо втратив у цій війні й тих військовослужбовців, з якими вже вдалося зблизитися. Вони загинули за нашу державу, стали Героями. Але імперські амбіції отих можновладців, царів земних, які розв’язують війну, не варті й одного втраченого на ній життя. На нашій землі війну розв’язала сусідня держава, це агресія Російської Федерації. Усі інші твердження є ворожою пропагандою. Тому що, які б не були в нас політичні перипетії, протистояння, ніхто й ніколи в Україні не брав до рук один проти одного зброю. Такого не могло бути без зовнішнього втручання».
Більше про роботу над книгою розповіла одна з її укладачів, кандидат історичних наук, співробітниця УІНП, координаторка усно-історичних проєктів Тетяна Привалко. За її словами, цей напрям в інституті практикується з 2014 року. Наразі усні свідчення є найдоступнішим історичним джерелом. Письмові документи, які відображають події російсько-української війни, потраплять до рук дослідників іще нескоро. «Зроблені в межах проєкту відео-, аудіозаписи призначалися не тільки для цієї книги. До неї увійшла лише п’ята їх частина – найбільш змістовна, емоційно насичена. Загалом же кожне інтерв’ю тривало близько півтори години. Ми розмовляли не тільки про те, що переживав капелан, перебуваючи на фронті. Ми намагалися показати, як він прийшов до того, щоб стати капеланом. Адже, як зауважив один із героїв книги, не кожен священик може бути капеланом. До того ж, коли почалася війна, капелани також були добровольцями. Як штатні ці посади запровадили аж у 2017 році», – зазначила Тетяна Привалко.
З метою відтворити збірний образ капеланства українського війська у виданні вміщено 25 розповідей представників різних релігійних конфесій, вони доповнені наданими оповідачами світлинами. 13 історій записані від капеланів Православної Церкви України. Серед них – наш земляк, поліцейський роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області Сергій Сущенко. «На війні не буває атеїстів, – поділився він. – Коли ми в 2014 році прибули на передову, то ті хлопці, які в «учебці» казали, що невіруючі, почали й за благословенням до каплички приходити, й багато питань про віру й життя задавати. Причому тягнулися до нашої православної каплички представники різних конфесій. Пам’ятаю, як на Різдво 2015-го всі наші позиції було освячено, а через кілька днів почалися нищівні масовані обстріли, які тривали майже цілодобово впродовж трьох місяців. Дуже багатьом бійцям вдавалося вціліти справді дивом – «пірнувши» у шанці перед самим розривом снарядів. Усі вони тоді згадували про різдвяне освячення, і віра їхня укріплялася».
До присутніх на презентації книги майбутніх військових – курсантів Військового коледжу сержантського складу – звернувся капелан Української греко-католицької церкви 5-ї батальйонної тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України Максим Кролевський. «Щоб стати добрими військовими, вам треба мати свідомість українського воїна, – сказав отець Максим. – Капелани, які йшли в 2014 році на фронт, керувалися покликом серця й сумління. Бо ніхто нас до капеланства не готував, не вчив. Дехто може сказати, що ми сьогодні живемо в трагічні часи. Але я до кінця з цим не погоджуюся. Ми живемо в героїчні часи. У часи, коли народжуються нові герої, коли ми бачимо, хто є хто, коли можемо добре відділяти зерно від полови. Сьогодні ми кожного дня утверджуємо наше громадянське суспільство і усвідомлюємо, що зворотної дороги вже не буде».
Наклад книги «Капелани. На службі Богу і Україні» – 2 тисячі екземплярів. Їх підготували для музейних та бібліотечних закладів. В електронному вигляді видання можна почитати на офіційному інтернет-сайті Українського інституту національної пам’яті.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий