Душу душа  у любові купала

Душу душа у любові купала

Хоч травневий цвіт уже обтрусила сама природа, у колективах літераторів та творців і пропагандистів музичного, танцювального й пісенного мистецтва від того не перестигли барви їхньої винахідливості й оригінальності. Підтвердження тому – прозорокрила радість від естетично-буттєвого простору, який утворили в малій залі Кременчуцького міського палацу культури відразу два творчі колективи під назвою «Славутич». Один із них, Спілка літераторів, запросив друзів із іншого мистецького цеху – ансамбль пісні і танцю, керівником якого є Володимир Смоляков.
Саме вони подарували літераторам та нашим гостям прекрасну концертну програму під назвою «Наша пісня – наша слава», яка звучала у виконанні хорової та вокальних чоловічих і жіночих груп преславного «Славутича». Цю програму було зверстано так, аби намистини музичного й пісенного подзвіння нагадували про наше українське коріння і верхів’я роду, в іменах яких озивалася найтонша струна. «Козацька слава», «Співай, співай, соловейку», «Душі криниця», «Їхав козак з гори та в байрак», «Очі волошкові», «Червона троянда», «Любіть Україну» – ці та інші мистецькі перлини справді нікого не залишили байдужим.
Складалося враження, що в кожній пісні, в кожній музичній композиції чувся отой нурт, клекіт крові, визолочувався мільйоновустий голос пращурів рідної землі, що було, є і завжди буде для нас невичерпним джерелом духовної підтримки.
А далі велика родина літераторів-словосіїв заповзялася вшановувати своїх колег із «Цвіту калини».

***

Історія «Цвіту калини» нараховує 16 років. Згадалися не тільки його творчі засідання, а й керманичі, які стояли біля витоків цього поетичного клубу, – Сергій Петренко та сьогоднішній голова Ігор Герасименко. Обидва – поети, які чимало зробили для його становлення й зміцніння.
І тоді, коли йшла мова про історію творчого колективу, і тоді, коли йшлося про його круті небосхили, ословлювали цей захід Ірина Залюбовська та Ігор Герасименко, які разом із членами поетичного клубу весь час тримали руку на пульсі творчого вечора. Звучали поетичні твори, пісні, написані на слова місцевих майстрів пера. Тут було всього: хтось вдягав у слова свою печаль, а хтось здіймався на крилах в духовне небо; хтось у молодість вертався крадькома, інший звеличував цей дивний світ молитвословом. А загалом усі разом плекали золоте сонцеслово, яке озивалося в серцях присутніх стозвуким відлунням.
Творилося свято мистецтв задля майбутнього, будувалося воно на душевнім плесі.

Федір ЧУЖА,
голова Спілки літераторів
«Славутич».
м. Кременчук.

Добавить комментарий