Ні для кого не секрет, що в нас здавна ідеалізується міське життя, а села вважаються територіями втрачених можливостей. Частково таке твердження має підґрунтя, адже пошук роботи у сільській місцевості – ще той квест. Однак, на щастя, у селах залишається багато ентузіастів, які навчилися у доволі непростих умовах виживати і успішно господарювати, знайшли свою мрію далеко від мегаполісів, реалізували її і надихають це робити інших. Серед них – два жителі з Миргородської громади, Дмитро Попович та його кум Дмитро Мельник. У вільний від основної роботи і вічних сільських клопотів час вони розводять бджіл та вирощують гливи. А для всіх, кого цікавлять такі справи, створили ютуб-канал «Два куми».
Опановуючи науку ведення «солодкого бізнесу»
Знайшов себе у розведенні бджіл Дмитро Попович у 2014 році. Тепер пасіка для нього стала справою всього життя. Весь вільний час (чоловік працює майстром з ремонту комп’ютерної техніки у Миргороді) перебуває буля вуликів. Розводить три породи бджіл – Бакфаст, Українська степова і Карпатка. Наразі у нього близько ста сімей, розташованих на двох локаціях. Спочатку займатися бджолами став з цікавості, але з часом пасіка почала розширюватися і вже приносить певний прибуток.
– Попит на мед є, продати його можна на місцевому ринку. Спочатку продавав лише мед, а зараз – і пилок, виводжу маток, – говорить бджоляр. – Настав час реалізовувати і бджолопакети, вулики, а з часом планую розширюватися. Створив канал і для популяризації бджолярства, адже у багатьох людей до цього часу побутує стереотипне уявлення, що пасічники переважно – люди похилого віку. Можу з упевненістю сказати, що ця справа має майбутнє, адже серед глядачів – багато молоді.
Частину вуликів для своїх бджіл, кожен на десять рамок, Дмитро Попович виготовив сам. Зиму вони перенесли відносно непогано, враховуючи численні прогнози пасічників, що понад 30% бджіл цього року можуть не пережити зимівлю.
Гриби з підвалу
У жовтні позаминулого року відкрив новий напрямок діяльності – вирощування глив – Дмитро Мельник. Займається грибами також після основної роботи. Враховуючи той факт, що делікатесний гриб відносно невибагливий у вирощуванні, переобладнав старий погріб, над яким розташоване житлове приміщення.
– Опалення не передбачене, але у цьому не виникало потреби. Температура ніколи не знижується до мінусової (оптимальною вважається 15 градусів вище нуля, але в холодні місяці в погребі вдається досягти лише 8). Є лише вентилятор для циркуляції повітря. Вологість гриби полюбляють високу, в них вона складає близько 90 відсотків. Такий температурний діапазон сповільнює ріст грибів, але вони не «засинають» навіть взимку, – говорить Дмитро Мельник. – У погребі по обидва боки вдалося розмістити близько шістдесяти блоків вагою близько двадцяти кілограмів кожен. З блоку можна отримати чотири-п’ять кілограмів грибів. Стандартно один блок дає три хвилі урожаю, іноді, за гарних умов вирощування, можна зібрати чотири. Традиційно, перший є наймасовішим.
До речі, вчився цій справі чоловік також в Інтернеті, а вже зараз може давати цінні поради початківцям. Стосовно субстрату для вирощування грибів, то спочатку експериментував на соломі, потім – кленовій тирсі, яка залишилася після пиляння дров, і нарешті зупинився на соняшниковому лушпинні. Замовляє його очищеним, хоча це і не має надто великого значення, адже весь субстрат термічно обробляється і в ньому знищують насіння бур’янів та бактерії.
На другий рік грибівництва вирішив удосконалюватися – перевести виробництво на «механізовані рейки». Тож тепер має ціле міні-підприємство. Власними руками, не без допомоги кума, з металобрухту виготовив парогенератор для субстрату, перемішувач, формувально-фасувальний стіл. А вже навесні будуть засіватися нові блоки грибів, збільшуватися обсяги їх вирощування, до того ж покупців наразі вистачає. Рекламує гриби через соціальні мережі. У селі ж узимку такого делікатесу не роздобудеш, а до Миргорода їхати не завжди є можливість чи бажання.
За матеріалами соціальних мереж, публічного каналу та фейсбук-сторінки «ОТГ-Інформ-Полтавщина».