Велика ідея створення суверенної республіки була проголошена кращими представниками національної інтелігенції

Азербайджанська Демократична Республіка (АДР), що проіснувала, на жаль, недовго, назавжди увійшла в аннали історії не тільки як перша незалежна держава на Сході, а й як свідчення свободи азербайджанського народу. На шляху до набуття державності й незалежності ми пройшли через самовіддану боротьбу, періоди підйому і спаду, перемог і втрат.

Ідеї автономії, незалежності

Відновлення державності стало результатом пробудження національно-визвольної думки в Азербайджані, де сформувалася блискуча плеяда інтелектуалів, які отримали гідну освіту в кращих навчальних закладах Росії, Західної Європи і відіграли істотну роль в суспільно-політичному житті всього Кавказу. Серед них були і люди, які мали ліберально-демократичні погляди, і підприємці та меценати, які залишили глибокий слід в історії Азербайджану початку XX століття.
Імена цих людей: Г.Зардабі, М.Т. Шахтахтинський, А.М.Топчібашев, М.Е.Расулзаде, А.Агаєв, І.Зіядханов, Дж.Гаджинський, Г.З.Тагієв, Ш.Асадуллаєв та інші. Вони золотими літерами вписані в літопис азербайджанського народу. Багато з них ще на початку XХ століття були основоположниками політичних організацій і партій, в програмі яких відобразилися ідеї автономії, а потім і незалежності Азербайджану.
27 травня 1918 року було скликано перше засідання Національної Ради (НР) Азербайджану. До президії його увійшли Мехді бек Гаджинський, Насіб бек Юсіфбейлі, Халіл бек Хасмамедов, Мамед Юсиф Джафаров, Худадат бек Мелік-Асланов, Джамо бек Гаджинський, Акпер ага Шейхульісламов і Хосров Паша бек Султанов. Таємним голосуванням Мамед Емін Расулзаде був обраний головою Національної Ради Азербайджану. 28 травня 1918 року на засіданні НР під головуванням Гасан бека Агаєва була прийнята Декларація незалежності Азербайджану.
У даній статті, простежуючи долю одного з творців і активних діячів Азербайджанської Демократичної Республіки в 1918–1920 рр. Джамо бека Гаджинського, ми хочемо відтворити тернистий шлях людей, для яких служіння батьківщині, втілення в життя ідей державності, національної консолідації, свободи і єдності азербайджанського народу були понад усе.
У 1912 році, після закінчення юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету, Джамо бек Гаджинський повертається на батьківщину. Між роками навчання і діяльністю в уряді АДР була активна творча і громадська діяльність. Джамо бек брав участь у заснуванні Азербайджанського мусульманського товариства, Товариства охорони пам’яток старовини, Товариства археологів, активно публікувався в газетах і журналах. У липні 1917 року Джамо бек обраний заступником голови виконкому селянських депутатів, потім він їде в Петербург як представник Закавказької центральної комісії по виборах в Установчі збори.
Джамо бек входив і до складу Закавказького комісаріату, був членом Закавказького сейму і Національної Ради Азербайджану. 28 травня 1918 року в числі інших членів НР, які підписали Декларацію незалежності Азербайджану, був і Джамо бек Гаджинський. Він добре знав французьку, англійську, арабську мови і фарсі. Джамі бек Гаджинський брав активну участь у створенні в 1919 році Бакинського державного університету.

Депутат, міністр

У свої 32 роки Джамо бек Гаджинський був депутатом парламенту, обіймав посаду міністра державного контролю в першому уряді Фатали хана Хойського. Дуже скоро проявилися організаторський талант і мудрість Джамо бека Гаджинського, коли йому довірили важливу посаду в першому і другому уряді Насіббека Усуббекова – міністра пошти і телеграфу. Збереглися цікаві архівні матеріали, в яких наводяться звіти про роботу Міністерства пошти і телеграфу під керівництвом Джамо бека Гаджинського.
12 серпня 1919-го Джамо бек направляє лист в МЗС з проханням зв’язатися з азербайджанською місією в Парижі, щоб придбати необхідні міністерству телеграфні і телефонні апарати, а також вантажні і легкові автомобілі. Він просив азербайджанську місію увійти в переговори з французькими або італійськими електротехнічними відомствами, італійською автомобільною компанією «Фіат» з тим, щоб вони прислали в Баку своїх представників для укладання договорів на поставку необхідної техніки.
Однак занадто коротким і складним був період діяльності демократичного уряду Азербайджану, і багатьом яскравим задумам його діячів, на жаль, не судилося здійснитися …
У квітні 1920 року відбулася незаконна насильницька зміна влади, а для більшовиків такі люди, як Джамо бек Гаджинський, були чужорідними елементами. Чим же завинив на початку 20-х років XX століття Джамо бек Гаджинський? Адже після падіння АДР він був лояльним до нового більшовицького режиму, тримався осторонь політики, справно виконував свої обов’язки в адміністративно-фінансовому відділі наркомату юстиції. Але до нього як і раніше ставилися як до класово чужого елементу, не могли пробачити того, що в минулому він був депутатом азербайджанського парламенту і обіймав високі посади в уряді АДР.

Полтавська сторінка біографії

Джамо бек Гаджинський і 32 його соратники по партії есерів були заарештовані в грудні 1922 року. Їм висувалися абсолютно абсурдні звинувачення. 10 грудня 1922 року відбулося відкрите засідання Вищого революційного трибуналу при ЦВК Азербайджану під головуванням А.Полуяна. На засіданні розглядалося питання про державні злочини закавказьких організацій партії соціалістів-революціонерів, окремих членів цієї партії. Джамо бек і його соратники були засуджені і під посиленою охороною відправлені в Москву, де опинилися в Бутирській в’язниці.
У слідчих матеріалах у справі членів партії лівих есерів приділяється «особлива увага» заарештованим в Баку есерам, у тому числі Джамо беку Гаджинському. У АзЧК з Москви надходили телеграми із зазначенням, куди відправляти есерів після закінчення терміну їх ув’язнення.
Після тюремного ув’язнення Джамо бека заслали до Полтави. Певний час він мешкав у родині відомого письменника-демократа Володимира Короленка. Володимир Галактіонович уже відійшов у засвіти. Його дружина, як розповідав пізніше Джамо бек Гаджинський, свято берегла пам’ять про чоловіка, непорушними для неї були принципи гуманізму.
Вельми цікавим і промовистим є такий факт. Коли Джамо бек Гаджинський утримувався в бакинській в’язниці в 1922 році, туди приїжджав один з чільних посадовців Азербайджану – Самед ага Агамалиоглу, який займав посаду голови ЦВК Азербайджану. Вони з Джамо беком були давно і добре знайомі. Радянський очільник повідомив, що привіз розпорядження про звільнення Гаджинського. Для цього Джамо беку потрібно відмовитися від своїх переконань і погодитися з висунутими проти нього звинуваченнями. На це Джамо бек відповів, що разом з ним в одній камері сидять ще дев’ять чоловік. Вони також безпідставно звинувачені. «Якщо ти в силах випустити нас усіх, – сказав Джамо бек, – буду вдячний. Один звідси я не вийду». У відповідь Агамалиоглу змушений був пошматувати привезене розпорядження.
У домашньому архіві Гаджинських зберігається трудова книжка Джамо бека. У ній – запис за записом: прийом на роботу – звільнення, прийом – звільнення … Без пояснення причин. З такими, як Джамо бек, поспішали розлучитися як з людьми «з колишніх», ідейно неблагонадійними. З лібералізмом 20-х років з відносно короткими термінами позбавлення волі, із засланням у тихі місця, як Полтава, було покінчено. У 1930-х брали з твердим розрахунком: щоб засуджені більше не повернулися.
Зі спогадів нині покійного сина Джамо бека, доктора історичних наук, професора Джамо Гаджинського: «У 1937 році за батьком приїхав «чорний ворон». Мені тоді було 11 років, але за одну ніч я наче одразу подорослішав. На цей раз це було не заслання на кшталт Полтави, звідки батько повернувся в Баку. На цей раз він йшов назавжди. Ні я, ні моя мати, ні молодша сестра батька більше не бачили».
У Гаджинських конфіскували майно, вигнали з квартири, «великодушно дозволили» родині з кількох чоловік жити в дев’ятиметровій кухні.

Торжество історичної справедливості

І все ж історична справедливість восторжествувала. Після смерті Сталіна почався процес реабілітації, було відновлено чесне ім’я мільйонам громадян, безпідставно засудженим комуністичною диктатурою радянського режиму. 23 травня 1956 року справу за обвинуваченням Джамо бека Сулейман оглу Гаджинського було переглянуто Військовою колегією Верховного суду СРСР. Вирок військового трибуналу Закавказького військового округу від 3 грудня 1938 року й ухвалу Військової колегії Верховного суду СРСР від 29 січня 1939 року стосовно Джамо бека Гаджинського були скасовані, справу за відсутністю складу злочину припинено.
Сьогодні, відзначаючи історичну дату – 100-річчя Азербайджанської Демократичної Республіки, – ми з упевненістю констатуємо, що велика ідея створення суверенного, демократичного Азербайджану, на початку XX століття проголошена кращими представниками національної інтелігенції, знайшла розвиток і втілення. Завдяки мудрій і далекоглядній політиці загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва, яку успішно продовжує Президент Ільхам Алієв, нині незалежний Азербайджан посідає гідне місце у міжнародному співтоваристві. Даниною глибокої поваги до історії АДР і пам’яті її діячів є підписання Президентом Ільхамом Алієвим історичного розпорядження про оголошення 2018 року в країні Роком Азербайджанської Демократичної Республіки.

Емін ГАДЖИНСЬКИЙ
Доктор філософії з історії, доцент

м. Баку.
Республіка Азербайджан.